ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2894/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Ворошилові Ю.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Чалої О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
07 квітня 2011 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (надалі - СПД ФО ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003221703/0 від 04.11.2010 року, № 0003221703/1 від 22.12.2010 року, № 0003221703 від 04.03.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 50 361,87 грн., а також № 0003211703/0 від 04.11.2010 року, № 0003211703/1 від 22.12.2010 року, № 0003211703 від 04.03.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку з доходів на додану вартість в загальній сумі 100 723,74 грн., в тому числі, за основним платежем - 67 149,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 574,58 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що податкові повідомлення-рішення № 0003221703/0 від 04.11.2010 року, № 0003221703/1 від 22.12.2010 року, № 0003221703 від 04.03.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 50 361,87 грн., винесено відповідачем на підставі висновку про порушення статті 13 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями), а саме: завищення валових витрат на суму без ПДВ - 335 745,80 грн (ПДВ 67149,16 грн) по взаємовідносинах з суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (надалі - СПД ФО ОСОБА_4.) у вересні - жовтні 2009 року.
Разом з тим, правомірність віднесення підприємством до складу валових витрат - витрат на придбання сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику та сої) на суму 335 745,80 грн. у СПД ФО ОСОБА_4 підтверджено належними документами (податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, та документами, що підтверджують подальше використання відповідної продукції у господарській діяльності), складеними відповідно до вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.
Зазначав, що податкові повідомлення-рішення № 0003211703/0 від 04.11.2010 року, № 0003211703/1 від 22.12.2010 року, № 0003211703 від 04.03.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку з доходів на додану вартість в загальній сумі 100 723,74 грн., в тому числі, за основним платежем - 67 149,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 574,58 грн., на підставі порушення позивачем пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у зв'язку із завищенням суми податкового кредиту за господарськими операціями придбання сільськогосподарської продукції у СПД ФО ОСОБА_4, не ґрунтуються на вимогах Закону, оскільки право позивача на податковий кредит виникло з дати отримання податкових накладних від зазначеного контрагенту, які оформлені згідно вимог чинного законодавства та є доказом здійснення господарських операцій.
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою ДПІ у м. Полтаві встановлено віднесення позивачем до складу валових витрат на придбання сільськогосподарської продукції, що не підтверджено відповідною документацією, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Крім того, перевіркою встановлено, що видаткові накладні, виписані СПД ФО ОСОБА_4 на адресу СПД ФО ОСОБА_1, не містять підпису зі сторони покупця. Також перевіряючими взято до уваги акт планової виїзної перевірки СПД ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.06.2009 року по 31.12.2009 року за № 12/17/2796105714 від 24.02.2010 року, в якому зафіксовано відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" та ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" із відповідними постачальниками та покупцями ТМЦ, одним із яких є позивач. Тому перевіркою зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат в порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", у зв'язку з чим донараховано суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 50361,87 грн.
Перевіркою також встановлено, що суми податку на додану вартість з вартості придбаної продукції, які не підтверджені документально, віднесено позивачем до податкового кредиту всупереч пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР, у зв'язку з чим перевіркою констатовано завищення позивачем податкового кредиту, та донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі - 67 149,16 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 33 574,58 грн.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у термін з 23.09.2010 року по 20.10.2010 року державним податковим ревізором - інспектором Державної податкової інспекції у м. Полтаві Писаревським О.М. на підставі направлення № 2380 від 22.09.2010 року проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 25.10.2010 № 10042/1703/2876516950, в якому відображені порушення позивачем, зокрема:
- ст. 13 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого додатково визначена сума податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 50361 грн. 87 коп.;
- пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме безпідставно завищено суму податкового кредиту, в результаті чого додатково визначено податкове зобов`язання з ПДВ за 2009 рік в сумі 67149 грн. 16 коп.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесені податкове повідомлення-рішення № 0003221703/0 від 04.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з доходів фізичних осіб в сумі 50361,87 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003211703/0 від 04.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 67149,16 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 33574,58 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, рішенням якої від 20.12.2010 року № 10065/Л/25-040 скаргу позивача залишено без задоволення. З метою доведення до позивача нового граничного строку погашення податкового зобов'язання відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0003221703/1 від 22.12.2010 року та № 0003211703/1 від 22.12.2010 року.
Відповідні податкові повідомлення-рішення оскаржені СПД ФО ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Полтавській області. За наслідками такого оскарження винесено рішення про результати розгляду повторної скарги № 76/Л/250016 від 24.02.2011 року, згідно з яким скаргу позивача залишено без задоволення, винесено податкові повідомлення-рішення № 0003221703 від 04.03.2011 року, та № 0003211703 від 04.03.2011 року.
Позивачем подано скаргу на податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України, за наслідками розгляду якої винесено рішення про результати розгляду повторної скарги № 2915/Л/24-0315 від 25.03.2011 року, яким скаргу СПД ФО ОСОБА_1 залишено без задоволенні.
Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями № 0003221703/0 від 04.11.2010 року, № 0003221703/1 від 22.12.2010 року, № 0003221703 від 04.03.2011 року, а також № 0003211703/0 від 04.11.2010 року, № 0003211703/1 від 22.12.2010 року, № 0003211703 від 04.03.2011 року, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням № 0003221703/0 від 04.11.2010 року, № 0003221703/1 від 22.12.2010 року, № 0003221703 від 04.03.2011 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 50 361,87 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 9.12.1. ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року N 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
До набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”(надалі –Декрет) від 26 грудня 1992 року № 13-92.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З аналізу викладених норм вбачається, що фізична особа-підприємець формує свої витрати згідно вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим має право включити у валові витрати відповідні витрати, пов'язані із господарською діяльністю та підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами .
В акті перевірки від 25.10.2010 року зафіксовано, що позивачем було придбано у СПД ФО ОСОБА_4 сільськогосподарську продукцію на суму 335 745,80 грн., яку віднесено до валових витрат.
Із наданих позивачем суду документів встановлено, що позивачем протягом вересня-жовтня 2009 року укладено договори купівлі-продажу з СПД ФО ОСОБА_4, а саме:
- договір купівлі-продажу № 2/09 від 08.09.2009 року, відповідно до умов якого СПД ФО ОСОБА_4 (Продавець) зобов`язався продати СПД ФО ОСОБА_1 (Покупець) сою (12,75 т.) за ціною, що формується на момент поставки і відображається в накладній;
- договір купівлі-продажу № 03/09 від 13.09.2009 року, відповідно до умов якого СПД ФО ОСОБА_4 (Продавець) зобов`язався продати СПД ФО ОСОБА_1 (Покупець) насіння соняшнику (37,52 т.) за ціною, що формується на момент поставки і відображається в накладній;
- договір купівлі-продажу № 05/09 від 05.10.2009 року, відповідно до умов якого СПД ФО ОСОБА_4 (Продавець) зобов`язався продати СПД ФО ОСОБА_1 (Покупець) сою (24,2 т.) за ціною, що формується на момент поставки і відображається в накладній;
- договір купівлі-продажу № 14/09 від 14.10.2009 року, відповідно до умов якого СПД ФО ОСОБА_4 (Продавець) зобов`язався продати СПД ФО ОСОБА_1 (Покупець) насіння соняшнику за ціною, що формується на момент поставки і відображається в накладній.
За умовами договорів усі витрати, пов'язані із доставкою продукції Покупцю покладалися на Продавця та враховувалися у загальній вартості продукції.
В ході виконання вказаних договорів СПД ФО ОСОБА_4 були видані податкові накладні, оформлені видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а саме:
- виконання договору купівлі-продажу № 2/09 від 08.09.2009 року засвідчується наявними в справі податковою накладною № 58 від 08.09.2009 року, видатковою накладною № 58 від 08.09.2009 року, товарно - транспортною накладною від 08.09.2009 року;
- виконання договору купівлі-продажу № 03/09 від 13.09.2009 року засвідчується наявними в справі податковою накладною № 62 від 13.09.2009 року, видатковою накладною № 62 від 13.09.2009 року, товарно - транспортною накладною від 13.09.2009 року;
- виконання договору купівлі-продажу № 05/09 від 05.10.2009 року засвідчується наявними в справі податковою накладною № 77 від 05.10.2009 року, видатковою накладною № СА-0000077 від 05.10.2009 року, товарно - транспортною накладною від 05.10.2009 року;
- виконання договору купівлі-продажу № 14/09 від 14.10.2009 року засвідчується наявними в справі податковою накладною № 85 від 14.10.2009 року, видатковою накладною № 85 від 14.10.2009 року, товарно - транспортними накладними від 14.10.2009 року.
Проведення оплати за придбану продукцію підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку: № 27 від 08.09.2009 року, № 37 від 14.09.2009 року, № 33 від 08.10.2009 року, № 55 від 12.10.2009 року, № 34 від 12.10.2009 року, № 56 від 12.10.2009 року, № 67 від 15.10.2009 року.
Таким чином формування валових витрат позивачем підтверджено первинними бухгалтерськими та платіжними документами.
Що стосується посилання в акті перевірки на те, що в ході перевірки не встановлено будь-яких актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, складських квитанцій, товарно-транспортних документів по перевезенню ТМЦ, то у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_7, який здійснював перевірку, пояснено, що зазначений висновок зроблено без суцільного дослідження первинної документації позивача, а лише на підставі даних акту перевірки СПД-ФО ОСОБА_4, тому товарно-транспортні накладні, договори та інші документи могли бути у позивача на момент перевірки.
У судовому засіданні позивач зазначав, що товарно-транспортні накладні та інші документи на момент перевірки були в наявності, але не вимагалися перевіряючим.
Відповідно до п. 1.8. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 11.06.2004 року № 326 у разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт порушення, до акта перевірки додається пояснення платника податків, що перевіряється.
В акті перевірки від 25.10.2010 року пояснення позивача щодо відсутності документів або факт відмови надати такі пояснення не відображено. Таким чином, факт відсутності на момент проведення перевірки товарно-транспортних накладних та інших документів, є непідтвердженим.
Із показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які зазначені як водії у товарно-транспортних накладних, встановлено, що перевезення сільськогосподарської продукції здійснювалося ними за усною домовленістю із СПД ФО ОСОБА_4, пункт завантаження був у с. Охтирці, розвантаження –склад у с. Ковалівці, який належить позивачу, оплата за послуги перевезення здійснювалася СПД ФО ОСОБА_4 по факту їх надання. Свідки у судовому засіданні підтвердили належність їм підписів на товарно-транспортних накладних.
В акті перевірки також зазначено, що видаткові накладні, виписані СПД ФО ОСОБА_4, скріплені печаткою, але не містять підпису покупця продукції, тобто позивача. Суд зазначає, що вказана обставина не свідчить про безтоварність операції, оскільки факт відвантаження сільськогосподарської продукції засвідчено підписом і печаткою продавця, відсутність же підпису покупця на примірниках видаткових накладних, що залишаються у нього, не тягне їх недійсності.
Відносно висновків акту планової виїзної перевірки СПД ФО ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.06.2009 року по 31.12.2009 року від 24.02.2010 року № 12/17/2796105714 про порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" та ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим дані, наведені у деклараціях з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість не відповідають дійсності здійснення підприємницької діяльності, суд виходить з наступного.
Із аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер, тому він не несе відповідальності за дії інших осіб. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, не виконав свого зобов'язання щодо декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.
Судові рішення, якими були б встановлені недійсність виданих СПД ФО ОСОБА_4 документів або фіктивність підприємницької діяльності вказаного суб'єкта господарювання, суду не надано.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, обов’язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків, тому суд оцінює реальність господарських операцій позивача із урахуванням вказаної позиції.
Судом встановлено, що позивач орендує складське приміщення площею 1901,8 кв. м. за адресою с. Ковалівка, вул. Соснова, 9а з метою переробки і зберігання сільськогосподарської продукції згідно договору оренди № 2 від 01.01.2009 року.
Із наявних у справі документів вбачається, що позивачем придбано обладнання для переробки сільськогосподарської продукції: установка для віджиму масла, прес, маслофільтри, шнек, дробарка.
У періоді отримання насіння соняшнику та сої від СПД ФО ОСОБА_4 (вересень –жовтень 2009 року) позивачем реалізовано продукти їх переробки - жмих та олію соняшникову і соєву іншим суб'єктам господарювання –ТОВ «Алвіста Інвест», ПП «Сіб-Агро», ФОП ОСОБА_8, ЗАТ «Божківський комбікормовий завод», про що свідчать видаткові, податкові накладні, банківські виписки, згідно з якими позивачем отримано кошти від вказаних суб'єктів господарювання за продукцію.
Виходячи із вищенаведеного, позивачем підтверджено реальні зміни в структурі активів у зв’язку з придбанням у СПД ФО ОСОБА_4 насіння соняшнику та сої, які в подальшому використано у господарській діяльності, тому суд приходить до висновку, що вказані господарські операції створюють правові наслідки у податковому обліку.
Враховуючи підтвердження суми витрат з придбання сільськогосподарської продукції первинними бухгалтерськими, розрахунковими, платіжними та іншими документами, наявність безпосереднього зв’язку цих витрат з господарською діяльністю позивача, віднесення цих витрат в розмірі 335 745,80 грн. до складу валових витрат ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0003221703/0 від 04.11.2010 року, № 0003221703/1 від 22.12.2010 року, № 0003221703 від 04.03.2011 року, якими донараховано податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 50361,87 грн. (335 745,80 х 15 %) винесені без урахування вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.
Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням № 0003211703/0 від 04.11.2010 року, № 0003211703/1 від 22.12.2010 року, № 0003211703 від 04.03.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку з доходів на додану вартість в загальній сумі 100 723,74 грн., в тому числі, за основним платежем - 67 149,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 574,58 грн., суд виходить з наступного.
Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі –Закон “Про ПДВ”) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Актом перевірки від 25.10.2010 № 10042/1703/2876516950 встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену у вартості товарів, придбаних у СПД ФО ОСОБА_4, в розмірі 67 149,16 грн. на підставі податкових накладних № 58 від 08.09.2009 року, № 62 від 13.09.2009 року, № 77 від 05.10.2009 року, № 85 від 14.10.2009 року.
Висновок перевірки про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»при формуванні податкового кредиту суд оцінює критично, оскільки суми ПДВ включені позивачем до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, підписаних та скріплених печаткою ФОП ОСОБА_4, який на момент їх видачі мав статус платника ПДВ, свідоцтво № 100230643, видане Тростянецьким відділенням Охтирської МДПІ 16.06.2009 року, про що свідчать відомості із акту перевірки від 24.02.2010 року № 12/17/2796105714.
Реальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_4 підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 67 149,16 грн. за результатами господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ».
Порушення контрагентом позивача податкового законодавства не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження його розміру.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення № 0003211703/0 від 04.11.2010 року, № 0003211703/1 від 22.12.2010 року, № 0003211703 від 04.03.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку з доходів на додану вартість в загальній сумі 100 723,74 грн., в тому числі, за основним платежем - 67 149,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 574,58 грн. суперечать вимогам Закону України «Про ПДВ», винесені без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття таких рішень.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі наведеного, керуючись ст. 13 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п. 5.1., п. 5.2, п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7, Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, статтями 2, 94, ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003221703/0 від 04.11.2010 року, № 0003221703/1 від 22.12.2010 року, № 0003221703 від 04.03.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 50 361,87 грн.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003211703/0 від 04.11.2010 року, № 0003211703/1 від 22.12.2010 року, № 0003211703 від 04.03.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку з доходів на додану вартість в загальній сумі 100 723,74 грн., в тому числі, за основним платежем - 67 149,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 574,58 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол