Головуючий у 1 інстанції - Чернова Н.І.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2011 року справа №2а-315/11/1206
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Білак С.В.
розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційні скарги Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 01 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а-315/11/1206 за позовом ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, до Луганського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 01 березня 2011 року позов ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, до Луганського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про визнання дій відповідачів неправомірними, зобов'язання вчинити дії, задоволено частково:
- визнано протиправними дії Луганського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області та Управління Пенсійного Фонду України в м. Брянці щодо призначення та виплати основного розміру пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_3, як особі що стала інвалідом 2 групи в наслідок Чорнобильської катастрофи, в менших розмірах, ніж передбачено ч 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
- зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії та додаткової пенсії за шкоду здоров'я в розмірах 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком виходячи з того, що мінімальна пенсія складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом в місяці, за який нараховуються вказані основна та додаткова пенсія за період з 12.01.2005 року по 28.02.2010 року.
- зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України у м. Брянці здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії та додаткової пенсії за шкоду здоров'я в розмірах 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком відповідно з того, що мінімальна пенсія складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом в місяці, за який нараховуються вказані основна та додаткова пенсія з 01.03.2010 року .
- зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області та Управління Пенсійного Фонду України у м. Брянці здійснити вищевказані перерахунки та виплату з нарахуванням та сплатою компенсації втрати частини доходів за період невиплати тих сум пенсій, які повинні були йому сплачуватися і були не донараховані (з урахуванням сплачених сум).
- в решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Головне Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області не погодилося з вказаною постановою суду першої інстанції і подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було з'ясовано який вид пенсії отримував позивач - визначений Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" чи визначений ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки позивач до 01.03.10 р. виявляв бажання та отримував основну пенсію по інвалідності згідно Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХН "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", то суд помилково дійшов висновку про те, що Головне управління зобов'язано призначити позивачу іншу державну пенсію.
Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області також не погодилося з постановою суду першої інстанції і подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області.
В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначений за цим Законом. Також апелянт зазначає, що оскільки позивач отримує пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то відповідно до положень ч. 4 ст. 54 цього Закону, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України, а тому, відповідач на виконання вищенаведеної норми, при обчисленні пенсії керується Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.
Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів вважає необґрунтованим клопотання представника позивача від 05.05.2011 року про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що ним не отриманні копія ухвали про відкриття провадження у справі та копії апеляційних скарг, оскільки вказані документи були направлені позивачу, а тому не отримання представником вищевказаних документів не є підставою для відкладення розгляду справи, яка призначена до розгляду в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Судами апеляційної інстанції встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно до матеріалів справи, що позивач до 28.02.2010 року заходився на обліку ГУПФУ в Луганській області та отримував пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується його посвідченням отримувача пенсії за вислугою років та атестатом ГУПФУ в Луганській області про зняття з обліку.
09.02.2010 року позивач звернувся до ГУПФУ в Луганській області про припинення виплати йому пенсії за вислугою років у зв’язку з переходом на інший вид пенсії.
18.02.2010 року позивач подав до УПФУ в м. Брянці Луганської області заяву про перехід на пенсію по інвалідності, отриману внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв’язку з чим з 01.03.2010 року позивач отримує пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та знаходиться на обліку УПФУ в м. Брянці Луганської області
З 01.03.2010 року відповідачем пенсія позивача обчислювалася відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України у м. Брянці здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії та додаткової пенсії за шкоду здоров'ю в розмірах 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії з 01.03.2010 року, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частинами 1 та 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Кожен рік Законом України «Про державний бюджет України» визначається розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач, як інвалід 2 групи, має право на перерахунок його основної та додаткової пенсії з 01.03.2010 року відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої визначається з мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачу з 01.03.2010 року перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, на застосуванні якого наполягає відповідач, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи те, що Закон має вищу юридичну силу ніж Постанова КМУ, то застосуванню при вирішенні спірного питання підлягає Закон.
Щодо задоволення вимог позивача в частині зобов’язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії за шкоду здоров'я в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 12.01.2005 року по 28.02.2010 року, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не вірно застосовані норми матеріального права та помилково встановлені обстави по справі з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 7 Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Частиною 2 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що військовослужбовці мають право на отримання за їх вибором пенсії по інвалідності лише за одним із законів - Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Враховуючи те, що позивач виявив бажання та до 01.03.2010 року отримував основну пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", то суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що Головне управління зобов'язано здійснити позивачу перерахунок пенсії, передбаченої ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", яку позивач не отримував у період з 12.01.2005 року по 28.02.2010 року.
Щодо позовних вимог позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду здоров'я в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 12.01.2005 року по 28.02.2010 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-ІV, який набрав чинності 01.01.2008 року, було внесено зміни на 2008 рік у ст. ст. 50, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких ст. 51 Закону викладена була у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність…».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України зазначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Таким чином, позивач, як інвалід 2 групи, мав право на отримання додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 12.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 28.02.2010 року.
Суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача в частині здійснення перерахунку додаткової пенсії з 12.01.2005 року не врахував вищенаведені обставини, а також задовольнив цю частину позовних вимог без врахування строків звернення з позовом до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду 09 липня 2010 року.
За приписами ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
Враховуючи те, що до визнання рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року змін в законодавстві щодо підсудності пенсійних справ та справ на соціальні виплати неконституційними, вказані справи були віднесені до цивільної юрисдикції, за правилами якої позивач мав можливість розраховувати на застосування трирічного строку позовної давності, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині здійснення перерахунку додаткової пенсії підлягають задоволенню лише в межах трьох років з дати звернення до суду, тобто з 09 липня 2007 року, а решту позовних вимог необхідно залишити без розгляду, оскільки позивач жодних причин щодо поважності пропуску строку звернення до суду з позовом не навів.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині зобов’язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії, призначеної відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, підлягають задоволеною з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 28.02.2010 року. Вимоги за період до 09.07.2007 року підлягають залишенню без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів здійснити перерахунки та виплату пенсії позивачу з нарахуванням та сплатою компенсації втрати частини доходів за період невиплати тих сум пенсій, які повинні були йому сплачуватися і були не донараховані.
Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІП передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Оскільки суми, які позивач просив компенсувати йому, на теперішній час не нараховані, то суд першої інстанції безпідставно зобов'язав відповідачів здійснити нарахування та сплату компенсації втрати частини доходів на весь період невиплати тих сум пенсій, які повинні були йому сплачуватися і були не донараховані, а позивач передчасно звернувся з такими вимогами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 100, 183-2, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області – задовольнити частково.
Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 01 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а-315/11/1206 за позовом ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, до Луганського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, до Луганського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Брянці здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату основного розміру пенсії та додаткової пенсії за шкоду здоров'ю відповідно до ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом в місяці, за який проводиться виплата, починаючи з 01.03.2010 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду здоров'я в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом в місяці, за який проводиться виплата, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 28.02.2010 року.
Позовні вимоги ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області в частині зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 12.01.2005 року по 08.07.2007 року – залишити без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
С.В. Білак