КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2876/09 Головуючий у 1-й інстанції: Коробенко С.В.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
"17" травня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Гончар Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом’янського районного суду м.Києва від 22 листопада 2010 року у справі за адміністративним ОСОБА_2 до Служби безпеки України про стягнення грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Солом’янського районного суду м.Києва у справі за позовом до Служби безпеки України про стягнення грошової допомоги, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу грошової допомоги та зобов’язати його виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу у розмірі п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, у зв’язку з отриманням позивачем інвалідності 3 групи.
Постановою від 03 грудня 2009 року позовні вимоги були задоволені частково: визнано протиправною бездіяльність та стягнуто на користь позивача одноразову грошову допомогу у зв’язку з отриманням ним інвалідності внаслідок захворювань, що мали місце протягом військової служби, в розмірі 36-місячного грошового забезпечення.
08.10.2010 року позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про роз’яснення судового рішення, оскільки органи виконавчої служби відмовляються виконати судове рішення на підставі того, що суд не вказав точну суму грошового забезпечення, яка має бути стягнута у своїй постанові.
Ухвалою від 22 листопада 2010 року Солом’янським районним судом м.Києва позивачу відмовлено у роз’ясненні судового рішення з мотивів того, що резолютивна частина рішення викладена чітко і зрозуміло, спосіб судового захисту порушених прав позивача зазначений у відповідності до вимог процесуального закону, а враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні документи щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової ставки за вислугу років, суд першої інстанції при ухвалені рішення був позбавлений можливості зазначити точний розмір грошової допомоги.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Солом’янського районного суду м.Києва та постановити нову, у якій зобов’язати суддю Солом’янського районного суду м.Києва Короленко С.В. надати ОСОБА_2 розрахунок та точну суму належного до виплати йому відповідачем грошового забезпечення на підставі постанови Солом’янського районного суду м.Києва від 03 грудня 2009 року.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Солом’янський районний суд м.Києва дійшов висновку, що у роз’ясненні судового рішення позивачу необхідно відмовити так як резолютивна частина рішення викладена чітко і зрозуміло, спосіб судового захисту порушених прав позивача зазначений у відповідності до вимог процесуального закону, а враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні документи щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової ставки за вислугу років, суд першої інстанції при ухвалені рішення був позбавлений можливості зазначити точний розмір грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 170 КАС України передбачено, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Так, аналізуючи зміст тексту постанови від 03 грудня 2009 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неможливості встановити точну суму, що підлягає стягненню на користь позивача враховуючи ті матеріали, які містяться у справі виходячи з наступного.
Так, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 вищезазначеного Закону до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п.3 «Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців Державної прикордонної служби та інвалідності звільнених з військової служби осіб»розмір грошового забезпечення визначається виходячи з окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу для військовослужбовців за останньою посадою, яку вони займали на день загибелі (смерті), втрати працездатності, а для осіб, звільнених із служби, - на день звільнення.
Проте з довідки, яка надана позивачем до суду першої інстанції не вбачається, які саме виплати входять до розміру грошового забезпечення за період з січня по листопад 2008 року, а отже вирахувати суму грошового забезпечення, з даної довідки не є можливим (а.с.10).
Однак, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, звертає увагу апелянта на те, що, відповідно до чинного законодавства, а саме ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено підстави, за наявності яких, державний виконавець може відмовити у відкритті виконавчого провадження. Такої підстави, як незрозумілість судового рішення, в даній статті не передбачено.
Стаття 34 вищевказаного Закону передбачає, у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
У разі, якщо державний виконавець не звертається до суду з заявою про роз'яснення відповідного рішення проте відмовляється у виконанні останнього, позивач має право оскаржити дії державного виконавця до суду, у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про обґрунтованість постановлення ухвали судом першої інстанції про відмову у роз'ясненні судового рішення .
Керуючись ст.ст. 170, 196, 199, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом’янського районного суду м.Києва від 22 листопада 2010 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом’янського районного суду м.Києва від 22 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест