ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011 року Справа № 2а/2370/2887/2011
12 год. 46 хв.м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання –Білоус А. М.,
за участю:
позивача –ОСОБА_1,
представника відповідача –Передрія А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського міського центру зайнятості про визнання протиправними дій та скасування наказу,
встановив:
ОСОБА_1 подала позов, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати дії Черкаського міського центру зайнятості щодо проведення перевірки достовірності наданих даних та складання акту № 323 від 17.12.2010р. протиправними, а також скасувати наказ від 27 січня 2011 року № 71 “Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 36 грн. 99 коп., допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності в сумі 3 014 грн. 96 коп., вартість навчання в сумі 73 грн. 41 коп.”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ № 71 від 27.01.2011р. є протиправним та таким, що підлягає до скасування, оскільки винесений на підставі акту, яким жодних порушень чинного законодавства не встановлено та не зафіксовано; довідка з ЄДРПОУ припущень про надання недостовірних відомостей не підтверджує, сама перевірка проведена з незрозумілих причин через п’ять років після зняття з обліку, а Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Мінпраці України, ДПА України від 12.02.2009р. №60/62 на неї не поширюється, оскільки прийнятий після зняття її з обліку у зв’язку з працевлаштуванням.
Крім того, позивач стверджував, що в період перебування на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості з 07.06.2005р. по 08.09.2005р. не був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності і на підставі всього зазначеного вище, дії відповідача щодо проведення перевірки достовірності наданих даних ОСОБА_1 та складення акту № 328 від 17.12.2010р. слід визнати протиправними.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
22 квітня 2011 року представник відповідача подав заперечення проти адміністравтиного позову, в яких зазначив, що позивач на момент реєстрації в якості безробітного в Черкаському міському центрі зайнятості, був зареєстрований виконавчим комітетом Придніпровської районної ради міста Черкаси як суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець, не повідомив ці відомості, внаслідок чого незаконно отримав суму виплаченої матеріальної допомоги. Крім того, відповідач посилається на те, що притягуючи до відповідальності позивача, правомірно керувався положеннями Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Мінпраці України, ДПА України від 12.02.2009р. №60/62, оскільки цей порядок передбачає можливість здійснення перевірки лише шляхом обміну інформацією про отримані особами доходи від провадження підприємницької діяльності та просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову повністю.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року № 803-XII (в редакції закону від 19.03.2005р.) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу; які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
Частиною 1 статті 2 Закону № 803-XII (в редакції закону від 19.03.2005р.) передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Отже, не можуть бути безробітними особи, що мають статус суб’єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому статусу підприємця фізична особа позбавляється з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця (частина 3 статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” № 755-IV від 15.05.2003р.).
Частиною 2 статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533-III (далі –Закон № 1533) встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до пункту 3 цієї статті сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Крім того, в силу пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Судом встановлено, що 07.06.2005р. позивач подав до Черкаського міського центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного та зазначив, що в даний час не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності. Після чого позивачу надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі з 07.06.2005р., про що свідчать дані персональної картки позивача.
В період перебування на обліку в центрі зайнятості з 07.06.2005р. по 08.09.2005р., в якості безробітного, позивачу була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 36 грн. 99 коп., допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності в розмірі 3 014 грн. 96 коп., оплачено вартість навчання в розмірі 73 грн. 41 коп. Виплата зазначених сум підтверджується наявними матеріалами справи та поясненнями позивача.
17 грудня 2010 року Черкаським міським центром зайнятості проведена перевірка достовірності наданих ОСОБА_1 даних, шляхом звірки цих даних з державним реєстратором. За наслідками перевірки складено акт № 328 від 17.12.2010р. розслідування страхових випадків та достовірності наданих даних, яким встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості, приховала відомості про реєстрацію її суб’єктом підприємницької діяльності з 22.03.2004р.
На підставі зазначеного акту Черкаський міський центр зайнятості 27 січня 2011 року прийняв наказ № 71 “Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 36 грн. 99 коп., допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності в сумі 3 014 грн. 96 коп., вартість навчання в сумі 73 грн. 41 коп.”.
Судом встановлено, що позивач дійсно з 22.03.2004р. була зареєстрована виконавчим комітетом Придніпровської районної ради міста Черкаси як суб’єкт підприємницької діяльності, що підтверджується доданим до матеріалів справи листом-відповіддю № 5786 від 10.11.2010р. державного реєстратора виконавчого комітету Черкаської міської ради, наданим на запит відповідача. Про даний факт позивач центр зайнятості не повідомила. Запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за її рішенням внесено 03.04.2006р., що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, доданим до матеріалів справи.
Крім того, як з’ясовано судом, позивач не вжив жодних заходів спрямованих на повідомлення центру зайнятості про наявність обставин, що унеможливлюють виплату відповідної допомоги.
Таким чином, позивач, як на момент звернення до центру зайнятості, так і в подальшому при отриманні відповідної матеріальної допомоги, була зайнятою особою, а отже не мала права на реєстрацію в якості безробітного та отримання цієї допомоги.
В силу положень статті 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У відповідності до частини 1 статті 8 Закону № 1533 Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 34 Закону № 1533 Фонд зобов’язаний контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.
Згідно частини 2 статті 12 Закону № 1533 функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Підпунктом 5 абзацу 2 частини 2 статті 12 Закону № 1533 визначено повноваження робочих органів Фонду, що в межах своїх повноважень контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Посилання позивача на ту обставину, що на неї не поширюється дія Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248 (далі –Порядок № 60/62), не береться до уваги судом, оскільки правовідносини щодо перевірки Черкаським міським центром зайнятості достовірності поданих ОСОБА_1 даних, виникли після отримання інформації від державного реєстратора, тому відповідач правомірно застосував положення Закону № 1533 та вказаний порядок, в редакції чинній на момент проведення перевірки.
Окрім наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок № 60/62 не погіршує становище позивача та не встановлює для неї додаткової відповідальності, відносно тієї, яка існувала на момент вчинення порушення згідно пункту 3 статті 36 Закону № 1533 та пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, а строк виявлення порушення щодо виплати та стягнення матеріальної допомоги, внаслідок незаконних дій особи, не обмежений у часі жодним чинним в Україні нормативно-правовим актом.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Суддя В.О. Гаврилюк