КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-719/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:   Лисюк О.Л.  

Суддя-доповідач:  Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:          - Степанюка А.Г.,

суддів:                              - Кузьменко В.В., Шурко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області на прийняту в порядку скороченого провадження постанову Баришівського районного суду Київської області від 20.12.2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду в Баришівському районі Київської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач 08.12.2010 року звернувся до суду з позовом про визнання дій Відповідача протиправними та зобов’язання Відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 10.12.2010 року та в подальшому.

Ухвалою від 13.12.2010 року залишено без розгляду позовні вимоги за період до 08.06.2010 року.

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 20.12.2010 року позов задоволено: визнано протиправними дії Відповідача та зобов’язано УПФ України в Баришівському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії з її підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період з 08.06.2010 року з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачу державна соціальна допомога як дитині війни має розраховуватися з 08.06.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що Позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі –Закон) він є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно ст.6 Закону особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн., з 01.10.2010 року –723,00 грн., з 01.12.2010 року –734,00 грн.

Відповідачем не здійснено нарахування доплати до пенсії Позивача в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону, у зв’язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, яка встановлює фіксовані розміри таких виплат.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, Відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Баришівського районного суду Київської області від 20.12.2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду в Баришівському районі Київської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч.10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий  суддя                                                                                                   А.Г. Степанюк

Судді                                                                                                      В.В. Кузьменко

                                                                                                              О.І. Шурко