Справа № 2-4068/10

провадження № 22-ц/0390/695/11 Головуючий у 1 інстанції:Івасюта Л.В.

Категорія: 53      Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20.05.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Данилюк В А,

суддів -  Завидовської-Марчук О.Г., Осіпука В.В. ,

при секретарі   Дуткіній Ж.П.        ,

          з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника особи, яка не брала участі у справі, Клімішиної Н.А., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах та стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Луцьку (далі –відділення Фонду) на рішення Луцького міськрайонного суду від 31 березня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

          18 березня 2010 року позивач звернувся з позовом до суду про встановлення факту перебування в трудових відносинах та стягнення заборгованості по заробітній платі, мотивуючи свою заяву тим, що 25 серпня 2006 року між ним та підприємцем ОСОБА_2 було укладено трудовий договір в письмовій формі з оплатою праці в розмірі 2500 грн. Згідно договору до роботи водія-експедитора від приступив 25 серпня 2006 року. У зв»язку з довготривалим лікуванням звернувся до свого роботодавця з заявою про розірвання трудового договору з 29 серпня 2006 року та виплату йому заробітної плати за відпрацьовані 5 днів в сумі 568,18 грн. Однак йому стало відомо, що підприємець ОСОБА_2 укладений трудовий договір від 25 серпня 2006 року на реєстрацію до державної служби зайнятості не подав, а тому підстав для виплати заробітної плати немає. Просив суд встановити факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_4 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з 25.08.2006 року по 29.08.2006 року та стягнути з відповідача 568,18 грн. заборгованості по заробітній платі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 березня 2011 року позов задоволено.   

Постановлено встановити факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_4 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 568,18 грн. заборгованості по заробітній платі та в дохід держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі, відділення Фонду просить скасувати дане рішення, посилаючись  на порушення судом норм матеріального і процесуального права.   

У даному судовому засіданні представник відділення Фонду Клімішина Н.А. апеляційну скаргу підтримала, представник позивача ОСОБА_1. та відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

З договору по перевезенню вантажу №12 від 1 серпня 2006 року між підприємцем ОСОБА_6 та підприємцем ОСОБА_2 убачається, що останній зобов»язаний надавати послуги по перевезенню і доставці вантажу (а.с.4), а відповідно до заявки на міжнародне перевезення вантажу №ЗВ-0000151 від 25 серпня 2006 року таке перевезення здійснювалося водієм позивачем у справі ОСОБА_4 (а.с. 5).

Відповідно до копії трудового договору від 25 серпня 2006 року позивач ОСОБА_4 прийнятий на роботу водія до підприємця ОСОБА_2 (а.с. 2). Даний договір не був зареєстрований у державній службі зайнятості.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, незважаючи на те, що трудовий договір між сторонами не був оформлений належним чином, а саме, не зареєстрований у державній службі зайнятості, позивач був фактично допущений до роботи, відповідач не заперечував проти укладення такого договору на період з 25 серпня 2006 року по 29 серпня 2006 року.

Однак з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки вони зроблені передчасно та суперечать нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Покликання суду першої інстанції на ч. 4 ст. 24 КЗпП України у даному випадку є неправильним, оскільки у даній нормі закону йде мова про випадки, коли всупереч ч. 3 даної статті не було видано наказу чи розпорядження про зарахування працівника на роботу, а тому до даних правовідносин дана норма закону не може бути застосована.

Крім того, з матеріалів, долучених до апеляційної скарги, убачається, що 29 серпня 2006 року ОСОБА_4, виконуючи доручення підприємця ОСОБА_2 по перевезенню вантажу, перебував в Республіці Польша, де з ним сталася автотранспортна пригода, в результаті якої позивач отримав численні травми, що потягло захворювання небезпечне для життя, тобто, отримав травму, у зв»язку з чим отримує відшкодування у зв»язку з втратою працездатності, призначене відділенням Фонду на підставі рішення суду, яке оскаржується.

Відділення Фонду, оскаржуючи рішення, зазначає, зокрема, що встановлення факту трудових відносин та стягнення заробітної плати впливає на правомірність призначення відшкодування та розмір відшкодування. Суд не врахував даної обставини і не вирішив питання про притягнення відділення Фонду до справи у якості третьої особи, чим порушив норми процесуального права.

Судом також не враховано, що підприємцем страхові внески на працівника ОСОБА_4 не сплачувалися, запис у трудовій книжці про прийняття його на роботу до підприємця 25 серпня 2006 року та звільнення з роботи 29 серпня 2006 року відсутні.

Враховуючи наведені обставини, позовні вимоги є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Таким чином, через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права ухвалене у справі рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.  303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 31 березня 2010 року в даній справі скасувати.   

У позові ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про встановлення факту перебування в трудових відносинах та стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                  

Судді: