УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "24" травня 2011 р. Справа № 15/5007/54/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю № 174/10 від 23.12.2010р.,
від відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 19.01.2011р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (смт. Новогуйвинське Житомирської області)
про стягнення 108 416, 05 грн.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства 80341,62грн. основного боргу, 6199,80грн. пені, 16118,54грн. інфляційних та 5756,09грн. - 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" визнав. Зазначив, що суму основної заборгованості в розмірі 80341,62грн. на час розгляду справи погашено у повному обсязі, на підтвердження чого надав платіжні доручення № 309 від 18.05.2011р. та № 356 від 19.05.2011р. Крім того, представник відповідача просив суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій та відстрочити виконання рішення суду на шість місяців з підстав, наведених у письмовому відзиві (а.с. 54).
Представник позивача проти зменшення штрафних санкцій та відстрочки виконання судового рішення заперечив.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач у справі) та Новогуйвинським виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством (відповідач у справі) договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/09-1416 БО-10 від 23.09.2009р. (а.с. 41-44) та додаткової угоди №1 від 21.12.2009р. до договору поставки природного газу №06/09-1416 БО-10 від 23.09.2009р. (а.с.27), позивачем у період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року було поставлено відповідачу природній газ в об'ємі 277,14тис.м.куб. на суму 725882,88грн.
Пунктом 4.4 договору №06/09-1461 БО-10 від 23.09.2009р. поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання передбачено, що приймання передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.
Факт поставки позивачем природного газу відповідачу в об'ємі 277,14тис.м.куб. підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами передачі-приймання природного газу:
від 31.10.2009р. в об'ємі 7,079 тис. м.куб. на суму 18541,26грн. (а.с.28),
від 30.11.2009р. в об'ємі 48,604 тис. м.куб. на суму 127303,21грн. (а.с.29),
від 31.12.2009р. в об'ємі 55,271 тис. м.куб. на суму 144765,36грн. (а.с.30),
від 31.01.2010р. в об'ємі 64,965 тис. м.куб. на суму 170155,81грн. (а.с.31),
від 28.02.2010р. в об'ємі 49,058 тис.м.куб. на суму 128492,33грн. (а.с.32),
від 31.03.2010р. в об'ємі 41,107 тис. м.куб. на суму 107667,12грн. (а.с.33).
від 30.04.2010р. в об'ємі 11,056 тис. м.куб. на суму 28957,79грн. (а.с.34).
Відповідно до п. 6.1. договору №06/09-1461 БО-10 від 23.09.2009р. поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання сторони погодили, що оплата вартості газу проводиться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий у період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року природній газ належним чином не виконав.
До звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий природній газ шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 645541,26грн., що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні 24.05.2011р. та підтверджується реєстром платіжних документів (а.с. 45-51).
Згідно із реєстром платіжних документів, грошові кошти в сумі 645541,26грн. відповідачем були перераховані на рахунок позивача у наступні строки:
24.11.09 - 18541,26грн., 04.12.09 - 9000,00грн., 04.12.09 - 30000,00грн., 16.12.09 - 10000,00грн., 17.12.09 - 10000,00грн., 21.12.09 - 13000,00грн., 23.12.09 - 10000,00грн., 24.12.09 - 10000,00грн., 25.12.09 - 7000,00грн., 05.01.10 - 10000,00грн., 14.01.10 - 10000,00грн., 18.01.10 - 10000,00грн., 20.01.10 - 10000,00грн., 22.01.10 - 15000,00грн., 25.01.10 - 10000,00грн., 27.01.10 - 30000,00грн., 29.01.10 - 10000,00грн., 12.02.10 - 9000,00грн., 19.02.10 - 10000,00грн., 22.02.10 - 10000,00грн., 23.02.10 - 5000,00грн., 24.02.10 - 35000,00грн., 10.03.10 - 5000,00грн., 12.03.10 - 10000,00грн., 15.03.10 - 15000,00грн., 19.03.10 - 10000,00грн., 22.03.10 - 10000,00грн., 31.03.10 - 5000,00грн., 02.04.10 - 5000,00грн., 14.04.10 - 5000,00грн., 15.04.10 - 10000,00грн., 16.04.10 - 10000,00грн., 21.04.10 - 15000,00грн., 26.04.10 - 45000,00грн., 17.05.10 - 10000,00грн., 21.05.10 - 10000,00грн., 26.05.10 - 20000,00грн., 21.07.10 - 20000,00грн., 23.07.10 - 20000,00грн., 26.07.10 - 10000,00грн., 27.07.10 - 20000,00грн., 30.07.10 - 20000,00грн., 20.08.10 - 20000,00грн., 25.08.10 - 15000,00грн., 26.08.10 - 5000,00грн., 30.08.10 - 10000,00грн., 17.09.10 - 10000,00грн., 21.09.10 - 10000,00грн., 28.09.10 - 9000,00грн.
Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 80341,62грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду господарським судом справи, відповідачем було здійснено повне погашення суми основної заборгованості в розмірі 80341,62грн, що підтверджується платіжним дорученням № 309 від 18.05.2011р. на суму 50000,00грн. (а.с. 61) та платіжним дорученням № 356 від 19.05.2011р. на суму 30341,62грн. (а.с. 62).
Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 80341,62грн. підлягає припиненню.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 5756,09грн. - 3% річних, 16118,54грн. інфляційних нарахувань та 6199,80грн. пені.
Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних та пені, господарський суд враховує таке.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку (а.с. 4-5), за прострочку виконання зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 5756,09грн. за період з 11.11.2009р. по 15.04.2011р.
Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 3% річних в сумі 5756,09грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з розрахунком позивача (а.с. 4), розмір інфляційних нарахованих за період з листопада 2009 року по березень 2011 року, становить 16118,54грн.
При проведені перевірки правомірності здійснених позивачем нарахувань інфляційних, господарський суд враховує, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).
Отже, перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 7579,85грн., а саме:
- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 28303,21 грн. за січень 2010 року, становить 509,46грн.;
- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 68068,57 грн. за лютий 2010 року, становить 1293,30грн.;
- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 169224,38 грн. за березень 2010 року, становить 1523,02грн.;
- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 237716,71грн. за квітень 2010 року, становить -713,15грн.;
- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 249341,62грн. за період з травня 2010 року по червень 2010 року, становить -2487,43грн.;
- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 159341,62грн. за липень 2010 року, становить -318,68грн.;
- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 109341,62грн. за серпень 2010 року, становить 1312,10грн.;
- розмір інфляційних нарахованих на суму заборгованості в розмірі 80341,62грн. за період з вересня 2010р. по березень 2011 року, становить 6461,23грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 7579,85грн. У задоволенні позову в частині стягнення 8538,69грн. інфляційних слід відмовити.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п.7.2 даного договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.10 договору №06/09-14561 БО-10 сторони погодили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Керуючись умовами п. 7.10 договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 6199,80грн. за період з 15.10.2010р. по 15.04.2011р. (182 дні), яку просить стягнути з відповідача на свою користь.
Оскільки сторони в договорі визначили інший період нарахування штрафних санкцій, ніж встановлений ч.6 ст.232 ГК України, про що свідчить зміст п.п. 7.2, 7.10 договору, господарський суд погоджується з обрахунками позивача щодо нарахування пені за шість місяців до пред'явлення позову за період з 15.10.2010р. по 15.04.2011р. у розмірі 6199,80 грн. (а.с.3, розрахунок, перевірений судом).
Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного господарського спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 6199,80грн. пені, суд, водночас, враховує наступне.
У відзиві на позовну заяву від 19.05.2011р. відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема посилається на те, що Новогуйвинське ВЖРЕКП являється надавачем послуг населенню смт. Новогуйвинське з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також інших комунальних послуг. Вказує, що стягнення в повному обсязі штрафних санкцій з відповідача потягне за собою тяжке фінансове становище для підприємства, неможливість надання в повному обсязі послуг населення та може призвести до банкрутства підприємства. Крім того, відповідач зазначає, що Новогуйвинське ВЖРЕКП є збитковим підприємством і має різницю в тарифах, яка на даний час не відшкодована.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня), згідно із ч.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно ст.217 ГК України, "господарські санкції" є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Водночас, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічна за змістом і ст.233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права зменшити розмір пені. При цьому, судом враховується, що відповідач є комунальним підприємством і теплова енергія, вироблена із отриманого від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" природного газу, поставлялася населенню та бюджетним організаціям, а також ступінь виконання відповідачем зобов'язання, а саме - відповідачем за час розгляду справи здійснено повне погашення заборгованості перед позивачем на суму 80341,62грн.
Водночас, господарський суд зважає також на те, що майнове право та інтерес позивача щодо отримання компенсації за користування утримуваними грошовими коштами, належними йому до сплати, захищене положенням ст.625 ЦК України, яким встановлено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних та 3% річних.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).
Суд також вважає, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність є вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників останніх.
Тому, визначаючи по справі відповідальність Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства, суд виходить саме з вищеназваних принципів права, оскільки, на думку суду, в даному випадку, заявлена до стягнення сума пені - 6199,80грн. є надзвичайно великою порівняно із наслідками вчиненого відповідачем порушення, беручи до уваги об'єктивно встановлені обставини справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін та їх фінансового стану за наявних інфляційних процесів у економіці держави.
Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими суду правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належної до сплати пені до 800,00грн.
Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги визнав. У відзиві на позовну заяву від 19.05.2010р. відповідач просив суд відстрочити виконання судового рішення на шість місяців у зв'язку з скрутним фінансовим становищем підприємства.
Відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Правила ж щодо відстрочки виконання рішення встановлені ст.121 ГПК України, ч.1 якої визначено, що господарський суд при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Представник позивача проти відстрочки виконання судового рішення заперечив.
При вирішенні питання щодо можливості та необхідності відстрочки виконання рішення судом враховуються інтереси обох сторін, а саме, що у даному випадку, позивач перебуває в аналогічних з відповідачем економічно складних умовах. Доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідачем суду не надано.
Зважаючи на викладене, господарський суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 800,00грн. пені, 5756,09грн. - 3% річних, 7579,85грн. інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення 80341,62грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 8538,69грн. інфляційних суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 551, ч. 3 ст. 549, ст. 611, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст.173, ч. 1 ст. 193, 233 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені до 800,00грн.
3. Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (12441, Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул. 9-ої П'ятирічки, буд. 15, ідентифікаційний код 30273396)
на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827)
- 800,00грн. пені,
- 7579,85грн. інфляційних,
- 5756,09грн. 3% річних,
- 998,77грн. витрат по сплаті державного мита,
- 217,41грн. витрат по сплаті державного мита.
4. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 80341,62грн.
5. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Кравець С.Г.
Повний текст рішення підписано: "30" травня 2011 року.
Віддрукувати:
1- до справи,
2,3 - сторонам