2-9-2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2007 року
Богодухівський районний суд Харківської області у складі головуючого -судді САЩЕНКО І.С. , при секретарі Братушкіній А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Харківський релейний завод «Радіореле», управління Пенсійного Фонду України в Богодухівському районі «Про визнання довідки про роботу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для нарахування пенсії недійсною та видачу нової», -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання довідки про роботу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для нарахування пенсії-недійсною та видачу нової до відповідача - Державного підприємства Харківський релейний завод «Радіореле», мотивуючи тим, що відповідачем невірно була нарахована заробітна плата за період його перебування на військових зборах, де він виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На підставі довідки про заробітну плату йому було невірно, як він вважає, нараховано пенсію. В зв»язку з викладеним просив суд визнати довідку про заробітну плату недійсною, видати нову та зробити перерахунок невиплачених сум.
Ухвалою суду до участі в справі в якості співвідповідача залучено управління Пенсійного Фонду України в Богодухівському районі.
В судовому засіданні представники відповідача Шуба С. С. , Перепелиця М. І. неодноразово змінювали та уточнювали позовні вимоги. В остаточній редакції Шуба С. С. просила суд визнати довідку про заробітну плату за роботу по ліквідації аварії на ЧАЕС, видану Державним підприємством Харківський релейний завод "Радіореле", для нарахування пенсії недійсною; стягнути з державного підприємства Харківського релейного заводу "Радіореле" на користь позивача недораховану заробітну плату з врахуванням індексації у розмірі 9935 грн. 45 коп.; стягнути з Богодухівського управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача з врахуванням індексації у розмірі 24855 грн. 75 коп.; встановити, що розмір пенсії, яку необхідно виплачувати Шубі Михайлу Федоровичу на 1 січня 2007 р. становить 1308 грн. 19 коп.; стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно моральну шкоду у розмірі 2000 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі: надання правової допомоги - 530 грн., оплата експертиз - 348 грн. 80 коп., 697 грн. 60 коп., 697 грн. 60 коп., послуги банка - 3 грн. 49 коп., 6 грн. 98 коп., 6 грн. 98 коп. Представник відповідача Державного підприємства Харківський релейний завод «Радіореле» Суржан Р.Д. проти позову заперечив, пояснивши, що довідка про
2
заробітну плату була видана позивачу на підставі фактично начисленої заробітної плати. Вказані дії були проведені відповідачем на підставі діючої на той час законодавчої бази, нормативних актів, таке інше. В тому, що законодавство на сьогоднішній день змінилося, деякі законодавчі акти, що були на той час під грифами «не для друку», або «таємно» стали відкритими немає вини підприємства, а тому, не може бути відповідальності підприємства за їх порушення. Не відповідають дійсності проведені по справі судові економічні експертизи, а тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача управління Пенсійного Фонду України в Богодухівському районі Дубініна Т.І. проти позову заперечила, пояснивши, що пенсія позивачу була нарахована на підставі довідки про нараховану заробітну плату, виданої підприємством. 1 саме підприємства у відповідності з вимогами ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» несуть матеріальну відповідальність за видачу недостовірних документів для призначення пенсії. В зв»язку з викладеним, в діях управління ПФУ відсутня вина в невірному нарахуванні пенсії, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення як матеріальної, так і моральної шкоди. Також, представник пенсійного фонду стверджував, що позивач не набув права на перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату, яку фактично ОСОБА_1 не отримував.
Висновками судових економічних експертиз встановлені варіанти розрахунку заборгованості по заробітній платі на підставі наданих позивачем вихідних даних.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Встановлено, що позивач працював слюсарем - ремонтником філії «Харківського релейного заводу» в с. Братениця Богодухівського району, який реорганізовано в Державне підприємство Харківський релейний завод «Радіореле».
В 1987 році позивача було призвано на спеціальні військові збори для виконання ним робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при військовій частині №73413, що сторонами не заперечується і підтверджується довідкою Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України №34458 від ЗО жовтня 2006 року.
