Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.
Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2011 року справа №2а/0570/1627/2011
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чумака С.Ю.
суддів
Ляшенко Д.В. та Л.В. Ястребова,
при секретарі – Задоєнко О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року у справі № 2а/0570/1627/2011 за позовом ОСОБА_1 до прокурора міста Авдіївки Донецької області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання відповіді прокурора міста Авдіївки від 06.12.2010 року № 246-вих-10 необгрунтованою, визнання протиправними дій і бездіяльності прокурора міста Авдіївки, а також такими, що порушують права людини та конституційні права позивача, визнати протиправною бездіяльність прокурора в частині невиконання ним рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999 року № 10-рп/99, зобов’язати прокурора міста Авдіївки розглянути скаргу позивача від 5 листопада 2010 року з дотриманням законодавства України. В обґрунтування позову зазначив, що він звернувся до відповідача із скаргою на грубе порушення Конституції України Авдіївською міською радою Донецької області у зв’язку з недотриманням Конституції України, Закону УРСР «Про мови в УРСР», Рішення Конституційного Суду України, просив відповідача розглянути його заяву вчинити заходи прокурорського реагування, надати офіційну, повну і ґрунтовну відповідь. Зазначив, що прокурор скаргу належним чином не розглянув, у зв’язку з чим просив визнати відповідь прокурора необґрунтованою, його бездіяльність протиправною, зобов’язати прокурора розглянути скаргу з дотриманням законодавства України.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідач розглянув скаргу позивача у встановлений строк відповідно до завдань прокурорського нагляду та приписів законодавства. Також зазначив, що позивачем не доведено і з матеріалів справи не вбачається, що використання російської мови у діяльності Авдіївської міської ради Донецької області обмежило позивача у можливості отримання офіційної інформації. Також, позивач не довів, що діями чи бездіяльністю прокурора завдано шкоди його правам, свободам чи інтересам.
Не погодившись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги послався на підстави, викладені в позовній заяві.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до Прокурора м. Авдіївки із скаргою на грубе порушення Конституції України Авдіївською міською радою Донецької області від 05.11.2010 р. (а.с.28), в якій зазначив, що приводом до подання скарги стало те, що під час судового розгляду справи №2-а-1886/2030 в Авдіївському міському суді представником Авдіївської міської ради було надано суду в якості письмового доказу копію рішення Авдіївської міської ради від грудня 1994 року, яким визнано російську мову, в якості мови діловодства та документації в м. Авдіївка. За таких обставин вбачається, що, починаючи з грудня 1994 року, всі рішення Авдіївської міської ради, рішення виконавчого комітету Авдіївської міської ради та розпорядження міського голови були складені на іноземній мові, що є грубим порушенням Конституції України, Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР", Рішення Конституційного Суду України №10-рп/99 від 14.12.1999 р.
У своїй скарзі позивач просив:
1. призначити фахову прокурорську перевірку Авдіївської міської ради та його виконавчого комітету щодо дотримання в період з 01.01.1995 року до 01.11.2010 року вищезазначених норм;
2. в разі виявлення порушень закону під час здійснення управлінської діяльності Авдіївською міською радою та її виконавчим комітетом в частині застосування державної мови діловодства в період з 01.01.1995 року до 01.11.2010 року, прийняти усі необхідні заходи прокурорського реагування задля термінового скасування всіх прийнятих рішень Авдіївської міської ради, рішень виконавчого комітету Авдіївської міської ради та розпоряджень міського голови, які були складені на іноземній мові або іншій мові ніж державна;
3. направити на його адресу в копію письмового реєстру всіх прийнятих рішень Авдіївської міської ради, рішень виконавчого комітету Авдіївської міської ради та розпоряджень міського голови, які були складені на іноземній мові або іншій мові ніж державна за зазначений період;
4. поінформувати, через засоби масової інформації, громадськість м. Авдіївки про виявлені грубі порушення Авдіївською міською радою та її виконавчим комітетом законодавства України щодо застосування державної мови діловодства у зазначений період;
5. принести протест Авдіївській міській раді та міському голові на всі прийняті рішення Авдіївської міської ради, рішення виконавчого комітету Авдіївської міської ради та розпорядження міського голови, які були складені на іноземній мові або іншій мові, ніж державна за відповідний період;
6. прийняти заходи прокурорського реагування задля притягнення винних осіб до відповідальності;
7. надати офіційну, повну, обґрунтовану, вірогідну інформацію про прийняті міри прокурорського реагування та заходи щодо припинення потенційних загроз національній безпеці України в строк не більш 30 днів після отримання скарги. \ а.с. 28\.
Зазначена скарга до прокуратури міста Авдіївки надійшла 9 листопада 2010 року, що сторонами не заперечується.
6 грудня 2010 року відповідачем на вказане звернення надано відповідь, в якій роз’яснено, що 23.12.1994 р. Авдіївською міською радою було винесено рішення про визнання поряд з державною українською мовою - російську в якості мови діловодства та документації у м. Авдіївці. Відповідно Європейській хартії регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року термін "регіональні мови або мови меншин" означає мови, які традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави. Також згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 10 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин встановлено, що в межах адміністративних районів держави, в яких кількість мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходів, наведених нижче, і відповідно до стану кожної з цих мов, сторони зобов'язуються, у міру розумної можливості забезпечити, щоб адміністративні органи використовували регіональні мови або мови меншин, дозволяти адміністративним органам складати документи регіональною мовою або мовою меншини. Стосовно органів місцевої та регіональної влади, на території яких чисельність мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходів, наведених нижче, сторони зобов'язуються дозволяти і заохочувати: використання регіональних мов або мов меншин в рамках регіонального або місцевого самоврядування; публікування органами регіональної влади своїх офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або мовами меншин; публікування органами місцевої влади своїх офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або мовами меншин. Також у відповіді вказано, що ході перевірки прокуратурою м. Авдіївки порушень з боку Авдіївської міської ради в частині застосування державної мови діловодства не встановлено, у зв’язку з чим підстав для прокурорського реагування не вбачається. Крім того, позивачу роз’яснені положення статей 9, 21, 29 Закону України «Про інформацію» і зазначено, що він має право звернутись з письмовим запитом до Авдіївської міської Ради щодо надання доступу до рішень останньої, а також рішень її виконавчого комітету та розпоряджень міського голови. \ а.с. 29-31\.
Згідно ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.
Згідно ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням – безпосередньо до суду. Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:
1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;
2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень;
3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;
4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;
5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;
6) звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття заходів прокурорського реагування є правом, а не обов’язком органів прокуратури, і якщо прокурор не вбачає підстав для внесення протесту або притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, суд не вправі зобов’язати його зробити ці дії.
Крім того, в п. 4 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14.12.1999 року, на яке посилається позивач, зазначено, що відповідно до частини третьої статті 10 Конституції України в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.
Відповідь на звернення позивача прокурором міста Авдіївки надана на державній українській мові, тому колегія суддів не вбачає в цій частині недотримання відповідачем вимог статті 10 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14.12.1999 року.
Згідно ст. 9 Закону України «Про інформацію» всі громадяни мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, кріс випадків, передбачених законами України.
За змістом статті 21 Закону України «Про інформацію» інформація органів місцевого і регіонального самоврядування – це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності органів місцевого і регіонального самоврядування. Інформація органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб, зокрема, і шляхом надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами.
Крім того згідно ст. 29 зазначеного Закону доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом безпосереднього її надання заінтересованим громадянам.
Аналізуючи зазначені положення Законів України «Про прокуратуру» та «Про інформацію», колегія суддів приходить до висновку, що до функцій органів прокуратури не належить надання громадянам та доведення до їх відома інформації щодо наявності рішень, прийнятих органами влади та місцевого самоврядування, а тому вимоги, викладені в п. 3 та 4 звернення позивача, прокурором міста Авдіївки правильно залишені без задоволення та запропоновано позивачу самостійно звернутись за їх отриманням до Авдіївської міської Ради.
Також судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач розглянув скаргу позивача у встановлений законодавством місячний строк і порушень з боку відповідача в цій частині також не вбачається.
Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено і з матеріалів справи не вбачається, що використання російської мови у діяльності Авдіївської міської ради Донецької області обмежило саме позивача у можливості отримання офіційної інформації.
Позивач не довів, що діями чи бездіяльністю прокурора завдано шкоди його правам, свободам чи інтересам.
Зазначене не позбавляє позивача можливості самостійно звернутись до Авдіївської міської Ради за отриманням тих її рішень, які, як він вважає, порушують його права та свободи, і самостійно в такому випадку оскаржити їх до суду в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду винесена законно та обґрунтовано, з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не має, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Повний текст виготовлено 16 травня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року у справі № 2а/0570/1627/2011 – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до суду касаційної інстанції – Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: С.Ю.Чумак
Судді: Д.В.Ляшенко
Л.В. Ястребова