КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-4/11                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Лисюк О.Д.

Суддя-доповідач:  Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"17" травня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

                  Головуючий –суддя                Грибан І.О.

                   судді                                         Парінов А.Б.,Беспалов О.О.

                     за участі:

                 секретар с/з                                Самсонюк В.А.

                 позивач                                       Безверхий В.І.

                 представник відповідача           Оверчук М.В.

           розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Києві  апеляційну скаргу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області  на постанову Баришівського районного суду Київської області від 11.01.2011р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення недоотриманої страхової суми –

ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення з останнього недоплачених страхових сум при звільненні в сумі 137851,72 грн.

           Постановою Баришівського районного суду Київської області від 11.01.2011р.позовні вимоги задоволено.

           Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач  подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

           Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з наступних підстав.

           Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем при обчисленні  суми страхової виплати при звільненні позивача не було враховано додаткові види грошового забезпечення  , а саме : щомісячні надбавки, доплати, підвищення. При цьому суд посилався на роз’яснення  Верховного Суду України, викладену в постанові Пленуму «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

           Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може , враховуючи наступне.

           Як встановлено судом першої інстанції , позивач з 1984 по 1998 роки проходив службу  в органах внутрішніх справ України і був звільнений  на підставі ст.64 п.б Положення про проходження служби (через хворобу).

           Київською обласною МСЕК від 09.11.1998р.  позивачу встановлена 2 група інвалідності через захворювання пов’язані з виконанням службових обов’язків.

           Відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію», працівники міліції підлягають обов’язковому  державному страхуванню на суму 10-річного грошового утримання за останньою посадою, а в разі інвалідності , що настала в період проходження служби виплачується одноразова допомога в розмірі від 3-річного до 5-річного грошового утримання в залежності від ступеня втрати працездатності.

           Порядок і умови державного обов’язкового страхування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ на час виникнення  спірних правовідносин регулювався Положенням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР №59 від 29.06.1991року. Відповідно до п.2 цього Положення  страхова сума для виплати інвалідам 2 групи органів внутрішніх справ встановлювалася  в розмірі  4-річного грошового утримання та виплачувалася Страховиком –НАСК «Оранта».

           Отже, спірні правовідносини між сторонами регулюються нормами законодавства про страхування, а не нормами пенсійного законодавства, як помилково вважав суд першої інстанції.

           Відповідно до довідки Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області  позивач на день звільнення обіймав посаду  начальника Баришівського РВ , мав звання полковника і його грошове утримання складалося з окладу 110 грн., доплати за  звання-78 грн., та вислугу років - 65,80 грн.

           Баришівським  районним відділенням НАСК «Оранта» позивачу по державному обов’язковому особистому страхуванню 30.09.1996 року виплачено 587грн. страхових сум та 28.07.1999р. –12974,40 грн.

           Відповідно до вимог п.3 Постанови  №59 від 29.06.1991р. вимоги про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред’явити страховику протягом трьох років з дня страхової події.

           Висновок суду першої інстанції про те, що перебіг строку звернення в суд у позивача починається з часу коли його ознайомлення з постановою Верховного суду України від 15.04.2005р. «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»є хибним, оскільки правовідносини щодо яких надавалися ці роз’яснення та спірні не є однорідними або подібними та регулюються різними правовими нормами.

           Крім того, судом першої інстанції не з’ясовано  хто є сторонами в спірних правовідносинах, та розглянуто справу за вимогами до неналежного в спірних правовідносинах відповідача.

           На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1. ст.202 КАС України, колегія суддів вважає,  що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

           Згідно п.3 ч.1ст.202 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

  Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції,  тому вбачаються підстави для скасування постанови.

          Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 207, 254 КАС України, суд -

  ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу –задовольнити .

Постанову Баришівського районного суду Київської області від 11.01.2011р. –скасувати.       

Ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення недоотриманої страхової суми .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий-суддя І.О.Грибан

суддя                                                                                                  А.Б.Парінов

суддя