У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
24.05.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Машкаринця І.М.
суддів – Гошовського Г.М., Лізанця П.М.
з участю прокурора – Сочки І.І.
потерпілої - ОСОБА_1
розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2011 року, яким:
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженець с.Грушево Тячівського району Закарпатської області, українець, з вищою освітою, не одружений, приватний підприємець, не судимий, мешканець АДРЕСА_1, гр-н України,
засуджений за ч.1 ст.286 КК України до штрафу в розмірі 1700 гривень без позбавлення права керування транспортним засобом.
На підставі ст.49 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання у зв»язку із закінчення строків давності.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено без зміни – підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 43550 грн. 94 коп., матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди, на користь потерпілої ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди та 500 грн. за надання юридичної допомоги, на користь експертних установ 8972 грн. 07 коп. судових витрат.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що 13.09.2005 року біля 12 год.30 хв., керуючи належним йому автомобілем марки «Опель-Астра», н.з. НОМЕР_1, в смт.Тересві Тячівського району навпроти будинку по вул. Народній,204 при виконанні маневру повороту ліворуч до прилеглої вулиці Миру, не врахував дорожню обстановку і грубо порушивши вимоги 1.3,1.4, 1.5, 1.10, 8.1, 8.5.1, 10.1, 10.4, 10.5, 11.2, 11.3, 11.4, 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху, пересік переривисту лінію дорожньої розмітки зустрічних потоків і на смузі зустрічного руху допустив зіткнення з автомобілем марки «БМВ-525» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який в цей момент здійснював його обгін по цій смузі руху.
В результаті зіткнення пасажиру автомобіля «БМВ-525» ОСОБА_1 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку та його виправдання за відсутністю в його діях складу злочину.
Апелянт вважає, що висновок суду про порушення ним Правил дорожнього рух при здійсненні маневру повороту не відповідає фактичним обставинам справи, так як перед виконанням маневру повороту ліворуч він у дзеркало заднього виду переконався про відсутність перешкод для цього маневру, зменшив швидкість до 40 км/год. та заздалегідь, за 100-150 м до початку маневру, включив світловий покажчик лівого повороту.
На думку апелянта порушення Правил дорожнього руху допущені саме водієм ОСОБА_3, який з перевищенням швидкості здійснював його обгін по смузі зустрічного руху в недозволеному місці на перехресті, не відмовився від виконанням цього маневру, завчасно побачивши увімкнений на автомобілі « Опель-Астра» світловий сигнал повороту вліво та не вжив заходів для екстренного гальмування щоб запобігти зіткненню автомобілів.
Апелянт вказує також, що судом не мотивовано не взяті до уваги покази свідка ОСОБА_5, який був очевидцем даної ДТП, в той же час на покази інших свідків-ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які не є очевидцями ДТП, суд безпідставно посилається у вироку як на докази його винуватості.
Апелянт ставить під сумнів і висновки проведених по справі судово-автотехнічних експертиз, вважаючи їх необ»єктивними через неповну встановлених досудовим слідством і наданих для експертного дослідження вихідних даних щодо дійсного розташування транспортних засобів перед їх зіткненням та в момент первинного контакту, що позбавило експертів можливості встановити дійсну швидкість автомобіля «БМВ-525» під керуванням потерпілого ОСОБА_3 та однозначно визначитись щодо технічної можливості у цього водія, з урахуванням швидкості руху його автомобіля, уникнути зіткнення шляхом застосування екстренного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої, яка заперечує проти задоволення апеляції, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши матеріали справи, колегія суддів відмовляє в задоволення апеляції з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які належно оцінені судом і є правильним.
Так, з матеріалів справи та встановлених судом першої інстанції обставин убачається, що 13.09.2005 року на вул.Народній біля АДРЕСА_2 мало місце зіткнення транспортних засобів на смузі зустрічного руху для обох автомобілів у момент, коли автомобіль БМВ-525 р.н. НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_3 виконував обгін автомобіля «Опель-Астра» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, який безпосередньо перед зіткненням став виконувати маневр повороту ліворуч з виїздом на смугу зустрічного руху.
Як видно з протоколу огляду місця події перед місцем ДТП відсутні будь-які дорожні знаки, які б свідчили про наявність перехрестя та обмежували водіям вибір швидкості руху на даній ділянці дороги, а тому допустима швидкість руху автомобілів на цій ділянці вулиці Народної у смт.Тересві відповідно до вимог п.12.4 Правил дорожнього руху України не повинна була перевищувати 60 км/год.
За висновками проведених у справі судово-автотехнічних експертиз з технічної точки зору причиною даної ДПТ стали дії водія автомобіля «Опель-Астра» ОСОБА_2, який виконуючи маневр повороту ліворуч не переконався, що це буде безпечним, чим створив небезпеку для руху автомобіля БМВ-505 під керуванням водія ОСОБА_3, який здійснював його обгін по зустрічній смузі руху і в конкретній дорожньо-транспортній ситуації не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху.
Експертами не виключена і можливість застосування водієм ОСОБА_3 екстреного гальмування перед ДТП, що підтверджується його показами, так як відсутність слідів такого гальмування на проїзній частині дороги могла бути викликана укомплектування його автомобіля антиблокувальною системою гальм (АБС), яка не допускає блокування коліс при екстреному гальмуванні, внаслідок чого сліди такого гальмування на проїзній частині є малопомітними.
На підставі проведених досліджень і розрахунків експерти прийшли до висновку, що швидкість автомобіля БМВ-505 під керуванням водія ОСОБА_3 на момент виникнення небезпеки для його руху внаслідок виконання водієм ОСОБА_2 маневру повороту ліворуч з виїздом на зустрічну смугу, могла не перевищувати 55- 60 км/год., чим спростовуються доводи апеляцію засудженого про те, що причиною даної ДТП є саме порушення Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_8, який з перевищенням швидкості здійснював його обгін у недозволеному місці і не вжив заходів для уникнення зіткнення транспортних засобів.
Колегія суддів відхиляє і доводи апеляції засудженого щодо необ»єктивності висновків проведених по справі судово-автотехнічних експертиз із-за неповноти встановлених досудовим слідством і наданих для експертного дослідження вихідних даних щодо механізму даної ДТП.
Як убачається з матеріалів справи додаткова комісійна судово-автотехнічна експертизи проводились під час судового розгляду справи з урахуванням додаткових вихідних даних про механізм пригоди, отриманих при проведенні в порядку судового доручення 20 травня 2009 року повторного відтворенні обстановки і обставин даної ДТП з участю обох водіїв та експертів у присутності понятих.
З висновку цієї експертизи убачається, що вихідні дані про обставини зіткнення, які задав водій ОСОБА_2 під час проведення вказаної слідчої дії, в тому числі про те, що при виконанні повороту ліворуч він не міг бачити автомобіль БМВ-525 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався позаду, на підставі проведених експертами розрахунків виявилися технічно неспроможними.
Вказаним експертним висновком №2426 від 30 листопада 2009 року, який повністю узгоджується з висновками попередніх експертиз, спростовуються доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що перед виконанням маневру повороту ліворуч він виконав всі необхідні дії для безпечного виконання цього маневру і не створював перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Безпідставним є і посилання апелянта на покази свідка ОСОБА_5 як на доказ своєю невинуватості, оскільки цей свідок, знаходячись в автомобілі засудженого як пасажир, не бачив і не стверджував у судовому засіданні, що ОСОБА_2 при виконанні повороту ліворуч, не створював перешкод для руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3, який по зустрічній смузі виконував його обгін.
За таких фактичних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що причиною настання даної ДТП є порушення водієм ОСОБА_9 вказаних у вироку Правил дорожнього руху, який при виконанні маневру повороту ліворуч не переконався у безпеці виконання цього маневру і не дав дорогу автомобілю БМВ-525 під керуванням водія ОСОБА_3, який по зустрічній смузі виконував обгін автомобіля «Опель-Астра» під керуванням засудженого.
Враховуючи, що внаслідок даної ДТП потерпілій ОСОБА_1 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, які могли виникнути внаслідок удару головою в виступаючу частину салону легкового автомобіля в момент зіткнення транспортних засобів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що допущені водієм ОСОБА_2 порушення Правил дорожнього руху знаходяться в безпосередньому причинному зв»язку з наслідками і правильно кваліфікував дії засудженого за ч.1 ст.286 КК України.
Призначене засудженому покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й даним, що характеризують його особу, за вироком суду ОСОБА_2 звільнений від відповідальності у зв»язку із закінченням строків давності у відповідності з п.2 ч.1 ст.49 КК України.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, колегією суддів не виявлено.
Керуючись ст.ст.365 та 366 КПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2011 року відносно нього без зміни.
Судді: