Справа № 22Ц-1444/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року                                                     м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області  в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,

суддів:Міхасішина І.В., Іващука В.А.,

при секретарі:Андреєвій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, з участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування майнової і моральної шкоди;

за апеляційною скаргою  ОСОБА_6 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 10 березня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 10 березня 2011 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_5 у користуванні його земельною ділянкою, загальною площею 0,6530 га в АДРЕСА_1.

Зобов’язано ОСОБА_6 знести господарську будівлю, залізобетонний і шиферний паркан та криницю, що розташовані на земельній ділянці ОСОБА_5 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

З таким рішенням не погодився ОСОБА_6 та  подав апеляційну скаргу, в якій порушується питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції  дійшов невірних висновків відповідно до встановлених обставин у справі, чим порушив норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає.

            Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5  є власником земельної ділянки  загальною площею 0,6530 га в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ним 06.03.2008 року з попереднім власником цієї земельної ділянки ОСОБА_10

Суд встановив, що на цій земельній ділянці розташовані житловий частина житлового будинку, господарська будівля, криниця, залізобетонний  та  шиферний паркан, які належать ОСОБА_6

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що  господарська будівля, криниця, залізобетонний  та  шиферний паркан є самовільно споруджені відповідачем ОСОБА_6 на чужій земельній ділянці, а тому підлягають знесенню у відповідності до норм ст..152 ЗК України та ст..376 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони узгоджуються з наданими сторонами доказами.

Так, відповідно до акту від 15.04.2008 року комісійного обстеження земельної ділянки, що належить ОСОБА_5 встановлено наявність на ній самовільно побудованих ОСОБА_6 будинку, двох парканів, господарської будівлі та криниці.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що житловий будинок, у якому знаходиться квартира відповідачів не є самовільною будівлею, оскільки він побудований у 1958 році та до приватизації мав статус адміністративної будівлі –контори.

Щодо інших будівель та споруд, то в даному випадку відповідач не має будь-яких правовстановлюючих документів, які б свідчили про правомірність їх набуття чи побудови.

Так, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.02.2004 року відповідачам на праві власності належить лише АДРЕСА_1 без зазначення інших спірних об’єктів ( паркани, криниця та господарська будівля).

Оскільки зазначені будівлі та споруди знаходяться на земельній ділянці позивача, останній в силу ст..90 ЗК України має право самостійно на ній господарювати, а його порушені права підлягають відновленню у способи, передбачені ст..152 та ст..112 ЗК України, що і було здійснено судом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в тій частині, що житловий будинок під №2, у якому знаходиться квартира відповідачів, не розташовується на земельній ділянці позивача, оскільки зібраними по справі доказами встановлено зворотне. Зокрема, вказана обставина підтверджена рішенням Іллінецького районного суд Вінницької області від 19.01.2009 року, ухвалою  апеляційного суду Вінницької області від 27.03.2009 року, актом обстеження від 15.04.2008 року, актом огляду об’єкту дослідження від 31.01.2011 року ( т.1, а.с.240) та поясненнями сторін.

Також є необґрунтованим твердження ОСОБА_6 про порушення судом норм процесуального права в частині не притягнення до участі в якості співвідповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Так, ухвалою від 06.10.2010 року зазначені вище особи були залучені судом до участі у справі як співвідповідачі (т.1 а.с.224).

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права,  є законним  та обґрунтованим, тому підстав для його скасування не вбачає.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 10 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя :

Судді: