ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 року          Справа №40/329-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

прокурор –Пилипенко О.Г.;

позивач –Вертепа С.О. (після перерви не з’явився);

відповідач –Любіч Л.М., Булавінова Є.А.

розглянувши    у    відкритому   судовому   засіданні   у   приміщенні   Харківського апеляційного господарського суду   апеляційну скаргу позивача (вх. №1490Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року по справі №40/329-10

за позовом Державного підприємства "ІНТЕРГЛАСТ" фірми "Гласт ГМБХ",              смт. Солоницівка

до Державного науково-виробничого підприємства "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР",             м. Харків

за участю прокуратури Харківської області

про зобов’язання вчинити певні дії, -

встановила:

Рішенням  господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року по справі №40/329-10 (суддя Прохоров С.А.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість, незаконність рішення, неповне з’ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинами справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

11 травня 2011 року відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. 4780), в якій просив відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

У судовому засіданні 11 травня 2011 року оголошувалась перерва до 18 травня 2011 року до 10:15.

Після перерви у судове засідання 18 травня 2011 року позивач не з’явився.

17 травня 2011 року позивач заявив клопотання (вх. 5025), ким просив відкласти розгляд справи у зв’язку з зайнятістю представника.

Колегія суддів залишила  клопотання без задоволення у зв’язку з необґрунтованістю.

Окрім того, позивач надав клопотання через канцелярію суду (вх. 5053), яким просив продовжити строк розгляду справи на п’ятнадцять днів.

У судовому засіданні відповідач проти задоволення скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Прокурор підтримав позицію відповідача.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу позивача, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх у судовому засіданні прокурора та відповідача і встановила наступне.

Позивач, ДП "ІНТЕРГЛАСТ" фірми "ГЛАСТ ГМБХ" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР" про зобов’язання відповідача припинити дії, направлені на обмеження в будь-якій формі вільного цілодобового доступу, в тому числі проходу та проїзду до нежитлової будівлі літ. "А-2", яка знаходиться в м. Харкові по вул. Рудика, 4-Б та належить на праві власності Дочірньому підприємству "ІНТЕРГЛАСТ" фірми "ГЛАСТ ГМБХ", по існуючим з обох боків будівлі культурно-спортивного комплексу ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР", розташованої по вул. Рудика, 2 в місті Харкові, проїздам; усунення перешкоди у здійснені Дочірнім підприємством "ІНТЕРГЛАСТ" фірми "ГЛАСТ ГМБХ" права користування щодо належної йому на праві власності нежитлової будівлі літ. "А-2", яка знаходиться в м. Харкові по вул. Рудика, 4-Б, а саме: демонтувати шлагбаум, встановлений у місці прилягання до вул. Рудика проїзду, розташованого між стадіоном та будівлею культурно-спортивного комплексу ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР" по вул. Рудика, 2 в місті Харкові; прибрати бетонний блок, встановлений посередині проїзду у місці прилягання до вул. Рудика проїзду, розташованого між стадіоном та будівлею культурно-спортивного комплексу ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР" по вул. Рудика, 2 в місті Харкові; заборону Державному науково-виробничому підприємству "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР" вчинення дій із перекриття в’їзду з вул. Рудика з північно-східного боку будівлі культурно-спортивного комплексу ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР", що знаходиться по вул. Рудика, 2, біля огорожі дошкільного дитячого закладу по вул. Рудика, 4-А, в м. Харкові, в тому числі шляхом встановлення воріт, шлагбаумів, огорож, бетонних блоків, інших перешкод, які можуть порушити право користування Дочірнього підприємства "ІНТЕРГЛАСТ" фірми "ГЛАСТ ГМБХ" належною йому на праві власності нежитловою будівлею літ. "А-2", яка знаходиться в м. Харкові по вул. Рудика, 4-Б, зокрема, які можуть порушити можливість доступу (проходу та проїзду) до зазначеної нежитлової будівлі; встановлення воріт, шлагбаумів, огорож, ланцюгів, бетонних блоків, будь-яких інших споруд, пристроїв або конструкцій, що можуть перешкоджати вільному, цілодобовому доступу (проходу, проїзду) по існуючим з обох боків будівлі культурно-спортивного комплексу ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР", розташованої по вул. Рудика, 2 в місті Харкові, проїздам до нежитлової будівлі літ. "А-2", яка знаходиться в м. Харкові по вул. Рудика, 4-Б; заборону Державному науково-виробничому підприємству "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР" зловживати правами користувача земельної ділянки по вул. Рудика, 2 у місті Харкові та зобов’язати не допускати при їх здійсненні порушення прав Дочірнього підприємства "ІНТЕРГЛАСТ" фірми "ГЛАСТ ГМБХ", зокрема права користування належною йому на праві власності нежитловою будівлею літ. "А-2", яка знаходиться в м. Харкові по вул. Рудика, 4-Б, в тому числі не порушувати можливість вільного, цілодобового та безперешкодного доступу (проходу та проїзду) до цієї нежитлової будівлі.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "ІНТЕРГЛАСТ" фірми "ГЛАСТ ГМБХ"  на підставі договору купівлі-продажу від 08 листопада 2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №782, на праві приватної власності належить нежитлова будівля, загальною площею 1392,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Рудика, 4-Б. Право власності позивача зареєстроване КП „Харківське бюро технічної інвентаризації" 10.11.2004 р. згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 5380311, виданого 10.11.2004 р. тим же бюро технічної інвентаризації.

