КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-129/10/1026 Головуючий у 1-й інстанції: Архангельський А.М.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"26" травня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 08 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання провести перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Тетіївського районного суду Київської області від 08 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача, зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 08 листопада 2010 року з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу підлягає здійсненню перерахунок пенсії згідно з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 08 листопада 2010 року з урахуванням проведених виплат.
З таким висновком суду в частині періода задоволення позовних вимог не може повністю погодитися колегія суддів, крім того судом не визначено правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а тому відповідно до ч.1 ст.6 Закону України від 01.01.2006 р. «Про соціальний захист дітей війни», йому повинна була виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але така була виплачена лише частково.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Разом з тим, судом першої інстанції не правомірно було зазначено що строк для звернення до суду позивачем не порушено, оскільки тільки 04 жовтня 2010 року з заяви УПФУ позивач дізнався про порушення своїх прав за 2007-2010 роки.
У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів вважає за необхідним зауважити, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»набрав чинності 18 листопада 2004 року - відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач з цього часу повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивача та постійні зміни і суперечності в законодавстві не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами та можливість людини дізнатися про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.
Так як позивачем у порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України не надано суду доказів у підтвердження поважності строку звернення до суду, а зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можна визначити поважними, то позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 12 квітня 2010 року слід залишити без розгляду.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та слід визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії не в розмірі передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру передбаченого ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 13 квітня 2010 року по 08 листопада 2010 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області –задовольнити частково.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2011 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розміру меншому ніж передбачено ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 13 квітня 2010 року по 08 листопада 2010 року.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги до пенсії, ОСОБА_2 за період з 13 квітня 2010 року по 08 листопада 2010 року включно з урахуванням проведених виплат, відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги в частині зобов’язання Управління пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області нарахувати на виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 12 квітня 2010 року включно залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Т.М.Грищенко
В.Е.Мацедонська