УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "19" травня 2011 р. Справа № 21/5007/16/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Вельмакіної Т.М.
судді
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - довіреність №02-18/1133 від 05.05.11р.;
від відповідача ОСОБА_2 - довіреність №22 від 09.03.11р.;
прокурор: ОСОБА_3 - сл. посвідчення №32.
розглянув справу за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Коростишівської районної державної адміністрації (м.Коростишів)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адажіо" (м.Коростишів)
про розірвання договору оренди
За клопотанням сторін строк розгляду спору продовжено, згідно ч.3 ст.69 ГПК України.
Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Коростишівської районної державної адміністрації звернувся з позовом до суду про розірвання договору оренди землі.
Прокурор та представник позивача позов підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечила. В судовому засіданні заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювання спору, без припинення дії договору.
Прокурор та представник позивача заперечили щодо відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що судом зі згоди позивача та прокурора двічі задовольнялися аналогічні клопотання відповідача безрезультатно, зважаючи на заперечення позивача та прокурора, а також на те, що строк розгляду справи, продовжений сторонами у відповідності до ч.3 ст. 69ГПК України, закінчився, суд відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та пояснення представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з позовної заяви, проведеною Житомирською міжрайонною природоохоронною прокуратурою перевіркою дотримання вимог земельного законодавства на території Коростишівського району, виявлено факти незаконного, безоплатного використання земель державної власності, чим порушено інтереси держави.
Зокрема, прокурор вказав, що 17.02.06р. між Коростишівською районною державною адміністрацією (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адажіо" (орендар/відповідач), був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі – Договір (а.с. 6-8)), за умовами якого відповідачу надано у користування земельну ділянку площею 7,40 га несільськогосподарського призначення на території Слобідської сільської ради для розробки Північно-Слобідського родовища габро-лабрадориту та складування розкривних порід.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що підставою звернення з позовом до суду є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо сплати орендної плати за вищевказану земельну ділянку, що порушує інтереси держави в особі райдержадміністрації, яка наділена повноваженнями від імені держави розпоряджатися землями за межами населених пунктів.
На підтвердження факту порушення відповідачем умов Договору надано довідку податкового боргу по орендній платі за землю ТОВ "Адажіо" станом на 01.01.11р., видану Коростишівською МДПІ (а.с.9), згідно якої заборгованість відповідача становить 13371,68грн., першу податкову вимогу №1/129 від 02.11.10р. (а.с.10) та другу податкову вимогу №2/150 від 06.12.10р. (а.с.11) про сплату податкової заборгованості.
Посилаючись на ст.ст.1,15,24,25,32 Закону України "Про оренду землі", на п.12.4 Договору та на ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, прокурор просить суд припинити договір оренди землі від 17.02.06р. шляхом його розірвання.
Представник позивача позов підтримав. Однак, згідно наявних у справі документів (а.с.70-71) та наданих ним в процесі розгляду справи усних пояснень, за умови проведення відповідачем повного погашення боргу, розірвання договору для позивача не вважає доцільним.
Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив. Його представник в судових засіданнях наявність заборгованості в зазначеній у позовній заяві сумі не заперечив. Пояснив, що борг виник у звязку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві, спричиненим зупиненням дії Спецдозволу (ліцензії) на користування надрами Північно-Слобідського родовища габро згідно наказу Мінприроди №584 від 22.12.10р. (а.с.62-65, 38).
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення учасників судового процессу, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює взаємовідносини сторін, господарський суд дішов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.98р., оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.02.06р. між Коростишівською районною державною адміністрацією (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адажіо" (орендар/відповідач), був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с. 6-8), за умовами якого, позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 7,40 га на території Слобідської сільської ради за межами населеного пункту с. Слобідка Коростишівського району Житомирської області для розробки Північно-Слобідського родовища габро-лабрадориту та складування розкривних порід (п.1.1 Договору).
Згідно п.3.1 Договору, його укладено на строк до 19 грудня 2013 (дві тисячі тринадцятого) року.
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Слобідської сільської ради у розмірі 41667,20грн. в рік, що складає 10 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Періодичність внесення орендної плати встановлюється у вигляді внесків рівними частками до 10 числа щомісячно за попередній місяць поточного року (п. 4.3. Договору).