Прохід та проїзд до вищевказаної нежитлової будівлі позивача, можливий лише по заасфальтованому транспортному проїзду, який є єдиною транспортною мережею, що забезпечує безпечні зв'язки позивача з автомобільними дорогами загальної мережі міста Харкова, зокрема з вулицею Рудика. Проїзд проходить між стадіоном та будівлею Культурно-спортивного комплексу (КСК) відповідача та прокладений на земельній ділянці, що прилягає до будівлі Культурно-спортивного комплексу відповідача.

Судом першої інстанції встановлено та позивачем зазначено, що  з серпня 2010 р. ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР" встановив на місці прилягання проїзду до вул. Рудика бетонний блок та в'їздний бар'єр, тим самим закривши для позивача доступ до його будівлі через проїзд.

Позивач вказує, що змушений був використовувати, як тимчасовий варіант, непристосований і частково зруйнований в'їзд з вул. Рудика через територію КСК, розташований з іншої, північно-східної сторони будівлі КСК, вздовж огорожі дошкільного дитячого закладу по вул. Рудика, 4-А, що значно обмежувало його право користування належним йому на праві власності майном (будівлею).

З листування між позивачем і відповідачем, ДП "ІНТЕРГЛАСТ" фірми "ГЛАСТ ГМБХ" стало відомо, що ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР" не бажає відкривати проїзд та попереджає, що і запасний в'їзд буде ним перекрито, оскільки відповідач являється належним землекористувачем земельної ділянки, на якій розташовано будівлю КСК та прилеглий до неї стадіон.

Окрім того, відповідач забетонував місця для встановлення огорожі, що в свою чергу створило для позивача непереборні перешкоди у користуванні належною йому будівлею, так як жодних інших варіантів проходу та проїзду до його будівлі немає.

У відзиві на апеляційну скаргу ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР"  зазначає, що  предметом даної справи є заборона відповідачу перегороджувати проходи, які пролягають по території КСК, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Рудика, 2, що належить державі на праві державної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.02.2005 р. та знаходиться на балансі ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР" відповідно до інвентарної картки №25 станом на 29.04.2011 р.

Функціональним призначенням земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Рудика, 2, на якій знаходиться КСК, є проведення спортивних змагань та тренувань спортсменів спортивних закладів, розташованих на території КСК, її цільовим призначенням є обслуговування та експлуатація КСК.

Також, ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР" зазначає, що згідно Рішення ВК Харківської міської ради від 17.12.66 р. №678-11, було надано дозвіл на будівництво спортивно-культурного комплексу на території, що належить підприємству по вул. Рудика, 2. Межа, що розмежовує земельну ділянку державної власності, на якій розташовано КСК, та земельну ділянку комунальної власності, на якій розташовано нежитлову будівлю позивача, була узгоджена між сторонами та зображена жирною лінією на Плані земельної ділянки, що не заперечується позивачем.

Оскільки призначенням КСК є здійснення підготовки лучників Олімпійського резерву до спортивних змагань, проведення тренувань, то жодна третя особа не має права втручатись на територію КСК.

У відповідності до 2.1 розділу 2 Державних будівельних норм України, що містять вимоги до спортивних та фізкультурно - оздоровчих споруд, затверджених Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури № 184 від 10 листопада 2003 (далі - ДБН В.2.2-13-2003), спортивні та фізкультурно-оздоровчі будинки і споруди слід розміщувати на спеціально виділених земельних ділянках, забезпечених зручними під'їздами і підходами від зупинок громадського транспорту згідно з ДБН 360.

Як вбачається з п. 2.8 ДБН В.2.2-13-2003, земельна ділянка спортивної та фізкультурно-оздоровчої споруди повинна мати не менше двох в'їздів і двох входів.

Пунктом 2.12 ДБН В.2.2-13-2003 передбачено, що шляхи пересування осіб, які займаються, з допоміжних приміщень до місць занять на відкритих спорудах не повинні перетинатися зі шляхами пересування глядачів. А отже, шляхи пересування осіб, які займаються у спортивних та фізкультурно-оздоровчих закладах, не повинні перетинатися зі шляхами пересування транспортних засобів.

Територія КСК, згідно із зазначеними нормами, забезпечена 2-ма в'їздами (входами) по вул. Рудика, 2, по яких пересуваються користувачі та відвідувачі комплексу.

Цими ж шляхами несанкціоновано систематично рухаються транспортні засоби до нежитлової будівлі позивача, розташованої по вул. Рудика, 4-Б, внаслідок чого є створення загрози здоров'ю та життю користувачів та відвідувачів КСК, руйнування цілісності інфраструктури цього закладу та унеможливлення використання КСК за  його  функціональним  призначенням,  про  що  свідчать  звернення керівників спортивних секцій та шкіл, розташованих на території КСК.

Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що, допускаючи рух транспортних засобів через територію КСК, позивач своїми протизаконними діями створює небезпеку для життя та здоров'я працівників КСК, його відвідувачів, глядачів спортивних та інших культурно - масових заходів, що проводяться на території КСК.

А отже, перекривши нерегульований та несанкціонований рух транспортних засобів третіх осіб по території КСК, відповідач виконав свій обов'язок щодо охорони безпеки життя та здоров'я користувачів та відвідувачів КСК.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України передбачено право власності, як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно приписів статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Однак, позивач не надав відповідного архітектурного висновку, який би містив чітке визначення проходу (проїзду), розташованого по вул. Рудика, 2, а саме: між нежитловою будівлею КСК та стадіоном, у якості під'їзного шляху, призначеного саме для нежитлової будівлі, розташованої по вул. Рудика, 4-Б.

Крім того, згідно з листом Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 28.04.11 р. № 1822/0/27-11, позивачу погоджено проект відведення земельної ділянки для реконструкції нежитлової будівлі з надбудовою під адміністративно - офісні приміщення з будівництвом підсобних приміщень по вул. Рудика, 4-Б.

Відповідно до положень цього проекту землеустрою, під'їзд до земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля ДП "ІНТЕРГЛАСТ" фірми "ГЛАСТ ГМБХ" здійснюється з вул. Рудика, 4 - Б, а не з вул. Рудика, 2, на якій знаходиться КСК ДНВП "ОБ’ЄДНАННЯ КОМУНАР", що не заперечувалося позивачем.

