КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-17652/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"10" травня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
при секретарі - Шейко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка" до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, третя особа –ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2010 року №12494/6/25-0315 в частині визначення ТОВ «Будівельна спілка»податковим агентом –особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб у розмірі 665833,54 грн, а також в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 331 667,08 грн; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року №0000531704/3, -
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2010 року №12494/6/25-0315 в частині визначення ТОВ «Будівельна спілка»податковим агентом –особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб у розмірі 665833,54 грн, а також в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 331 667,08 грн; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року №0000531704/3.
Постановою від 08.02.11 р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому посилається на те, що судом 1-ї інстанції допущено порушення норм матеріального права. Зазначає, що на його переконання, при вирішенні спору та встановлені особи, відповідальної за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету з доходу фізичної особи, судом не застосовано норм закону, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин та неповно з'ясовано обставини справи, що мали значення для правильного її вирішення. Крім іншого вказує, що суд безпідставно прийшов до висновку про вірне визначення відповідачами ставки податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій до Позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нової постанови, якою провадження у справі у частині позовних вимог до Державної податкової адміністрації України закривається, а в частині вимог до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва адміністративний позов задовольняється повністю, з наступних підстав.
Як було встановлено судом 1-ї інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка»29.01.2009 уклало з ОСОБА_2 договір дарування, відповідно до якого останній отримав дарунок у вигляді земельної ділянки (копія договору наявна в матеріалах справи).
Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва за наслідками невиїзної документальної перевірки складено акт від 31.05.2010 № 3604/1704-31776030, у якому зафіксовано неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 1997500,60 грн.
На підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва винесено податкове повідомлення - рішення від 15.06.2010 № 0000531704/0, яким встановлено суму податкового зобов'язання у розмірі 5992501,80 грн. (основна заборгованість 1997500,60 грн.; штрафні (фінансові) санкції 3995001,20 грн.).
За наслідками адміністративного оскарження Державна податкова адміністрація України рішенням від 22.11.2010 № 12494/6/25-0315 скасувала податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 № 0000531704/0 у частині сплати 1331667,06 грн. основної заборгованості та 2663334,12 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
На підставі рішення Державної податкової адміністрації України від 22.11.2010 № 12494/6/25-0315, Державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва винесла податкове повідомлення - рішення від 22.11.2010 № 0000531704/3, яким визначила суму податкового зобов'язання у розмірі 1997500,62 грн. (основна заборгованість 665833,54 грн.; штрафні (фінансові) санкції 1331667,08 грн.).
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач зобов'язаний сплатити за обдаровуваного податок, виходячи із загального визначення поняття податкового агента та статусу суб'єктів - фізична та юридична особи, а відтак, - застосував до спірних правовідносин положення п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не врахувавши при цьому особливостей оподаткування доходу, отриманого як подарунок.
Проте, вищезазначені норми Закону є загальними по відношенню до спеціальних норм - п. 8.1.3. ст. 8, ст. ст. 14, 13 цього Закону, що визначають особливий порядок оподаткування подарунків та осіб, відповідальних за декларування доходів, їх сплату, відтак, не підлягають| застосуванню, з огляду на наступне.
Статтею 67 Конституції України визначено, що сплата податків та зборів здійснюється виключно в порядку та розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом, що регулює порядок сплати та розміри податку з доходів фізичних і осіб на дату виникнення спірних правовідносин є Закон України «Про податок з доходів фізичних І осіб»(далі - Закон № 889-IV).
Статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування», п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими ! фондами»встановлено, що платниками податків є, зокрема, фізичні особи, які не мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Згідно з п. 1.15. ст. 1 Закону № 889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. .
З наведених положень слідує, що обов'язковою ознакою податкового агента є наявність у такої особи встановленого законом обов'язку нарахувати, утримати та сплачувати відповідний | податок від імені платника податку.
Законом № 889-IV встановлено особливий порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування).
Так, приписами пп. 4.2.3. п. 4.2. ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподаткованого доходу включається сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону.
Пунктом 14.1. статті 14 Закону № 889-IV визначено, що кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.
Відповідно до правил, встановлених п. 13.4. ст. 13 Закону № 889-IV особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
При цьому, дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягають оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
В той же час, згідно з пп. 8.1.3. ст. 8 Закону № 889-IV якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Таким чином, згідно ст. 13 Закону № 889-IV особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету є особи, що отримують дохід.
Аналогічні положення також закріпленні в постанові Кабінету Міністрів України від 21.01.2005 р. № 67 «Про реалізацію статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно з п. 1 якої дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає обкладенню податком з фізичних осіб згідно зі ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб й відображається ним у річній декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація).
На ці положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2005 № 67 законодавець встановив пряме посилання у п. 13.5 ст. 13 Закону № 889-IV, який встановлює, що Правила виконання цієї статті (ст.13 Закону) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином статтями 13,14 Закону № 889-IV встановлено, зокрема, обов'язок фізичної особи - обдаровуваного, включити суму доходу, отриманого як подарунок, до складу загального річного оподатковуваного доходу, подати річну декларацію з цього податку; сплатити податок з отриманого доходу.
При цьому, законодавством, не передбачено, що порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку як подарунок, визначений ст. 14 цього Закону, не застосовується у випадку, якщо дарувальником є юридична особа.
Отже, виходячи зі змісту положень п. 1.15 ст. 1 Закону № 889-IV та враховуючи все вищевикладене, є обґрунтованим висновок, що ТОВ «Будівельна спілка»не є податковим агентом по відношенню до фізичної особи-обдаровуваного.
Крім іншого, у відповідності до пп. 4.4.1. п. 4.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (.множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Щодо вимог позивача до Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2010 року №12494/6/25-0315 в частині визначення ТОВ «Будівельна спілка»податковим агентом –особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб у розмірі 665833,54 грн., а також в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 331 667,08 грн., то судом враховується, що посилання позивача на те, що рішення про результати розгляду скарги ТОВ «Будівельна спілка»підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято з порушенням норм та вимог чинного законодавства України, не підлягає задоволенню виходячи із наступного:
Порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 p. N 2181-ІП та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА* України від 03.03.98 p. N 93 (у редакції наказу Державної податкової, [адміністрації України від 02.03.2001 p. N 82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України •[15.03.2001 р. заN-238/5429).
Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України N 2181-ІП, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які - платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його«протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцяти денного строку для відповіді на нього.
Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
На підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення-рішення, які є підставою для сплати податкового зобов'язання.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
За встановленими в теорії права підходами до класифікації актів, нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта, якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Отже, рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути визнане не чинним, як цього вимагає позивач.
Таким чином у частині позову до Державної податкової адміністрації України провадження у справі необхідно закрити.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року №0000531704/3, підлягають задоволенню.
Згідно із п. 3 ст. 198 та ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
В зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, тому, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2011 року підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови, якою провадження у справі у частині позовних вимог до Державної податкової адміністрації України закривається, а в частині вимог до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва адміністративний позов задовольняється повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 155, 198, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка" –задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 р. скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка" до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, третя особа –ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2010 року №12494/6/25-0315 у частині визначення ТОВ «Будівельна спілка»податковим агентом –особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб у розмірі 665833,54 грн., а також в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 331 667,08 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року №0000531704/3 –закрити в частині позовних вимог до Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2010 року №12494/6/25-0315 в частині визначення ТОВ «Будівельна спілка»податковим агентом –особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб у розмірі 665833,54 грн., а також в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 331 667,08 грн.
Прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним на скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 22.11.2010 року №0000531704/3.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко