Головуючий у 1 інстанції - Лазарєв В.В.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2011 року справа №2а/0570/1234/2011
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Компанієць І.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі № 2а/0570/1234/2011 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Санава» до Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області про скасування постанови,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року задоволено позов Приватної виробничо-комерційної фірми «Санава» до Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області про скасування постанови. Скасовано постанову Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області від 02.03.2010 року про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 25664,99 грн. ВП № 17636849.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на спірні правовідносини між сторонами не поширюється юрисдикція адміністративних судів і спір не є публічно-правовим, оскільки постанова виносилась у виконавчому провадженні при виконанні наказу господарського суду. Крім того, законних підстав для скасування постанови не має, а позивачем пропущено 10-денний строк оскарження постанови, про існування якої він знав з березня 2010 р.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 02.03.2010 року державним виконавцем Совєтського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області при примусовому виконанні наказу Господарського суду Донецької області 7/264 від 22.02.2010 року винесено постанову ВП № 17636849 про стягнення з боржника (ПВКФ «Санава») виконавчого збору у розмірі 25664,99 грн. (а.с. 19).
20.10.2010 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області 7/264 від 22.02.2010 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки судове рішення скасовано Вищим Господарським судом України (а.с. 23).
Цього ж дня державним виконавцем Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ Донецької області винесено постанову від 20.10.2010 року про виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 02.03.2010 р. з ПВКФ «Санава» у розмірі 25664,99 грн. (а.с. 24).
21.10.2010 року було відкрито виконавче провадження з виконання постанови № б/н від 02.03.2010 р. про стягнення з ПВКФ «Санава» виконавчого збору у розмірі 25664,99 грн., про що державним виконавцем Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ винесено відповідну постанову ВП № 22161398 (а.с. 25).
29.10.2010 року позивач звертався до відповідача із заявами про скасування або внесення відповідного подання про скасування постанови державного виконавця Совєтського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області від 02.03.2010 року про стягнення з боржника (ПВКФ «Санава») виконавчого збору у розмірі 25664,99 грн. при примусовому виконанні наказу господарського суду Донецької області 7/264 від 22.02.2010 року (а.с. 62-63, 64).
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідач відмовив у скасуванні постанови про стягнення виконавчого збору через відсутність для цього підстав (а.с. 88-89).
Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 року було скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2010 р. у справі № 7/264 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2010 р., на підставі яких видавався виконавчий документ (наказ).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення, при виконанні якого приймалось рішення про стягнення виконавчого збору, було скасоване судом касаційної інстанції, позивачем було сплачено судові витрати, тому були законні підстави для скасування постанови про стягнення судового збору, але відповідач за зверненням позивача цього не зробив.
Колегія суддів не може не погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки вони грунтуються на законі та встановлених у справі обставинах.
Відповідно до ст. ст. 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5, основними обов’язками державного виконавця при примусовому виконанні виконавчих документів є: неупередженість, своєчасність, повнота вчинення виконавчих дій; законність і недопущення порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі – Закон № 606-XIV), у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
Згідно ч. 7 зазначеної статті Закону № 606-XIV, у разі закриття виконавчого провадження у зв'язку з скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
У відповідності до ч. 9 зазначеної статті Закону № 606-XIV, постанова про стягнення виконавчого збору може бути скасована за поданням державного виконавця начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, якщо боржник оплатить витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, у разі: 1) смерті або оголошення померлим боржника або визнання його безвісно відсутнім чи ліквідації боржника - юридичної особи, якщо виконання обов'язків боржника у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 2) недостатності майна юридичної особи - боржника, що ліквідується; 3) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Колегія суддів, проаналізувавши наведені правові норми, вважає, що виконавчий збір – це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання, а тому повьязана з існуванням самого рішення, яке підлягає примусовому виконанню.
Виходячи з обставин справи, а саме скасування судового рішення, за невиконання якого у добровільному порядку з боржника було стягнуто виконавчий збір, та враховуючи оплату ним витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, колегія суддів приходить до висновку про наявність законних підстав для скасування постанови відповідача про стягнення виконавчого збору і необгрунтованість відмови відповідача у скасуванні цієї постанови.
Доводи відповідача про пропуск позивачем строку для звернення до суду не заслуговують на увагу, оскільки підстави для звернення до суду у позивача з'явились після прийняття відповідачем 20.10.2010 р. постанови про виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 02.03.2010 р., відкриття за цією постановою виконавчого провадження і невжиття заходів за заявами позивача щодо скасування цієї постанови.
Також безпідставними є і доводи відповідача про непідсудність позову адміністративному суду, оскільки в абзаці 4 п.6 Постанови Пленуму ВАСУ № 3 від 13.12.2010 року роз'яснено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, належать до адміністративної юрисдикції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі № 2а/0570/1234/2011 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Санава» до Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області про скасування постанови залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
І.Д. Компанієць