Листом Управління містобудування та архітектури повідомлено, що згідно з ДБН А.2.2-3-2004, схема організації руху транспортних засобів знаходиться в проекті будівництва. Однак, робочий проект до управління містобудування та архітектури позивачем для погодження не надавався.

Враховуючи те, що проект землеустрою було складено для реконструкції нежитлової будівлі позивача, то він повинен був скласти та узгодити відповідний проект реконструкції з конкретним визначенням під'їзного шляху до будівлі, здійснити цю реконструкцію, збудувати окремий заїзд, і тільки після цього приступити до використання придбаної нежитлової будівлі, але цього зроблено не було.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності  та права  користування  земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів виконавчої  влади  або органів   місцевого   самоврядування   в   межах  їх повноважень, визначених  цим  Кодексом  або  за  результатами аукціону.

Приписами статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий  будинок,  будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється  право  власності, право користування земельною ділянкою,  на  якій розташовані ці об'єкти.  До особи, яка набула право власності на жилий будинок,  будівлю або споруду,  розміщені на земельній ділянці,  що  перебуває  у  власності  іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину,  на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо  жилий  будинок,  будівля  або  споруда  розміщені на земельній ділянці,  що перебуває у користуванні, то в разі набуття права  власності  на  ці об'єкти  до набувача  переходить  право користування земельною ділянкою,  на якій вони розміщені,  на  тих самих   умовах   і  в  тому  ж  обсязі,  що  були  у попереднього землекористувача.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України  право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу.

Право користування чужою земельною ділянкою врегульовано інститутом земельного сервітуту відповідно до глави 16 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту–це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Право сервітуту є обмеженим речовим правом і передбачає користування лише невеликою частиною обслуговуючої земельної ділянки. Обмежений характер сервітуту свідчить також про необхідність врахування наступних положень ст.ст. 401-406 Цивільного кодексу України, ст.ст. 98-102 Земельного кодексу України щодо:

-          наявності потреби у встановленні сервітуту;

-          неможливості задоволення недоліків земельної ділянки іншим чином;

-          відсутності перешкод власнику використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням;

-          встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо   якої   встановлений   земельний   сервітут,   прав   володіння,   користування   та розпорядження нею;

-           встановлення  сервітуту способом,  найменш  обтяжливим для  власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений;

-          право власника на отримання плати за встановлення сервітуту;

-          право   власника   на   відшкодування   збитків,   завданих   встановленням   земельного сервітуту;

-          обмеження сервітуту в часі його дії.

При встановленні земельного сервітуту повинні враховуватися інтереси як власника (користувача) земельної ділянки, так і власника (користувача) обслуговуючої ділянки. Це означає, що при виборі способу використання обслуговуючої ділянки власником (користувачем) пануючої ділянки може бути обраний такий варіант, при якому власник (користувач) обслуговуючої ділянки буде мати якнайбільше можливостей для задоволення власних інтересів від використання належної йому ділянки.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не надав суду належних доказів  того, що він є власником або користувачем земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою, належною відповідачу в порушення вимог ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (відповідно до якої якщо  житловий  будинок,  будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до  набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій  вони  розміщені,  та  частиною  ділянки,   яка необхідна для їх обслуговування) та ч. 2 ст. 401 Цивільного кодексу України (відповідно до якої сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут)).

Тобто позивач не набув право власності або землекористування земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля літ. "А-2" в м. Харкові по вул. Рудика, 4-Б, ДП  "ІНТЕРГЛАСТ" фірми "ГЛАСТ ГМБХ" неправомірно, в порушення норм діючого законодавства користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, неправомірно користується нежитловою будівлею, окрім того, незаконно використовує територію КСК в якості заїзду до своєї будівлі, влаштувавши з території спортивної споруди обслуговуючу земельну ділянку своєї нежитлової будівлі.

          На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року по справі №40/329-10 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Постановила:

         Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року у справі №40/329-10 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                              Бондаренко В.П.

                       Суддя                                                            Ільїн О.В.          

                      Суддя                                                           Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 23.05.2011 року.