Судом встановлено, що сума заборгованості відповідача по орендній платі, згідно наданих до справи документів, зокрема, відомості розрахунків по орендній платі за землю в 2010 році по ТОВ "Адажіо" (а.с. 53) та Актів ДПС Коростишівської Міжрайонної ДПІ від 14.02.11р. і від 11.04.11р. (а.с. 48-49) на дату надходження позову до суду складала 13371,65 грн.
Не заперечується і відповідачем факт наявності у нього заборгованості по орендній платі, як на дату звернення з позовом до суду, так і на час судового розгляду справи, про що свідчать, зокрема, гарантійний лист ТОВ "Адажіо" від 11.04.11р. (а.с. 47), відомість розрахунків по орендній платі за землю в 2010 році по ТОВ «Адажіо» (а.с.53).
Враховуючи, що саме невиконання відповідачем обовязків по внесенні орендної плати зазначено, як підставу для розірвання договору згідно ст. 651 ЦК україни, слід зазначити, що у відповідності до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Тобто, у ст. 651 ЦК України на законодавчому рівні здійснено розмежування порядку припинення дії договору та визначено підстави такого припинення за рішенням суду.
При цьому з сукупного аналізу ч.1 та 2 ст. 651 ЦК України вбачається, що саме при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду.
Також слід зазначити, що частиною 1 ст. 206 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором (ч.2 ст. 188 ГК України). Тобто пропозиція щодо внесення змін до договору або його розірвання може виходити від будь-якої сторони і має бути викладена письмово.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3 ст. 188 ГК України).
У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4 ст. 188 ГК України).
Оскільки господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при зміні або розірванні договорів, то тільки дотримання сторонами встановленого статтею 188 ГК України порядку зміни та розірвання договору і недосягнення при цьому в досудовому порядку згоди може свідчити про наявність між ними спору. Якщо ж особа, яка бажає змінити або розірвати договір, не зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони, то в цьому разі відсутні підстави стверджувати про існування між сторонами спору.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач не звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору оренди від 17.02.06р., тому відсутні підстави стверджувати про існування між ним та відповідачем спору про розірвання Договору, отже відсутні підстави і для звернення з таким позовом до суду.
Крім того,слід зазначити, що пунктом 12.3. Договору, сторони передбачили припинення дії договору шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законодавством України.
Вказане відповідає приписам ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", згідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Так, ст.24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
За ст. 25 вказаного Закону, орендар земельної ділянки зобов'язаний:
- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;
- виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
- у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
З вищенаведеного вбачається, що ст.25 Закону України "Про оренду землі", на яку посилається прокурор у позовній заяві, не вказує на невиконання орендарем обовязку щодо сплати орендної плати, як на підставу для розірвання Договору оренди землі.
При цьому п. 12.4 Договору, у випадку несплати орендарем орендної плати та пені протягом одного місяця, сторони передбачили окрему самостійну підставу припинення договору шляхом розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, що відповідає приписам ч.3 ст. 651 ЦК України.
Враховуючи, що одностороння відмова від догоговору є самостійним видом припинення договору, безпідставними є посидання прокурора у позовній заяві на ст. 12.4 Договору.
Доказів односторонньої відмови позивача від Договору матеріали справи не містять, позивач та прокурор у судових засіданнях в усному порядку зазначили, що припинення Договору в односторонньому порядку не здійснювалося.
Слід зазначити, що підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачено також ст. 141 Земельного кодексу України. Зокрема до таких підстав віднесено систематичну несплату земельного податку або орендної плати. Однак прокурор не обгрунтовує позовні вимоги вказаною статтею. До того ж з матеріалів справи вбачається, що несплата відповідачем орендної плати не носить систематичного характеру, оскільки відповідач щомісячно здійснював розрахунки, а заборгованість, з врахуванням визначеного п. 4.3 Договору порядку внесення орендної плати, виникла з 11.11.10р. При цьому 02.11.10р. та 04.02.11р. було здійснено часткове погашення бору.
До того ж, що стосується ст. 651 ЦК України, то договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи завдання цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.
Однак позивачем та прокурором не надано доказів того, що невиконання відповідачем своїх обовязків щодо сплати орендної плати дійсно є істотним порушенням договору, а сам факт наявності заборгованості по орендній платі суд не розцінює як таке порушення. До того ж відповідач не відмовляється від проведення розрахунків найближчим часом та врегулювання договірних взаємовідносин з позивачем.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 24 травня 2011 року.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - позивачу;
3 - відповідачу
4,5 - прокурору