ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2769/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Ворошилові Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1, про визнання причин невиконання виконавчого листа поважними та скасування постанови про накладення штрафу, -
В С Т А Н О В И В:
06 січня 2011 року Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу від 14 грудня 2010 року у виконавчому провадженні ВП № 14180996.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржувана постанова про накладання штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки рішення Машівського районного суду Полтавської області не виконане з незалежних від управління причин. Вказує, що Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації є бюджетною, неприбутковою організацією, фінансування якої здійснюється по поточних державних програмах соціального захисту населення, асигнування на виконання судових рішень про стягнення коштів за минулі роки та оплату штрафних санкцій не відкривалися.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 року, яка скасована ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 року, позовна заява була залишена без розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року позовна заява залишена без руху.
26.04.2011 року Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації надіслало до суду позовну заяву, якою були уточнені позовні вимоги, а саме: позивач просив скасувати постанову про накладення штрафу від 14 грудня 2010 року у виконавчому провадженні ВП № 14180996, а також визнати причини невиконання виконавчого листа № 2а-194/1/09 від 02.04.2009 року поважними.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року провадження у даній справі відкрито.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив здійснити розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив. У своїх письмових запереченнях проти позову, відповідач посилався на судові рішення Європейського Суду з прав людини у справах проти України, у яких Європейський Суд з прав людини висловив позицію, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. З посиланням на ці рішення відповідач вважає, що причина невиконання судового рішення є неповажною.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року до участі в справі в якості третьої особи залучена ОСОБА_1, яка є стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 14180996. Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином, причин неявки не повідомила.
Суд, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Машівського районного суду Полтавської області від 18.05.2009 року Управління праці та соціального захисту населення Машівської РДА зобов'язано провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" .
02.06.2009 року ОСОБА_1 Машівським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист № 2-а-759/09.
03.08.2009 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Машівського районного суду Полтавської області та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 10.08.2009 року.
23.11.2010 року відповідачем направлений лист зобов`язання № 5959/0326 з вимогою до 26.11.2010 року провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
13.12.2010 року державним виконавцем Байраком С.М. складений акт державного виконавця про те, що станом на 13.12.2010 року рішення суду не виконано.
За невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця 14.12.2010 року на виконуючого обов`язки начальника УПСЗН Машівської РДА накладено штраф у розмірі 170 грн.
Із постановою про накладення штрафу від 14.12.2010 року позивач не згоден, у зв'язку з чим оскаржив її до суду, а також просив суд визнати причини невиконання виконавчого листа протиправними.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові від 14.12.2010 року, суд виходить із наступного.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений зокрема статтею 87 зазначеного Закону.
Статтею 87 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
Позивач пов'язує невиконання судового рішення з відсутністю відповідного фінансування.
Дане твердження позивача судом оцінюється критично зважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відсутність відповідного фінансування не може бути визнана поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення. При цьому суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обов'язок здійснити дії по нарахуванню та виплаті грошових коштів. Судом не встановлено наявності доказів, які б вказували на існування будь-яких перешкод у здійсненні позивачем нарахування належної суми.
Відсутність же грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.
У рішенні по справі "Жовнер проти України" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby c.иce) від 19 березня 1997 року, рішення у справі “Бурдов проти Росії” (Bourdov c.), від 7 травня 2002 року; рішення у справі “Ясіун’єне проти Литви” (Jasiuniene c. Lituanie) від 6 березня 2003; та рішення по справі “Руйану проти Румунії” (Ruianu c.) від 17 червня 2003 року).
При цьому Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях звертав увагу на те, що держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office).
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (справи “Бурдов проти Росії”, “Кечко проти України”).
Таким чином відсутність у позивача рахунків для виплати коштів, як і посилання на відсутність механізму нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного саме позивачем, не є поважною причиною невиконання судового рішення.
Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що державний виконавець повинен був звернутися до суду, що видав виконавчий лист, із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, роз'яснення, відстрочення виконання рішення, оскільки звернення до суду, який видав виконавчий документ, із такою заявою відповідно до статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" є правом, а не обов'язком державного виконавця. При цьому, суд враховує, що позивач також мав право звернутися із такою заявою, однак жодних заходів не вжив для цього.
Отже, позивачем не надано суду доказів виконання постанови Машівського районного суду Полтавської області або поважних причин її невиконання.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця про накладення штрафу від 14.12.2010 року ґрунтується на вимогах Закону України “Про виконавче провадження” та прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.
Таким чином, позовні вимоги про її скасування задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 87 Закону України “Про виконавче провадження”, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1, про визнання причин невиконання виконавчого листа поважними та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол