КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-17/11                                                   Головуючий у 1-й інстанції:  Жежера О.В.

Суддя-доповідач:  Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"10" травня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського адміністративного апеляційного суду у складі:

головуючого судді:                    - Степанюка А.Г.,

суддів:                                        - Кузьменко В.В., Шурко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 14.01.2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач 08.10.2010 року звернувся до суду з позовом про визнання дій Відповідача протиправними та зобов’язання Відповідача провести перерахунок пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.11.2009 року.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 14.01.2011 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії УПФ України в Оболонському районі м. Києва та зобов’язано Відповідача провести Позивачу перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.03.2010 року з урахуванням проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивач у письмовому запереченні просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Зазначав, що рішення Оболонського районного суду м. Києва є обґрунтованим та законним.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду –зміні з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до категорії І, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, та отримує пенсію у Відповідача та часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон).

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до І категорії призначається у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно до ч. 4 ст. 54 Закону, розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, визначені для інвалідів ІІІ групи в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком.

Всупереч ст.ст. 50, 54 Закону Позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою КМУ від 03.01.2002 року №1 щодо ст. 54 Закону та постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 щодо ст. 50 Закону, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає Закон.

З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМУ від 03.01.2002 року №1 та постановою КМУ від 28.05.2008 року №530, Відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.ст. 50, 54 Закону.

Проте, задовольняючи позовні вимоги з 01.03.2010 року, судом першої інстанції не враховано наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги за вищезазначений період у відповідному розмірі позивач мав дізнатися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп/2007, тобто з 09.07.2007 року.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України  адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом 08.10.2010 року, водночас останнім не подано належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Отже, судова колегія дійшла висновку про пропущення Позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, що є підставою для зміни початкової дати нарахування та виплати державної пенсії, а саме з 01.03.2010 року на 08.04.2010 року. А тому позовна заява в частині вимог щодо зобов’язання Управління ПФ України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.03.2010 року до 07.04.2010 року включно, підлягає залишенню без розгляду відповідно до правил ст.ст. 99, 100 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте при ухваленні рішення не врахував приписи норм процесуального права.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 3 ст. 203 КАС України визначають, що за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст.ст. 99-100, 160, 183-2, 195, 197, 198, 203, 205, 207, КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва -  задовольнити частково.

Позовну заяву в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.03.2010 року по 07.04.2010 року включно -  залишити без розгляду.

В решті постанову постанову Оболонського районного суду м. Києва від 14.01.2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий  суддя                                                                          А.Г. Степанюк

Судді                                                                                  В.В. Кузьменко

                                                                                          О.І. Шурко