ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" травня 2011 р. Справа № 5023/445/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Білецька А.М., суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Плужник О.В.
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1 (дов. б/н від 05.02.11р.)
відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 11/01/26 від 26.01.11р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Комп"ютери та інформатизація", м. Харків (вх. № 1625 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.11 р. у справі № 5023/445/11
за позовом ТОВ "Комп"ютери та інформатизація", м. Харків
до ТОВ "Інформаційно - технологічна лабораторія", м. Харків
про виконання догоірних забов`язань, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 45870 грн. боргу за договором № 50, укладеним між сторонами 12.03.2010 року. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання в частині оплат послуг за договором, у зв’язку з чим утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. Під час розгляду справи позивач збільшив суму позовних вимог, заявивши до стягнення 63025 грн., які складаються з заборгованості за поставлене обладнання у розмірі 2053,28 грн., за виконані роботи –18946,72 грн., пені –1225 грн. та суми упущеної вигоди –40800 грн..
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2011 р. у справі № 5023/445/11 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Інформаційно-технологічна лабораторія” на користь ТОВ “Комп’ютери та інформатизація” 985,57 грн. пені, державного мита у розмірі 9,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 3,7 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24 березня 2011 року повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ “Комп’ютери та інформатизація” задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вартість обладнання згідно умов договору була перерахована позивачу в повному обсязі частинами, а саме: 1-й платіж –12 березня 2010 року у сумі –20 000 гривень; 2-й платіж –28 квітня 2010 року у сумі 44994,64 гривні. Це твердження не відповідає дійсності, оскільки в банківській виписці від 12 вересня вказано, що грошові кошти в розмірі 20 000 гривень перераховані за роботи, а не за обладнання, на чому ґрунтується рішення суду. Вказує на те, що в судовому засіданні позивачем були надані докази використання відповідачем зібраних шаф, однак, суд першої інстанції на це уваги не звернув. Також, на думку позивача, судом не звернуто уваги на акт №1 від 19 травня 2010 року, з якого видно, що всі комплектуючи шаф надані в роботу, для збірки шаф, вказує на те, що докази зворотного прийому комплектуючих відповідачем до суду не надано. З урахуванням викладеного вважає, що господарський суд зробив неправильний висновок, що роботи з монтажу поставленого позивачем обладнання були завершені сторонньою організацією за рахунок відповідача. До того ж, на думку заявника скарги, судом першої інстанції неправильно застосована ст. 49 ГПК України.
В судове засідання позивач надав доповнення до апеляційної скарги та зазначив, що
з наданих ним до матеріалів справи відповідних податкових накладних вбачається, що позивач передав відповідачу матеріалів більш, ніж отримав на суму 2053,28 гривень. Вважає, що цим підтверджується те, що відповідач не повністю виконав п.2.2. договору № 50 від 12 березня 2011 року щодо повної оплати поставленого обладнання. Однак, судом першої інстанції цьому факту не була дана належна оцінка. Наголошує на тому, що позивач повністю виконав свої зобов’язання згідно п.1.1. договору та додатку № 1 договору, а саме: поставив відповідачу обладнання для створення системи безперебійного електроживлення, а також надав послуги з монтування обладнання. Але, на думку заявника скарги, суд першої інстанції не прийняв це до уваги та ніяк не вирішив питання оплати фактично виконаних робіт.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає, що вартість обладнання, яке мало бути поставлене за умовами п .2.1. договору склала 64 994, 64 гривні з ПДВ, а не 64 664,64 гривні, як про це зазначає позивач. Зазначена вартість обладнання повністю сплачена позивачем. Вказує на те, що позивачем у вказаний в договорі строк, обладнання не було змонтовано і встановлено з підключенням до кабелів, як того вимагають умови договору. Стосовно позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди, вважає, що позивач не має права на їх відшкодування, оскільки він не виконав умови договору, роботи належним чином і у встановлені строки не здав. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 12 березня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 50.
Згідно з п.1.1. договору позивач, ТОВ «Комп’ютери та інформатизація», зобов’язаний поставити відповідачу, ТОВ «Інформаційно-технологічна лабораторія», обладнання для створення системи безперебійного електроживлення та надати послуги з монтування обладнання. Асортимент, кількість та ціна обладнання та робіт зазначені в додатку №1 до договору, який є невід’ємною частиною договору. В додатку № 1 до договору передбачено, що роботи зі встановлення та підключення передбачають встановлення обладнання на місце його постійного використання та підключення всіх необхідних кабелів.
Вартість обладнання, яке мало бути поставлено за умовами п.2.1. договору складала 64994,64 грн. з ПДВ, що вбачається із п.2.1. договору. Вказана сума була перерахована позивачу частинами: 1-ий платіж –12 березня 2010 року у сумі 20000 грн. 2-ий платіж –28 квітня 2010 року у сумі 44994,64 грн. Всього перерахована загальна вартість обладнання –64994,64 грн. Даний факт підтверджується виписками з банківського рахунку, які додані позивачем до матеріалів справи. Поставка обладнання відбулась двома партіями на підставі актів №1 від 30 березня 2010 року на суму 17946,72 грн. та №1 від 30 квітня 2010 року на суму 47047,92 грн., загалом на суму 64994,64 грн. Додатково позивачем було поставлено обладнання на суму 2600,76 грн. за актом №1 від 19.05.2010 р., які були перераховані на його поточний рахунок 18 травня 2010 року. Таким чином, загальна сума коштів, сплачена позивачу складає 67595,4 грн. Все поставлене обладнання згідно акту №1 від 19.05.2010р. на суму 67595,4 грн. було передано позивачу для виконання робіт за договором №50.
Згідно умов п.2.2. договору відповідач мав здійснити попередню оплату обладнання у розмірі 64994,64 грн. протягом п’яти банківських днів з моменту укладання сторонами договору. Як вбачається з матеріалів справи, своєчасно, 12 березня 2010 року, було перераховано 20000 грн., решта коштів у розмірі 44994,64 грн. перерахована 28 квітня 2010 року з пропуском встановленого строку. Договір укладено 12 березня 2010 року. Строк сплати спливав 19 березня 2010 року.
Таким чином, прострочка склала 39 днів (з 20 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року). П.5.2. договору передбачена санкція за порушення покупцем строків оплати - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від неоплаченої суми, яка становить 985,57 грн.
Зазначені обставини вірно встановлені судом першої інстанції та їм надана правильна правова оцінка, в зв’язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 985,57 грн. пені задоволені.
З висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно п.3.2. договору, монтаж обладнання мав бути закінчений позивачем не пізніше 5 (п’яти) робочих днів з моменту поставки обладнання.
Згідно додатку № 1 до договору (аркуш справи 15) роботи з установки та підключенню обладнання включають в себе установку обладнання на місці постійного використання (зазначається покупцем) та підключення всіх необхідних кабелів.
З акту № 1 від 19 травня 2010 р. на суму 67595,4 грн. випливає, що зазначає також і сам позивач, що повна поставка обладнання була здійснена 19 травня 2010 року. Таким чином, термін у п’ять робочих днів спливав 26 травня 2010 року.
У даний строк обладнання не було змонтовано і встановлено з підключенням до кабелів, як того вимагають умови договору, тобто зобов’язання позивачем не виконано у повному обсязі.
Як стверджує позивач, акт виконання робіт він надав відповідачу 07 липня 2010 року, що більш ніж на місяць перевищує встановлений договором строк виконання зобов’язань з виконання робіт. До того ж матеріали справи не містять належних доказів направлення акту виконаних робіт саме 07.07.2010 р. та доказів отримання цього акту відповідачем. При цьому, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що надані позивачем роздруківки з інтернету про готовність Дата –Центру відповідача до експлуатації, як доказ завершення своїх робіт, не можуть бути визнані належними доказами.
Згідно ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Умовами п.3.5. договору встановлено, що роботи вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Таким чином, в даному випадку належним доказом виконання робіт є акт виконаних робіт, підписаний сторонами.
Слід зазначити, що договір № 50 від 12.03.2010 р. за своєю природою є змішаним договором, до якого повинні застосовуватись у тому числі норми права, які регулюють підрядні відносини.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний сплатити підрядник обумовлену ціну після кінцевої здачі робіт за умови, що робота виконана належним чином і в погоджені строки.
Згідно п. 2.3 договору, покупець, тобто відповідач, здійснює оплату за виконані роботи протягом п’яти банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт.
Однак, позивачем ні в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції не надано належних доказів здачі робіт, як того вимагають умови договору.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідачем була направлена позивачу претензія № 117 від 02.08.2010 р., в якій останньому запропоновано провести інвентаризацію використаних матеріалів та виконаних робіт, для чого направити свого представника 11 серпня о 12:00 годин для зустрічі за вказано адресою.
Але, позивач пропозицію відповідача не прийняв, звірку виконаних робіт з відповідачем не провів.
Згідно умов п.3.8 договору, постачальник, тобто позивач, зобов’язаний за власні кошти виправити вказані покупцем недоліки протягом семи робочих днів з моменту отримання від покупця відповідного повідомлення про виявлені недоліки. Передбачених договором дій позивач не вчинив. Як вбачається з документів, наданих відповідачем, роботи з монтажу поставленого позивачем обладнання були завершені сторонньою організацією за рахунок відповідача.
Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем 12 серпня 2010 року направлено відповідачу акти прийому –передачі виконаних робіт і податкову накладну.
Згідно умов договору, у триденний термін з дня отримання актів, відповідач, ТОВ "Інформаційно - технологічна лабораторія", направив заперечення до акту прийомки-передачі виконаних робіт. Докази їх направлення позивачу додані до матеріалів справи, факт отримання вказаних заперечень позивачем не заперечується. Відповіді на заперечення позивач не надав.
Ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Таким чином, позивачем не доведено факту виконання та здачі робіт відповідачу у відповідності з умовами укладеного договору.
З урахуванням викладеного колегія суддів визнає відсутність підстав для задоволення позовних вимог в зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Також, вірними є висновки господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення на користь позивача упущеної вигоди, оскільки особа, яка не виконала зобов’язань, не має права на стягнення упущеної вигоди.
Щодо доводів позивача стосовно відображення в податковому обліку сум платежів, які надходили від відповідача, колегія суддів зазначає, що таке відображення не спростовує встановлених судом обставин справи та висновків суду викладених в рішенні.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2011 року по справі № 5023/445/11 винесено без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ТОВ "Комп"ютери та інформатизація", м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.11 у справі № 5023/445/11 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Білецька А.М.
Суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Плужник О.В.
Повний текст постанови підписано 30 травня 2011 року