КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-622/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Галич Ю.М.

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"26" травня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Ставищанському районі Київської області на постанову Ставищанського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Ставищанському районі Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання провести перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Ставищанського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року  позовні вимоги задоволено. Визнано дії відповідача щодо призначення та виплати пенсії неправомірними, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розміру визначеного ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком що розраховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»починаючи з 15 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат.    

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова  суду –зміні  з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов`язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії та пенсія для інвалідів відповідно до ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції лише в частині визначення правової норми, яка встановлює мінімальну пенсію за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до І категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію згідно з Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи вищевикладене позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії 75% мінімальної пенсії за віком, а розмір пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Всупереч ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на те, що Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 відповідач не правомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 50, 54 зазначеного Закону.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому колега суддів вважає за необхідне зазначити про те, що загальне поняття пенсії визначено з статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-1V, відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Отже, позивач мас право на отримання вищевказаних видів пенсії з 15 квітня 2010 року постійно та без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або с строком, на який призначається пенсія.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»встановлений розмірі прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, а до спірних правовідносин необхідно встановлення розміру мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але не вірно визначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком.

      Згідно зі  п.2 ч.1 ст. 198, п. 1 ч. 1, 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

         Таким чином апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Ставищанському районі Київської області –залишити без задоволення.

       Постанову Ставищанського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року –змінити.

       Абзац третій та четвертий постанови Ставищанського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року викласти в наступній редакції:

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Ставищанському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п.2 ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»за період з 15 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Ставищанському районі Київської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_2 та виплатити державну пенсію особам, віднесеним до категорії І, інвалідам ІІ групи у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до п.3 ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»за період з 15 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат.  

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

        Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято  за наслідками  розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі  (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна  скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                Т.М.Грищенко

                                                                                           В.Е.Мацедонська