КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-315/10                           Головуючий у першій інстанції: Шидловський О.В.

                                                                                                      Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

                           Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                      Файдюка В.В.,

суддів:                                                                            Чаку Є.В., Літвіної Н.М.,

розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 29 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до старшого інспектора ДПС Війтівецького взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Хмельницькій області старшого лейтенанта міліції Петлиці Сергія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, –

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Староміського районного суду м. Вінниці з позовом до інспектора ДПС Війтівецького взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Хмельницькій області старшого лейтенанта міліції Петлиці Сергія Миколайовича про касування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що вважає спірну постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки правил ПДР не порушував.

Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 29 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2009 року відносно позивача прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300,00 грн. за порушення Правил дорожнього руху, а саме: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що правомірність дій відповідача відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України останнім доведено, а тому підстав для задоволення позову немає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом розгляду даної справи є оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначена постанова перевірялась судом першої інстанції на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Підставою для прийняття спірної постанови було порушення Правил дорожнього руху, а саме: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., тобто порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення зазначених вище вимог ПДР.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач в порушення зазначених вище норм законодавства, керуючи автомобілем “Акура”, держномер АВ 7576АР, в с. Порохня (автодороги Стрий-Знім’янка), в населеному пункті, позначеному 5.45 (початок населеного пункту) ПДР, рухався зі швидкістю 100 км.год.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено правомірність дій відповідача як суб?єкта владних повноважень на підставі оглянутих в судовому засіданні доказів, що містяться в справі.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи викладене та те, що вчинення позивачем правопорушення підтверджено відповідними належними та допустимими доказами, колегія суддів приходить до висновку про те, що приймаючи спірну постанову інспектор ДПС Війтівецького взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Хмельницькій області діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Також, колегія суддів зауважує, що у протокол про адміністративне правопорушення складений з усіма реквізитами встановленими Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ

України від 22 лютого 2001 р. N 185, в протоколі вказані всі особисті дані позивача, що спростовує твердження апелянта, що працівники ДАІ його не спиняли та протокол про адміністративне правопорушення не складали, тим більше, що з матеріалів справи вбачається що власником автомобіля є інша особа.

Погоджується колегія суддів також з висновками суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк на оскарження постанови, та причини його пропуску є неповажними.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

                                                     У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 –залишити без задоволення.

Постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 29 липня 2010 року –залишити без змін.

  Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                                                     В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                             Є.В. Чаку

                                                                                                                        Н.М. Літвіна