КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 5/596 Головуючий у 1-й інстанції: Кочан В.М.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.10р. у справі №5/596 за позовом ОСОБА_2 до голови Служби безпеки України, Служби безпеки України, Головного управління Служби безпеки України в м. Києві про визнання протиправними дій щодо відмови у поновленні на військовій службі, поновлення на військовій службі на попередньо займаній посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та уточненнями до нього від 26.05.04р. про скасування рішення Атестаційної комісії Управління СБУ у м. Києві і Київській області від 11.01.01р., визнання протиправним та скасування наказу Голови СБУ №1883-ос від 29.12.00р. про оголошення догани, скасування наказу СБУ України №27-ос від 11.01.01р. про звільнення ОСОБА_2 з військової служби, скасування наказу начальника Управління СБУ у м. Києві і Київській області №5-ос від 12.01.01р. про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу, визнання протиправною відмови т.в.о. Голови СБУ Шатковського П.М. у поновленні ОСОБА_2 на службі на займаній посаді та виплати йому коштів за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.01.01р., поновлення ОСОБА_2 на службі в СБУ на посаді старшого оперуповноваженого спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ у м. Києві, стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 15.01.01р., зобов’язання Голови СБУ час вимушеного прогулу зарахувати у строк військової служби, а також у строк вислуги у військовому званні «майор».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.10р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії Управління СБУ у м. Києві і Київській області від 11.01.01р., скасування наказу СБУ України №27-ос від 11.01.01р. про звільнення ОСОБА_2 з військової служби та поновлення на займаній раніше посаді, скасування наказу начальника Управління СБУ у м. Києві і Київській області №5-ос від 12.01.01р. про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Розглянувши позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу Голови СБУ №1883-ос від 29.12.00р. про оголошення догани, визнання протиправною відмови т.в.о. Голови СБУ Шатковського П.М. у поновленні ОСОБА_2 на службі на займаній посаді та виплати йому коштів за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.01.01р., поновлення ОСОБА_2 на службі в СБУ на посаді старшого оперуповноваженого спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ у м. Києві, стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 15.01.01р., зобов’язання Голови СБУ час вимушеного прогулу зарахувати у строк військової служби, а також у строк вислуги у військовому званні «майор», постановою від 30.06.10р. судом відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що під час розгляду справи судом неправомірно було відмовлено позивачу у задоволенні клопотань про допит свідків та витребування доказів, що призвело до неповного дослідження судом всіх обставин справи та доказів, на які посилається позивач, та, як наслідок –до прийняття неправомірної постанови.
В судові засідання 12.05.11р. та 26.05.11р. позивач не з’являвся, про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.
Так, конверт з ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження та повісткою повернувся до суду з відміткою пошти про невручення адресату, в зв’язку з чим судом було здійснено виклик апелянта в судове засідання телефонограмою.
11.05.11р. позивач надіслав телеграму про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 26.05.11р.апелянт повторно не з’явився, про дату та час судового засідання був повідомлений шляхом надіслання повістки про виклик в судове засідання поштою та телефонограмою.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (ч. 11 ст. 35 КАС України).
Враховуючи, що в судове засідання учасники процесу не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, як свідчать обставини справи, до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування наказу №1883-ос від 29.12.2000 року, яким позивачу було оголошено сувору догану, ОСОБА_2 звернувся 26 травня 2004 року (заява про доповнення та уточнення позовних вимог, том 1 а.с. 105-106).
На момент звернення позивача до суду вказана категорія спорів розглядалась районними місцевими судами в порядку ЦПК України.
Відповідно до ст. 248-5 ЦПК України (в редакції 1963 року), яка діяла на момент звернення позивача до суду, скарга могла бути подана до суду у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Із введенням в дію Кодексу адміністративного судочинства України спір, ініційований ОСОБА_2, розглядається в порядку, визначеному даним кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особи дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.У відповідності до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як свідчать обставини справи, під час судового розгляду в суді першої інстанції, представники відповідачів наполягали на застосуванні судом наслідків пропущення строку звернення до суду.
Враховуючи, що позивачем було суттєво пропущено строк звернення до суду, визначений главою 31-А ЦПК України (1963 року), який діяв на момент звернення до суду з позовом про визнання незаконним наказу №1883-ос від 29.12.2000 року, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.
Як свідчать обставини справи, 06 серпня 2003 року позивач звернувся до голови СБУ з клопотанням про поновлення його на службі та на займаній посаді, однак, як слідує з відповіді від 16 серпня 2003 року Т.в.о. Голови СБУ Шатковського П.М., у задоволенні клопотання позивача було відмовлено.
Відповідно до пункту 67 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993р. № 174 "Про тимчасові положення про проходження військової служби громадянами України" (діючого на момент звільнення позивача), офіцер, щодо якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту, має право його оскаржити в порядку, встановленому чинним законодавством. Оскарження не зупиняє виконання рішення. У разі визнання рішення про дострокове розірвання контракту незаконним офіцер поновлюється на посаді, яку займав раніше, або рівнозначній з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Вказане Положення втратило чинність згідно з Указом Президента України «Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців» від 7 листопада 2001 року N 1053/2001; цим Указом з 01.01.02 введено в дію Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, п. 65 якого має редакцію, аналогічну попередній.
Отже, враховуючи, що накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності станом на серпень 2003 року були чинними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Т.в.о. Голови СБУ Шатковським П.М. було правомірно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення його на службі та на займаній посаді.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправною відмови т.в.о. Голови СБУ Шатковського П.М. у поновленні ОСОБА_2 на службі на займаній посаді та виплати йому коштів за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.01.01р., а відтак –і для поновлення позивача на службі на займаній посаді, стягненні на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання зарахувати час вимушеного прогулу у строк військової служби, а також у строк вислуги у військовому званні "майор".
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.10р. у справі №5/596 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.10р. у справі №5/596 - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді Пилипенко О.Є.
Романчук О.М.