За місцем роботи позивачу у філії Харківського релейного заводу за період з 20 грудня 1987 року по 15 березня 1988 року виплачена заробітна плата у розмірі 100% тарифної ставки , а також за дні роботи у відповідних зонах небезпеки у підвищеному 3-х кратному розмірі на підставі довідки військової частини №73413. Вказане не заперечується позивачем.
За діючим на той час законодавством керівникам підприємств надавалось право оплачувати працю працівників, котрі були безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за підвищеними до 100% тарифними ставками. Безумовного підвищення на 100% тарифної ставки усім працівникам законом не передбачалось. Позивачу згідно наявної в справі довідки за 86 днів перебування на військових зборах проведено оплату у розмірі 100% тарифної ставки.
На осіб, яких було призвано на спеціальні військові збори для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, не поширювались норми КЗПП України в частині проведення додаткової оплати за роботу у вихідні і святкові дні, надурочні і нічні години, тощо і проведення такої оплати в наступному законом не передбачалось.
3
Позивач таких доплат не отримував ні в період роботи в зоні відчуження, ні в наступному, що не заперечується його представниками.
Щодо виплати премії працівникам за період виконання робіт , пов»язаних з наслідками аварії на ЧАЕС у підвищеному до 60% розмірі, то воно могло мати місце тільки в порядку і розмірах , визначених діючим на той час на підприємстві положенні про преміювання. Підвищення розміру премії на 60 відсотків для кожного такого працівника законом також не передбачалось.
Представники позивача не заперечували, що в 1987, 1988 роках за місцем його роботи у філії Харківського релейного заводу премія в розмірі 60 % заробітку йому не призначалась і не виплачувалась. Також не доведено, що на той час у Харківському релейному заводі, або його філії діяло положення, за яким передбачалось здійснення обов"язкової виплати працівникам - учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС премії в розмірі 60% тарифної ставки ( окладу).
Твердження представників позивача , що нарахування премій в розмірі 60 % є обов"язком, а не правом підприємства, на якому позивач в той час працював, не грунтується на законі.
Висновками судово - економічних експертиз, проведених 22 грудня 2005 року, 10 травня 2006 року та 29 січня 2007 року запропоновано декілька варіантів можливого нарахування позивачу заробітної плати в період з 20 грудня 1987 року по 15 березня 1988 року у відповідності до діючого законодавства. Висновки експертизи грунтуються на припущеннях та вихідних даних, наданих позивачем. Відповідно, зазначені висновки експертиз не є належними доказами , на підставі яких допустимо проведення перерахунку раніше призначеної позивачу заробітної плати за період з 20 грудня 1987 року по 15 березня 1988 року.
В разі непроведення своєчасно розрахунку за період виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, то донарахування заробітної плати проводяться при наявності табеля робочого часу ( в оригіналі) за період роботи в зоні відчуження. Проте таких доказів суду не надано.
За таких обставин у суду немає підстав для зобов"язання Державного підприємства Харківський релейний завод «Радіореле» провести позивачу перерахунок заробітної плати та видати довідку з зазначенням розміру підвищеної заробітної плати за період з 20 грудня 1987 року по 15 березня 1988 року у відповідності до висновку судово-економічної експертизи.
Згідно закону пенсії призваних на військові збори військовозобовязаних , які брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , призначаються із заробітку, який вони фактично одержували за основним місцем роботи, з урахуванням сум перерахунку заробітної плати відповідно до листа Держкомпраці СРСР від 15 вересня 1986 року № 0595 ( Деркомпраці УРСР від 23 вересня 1986 року № 136). При цьому у всіх випадках заробітна плата для розрахунку не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Досліджені судом матеріали пенсійної справи свідчать, що в травні 2002 року - ОСОБА_1 була призначена пенсія по інвалідності від загального захворювання, з 12.02.2003 року йому призначена пенсія, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС ( 2 група інвалідності), а з 01.06.2003 року йому призначена пенсія, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС ( 3 група інвалідності), виходячи із заробітку, фактично отриманого ним в період його роботи у зоні відчуження на підставі довідок, виданих Державним підприємством Харківський релейний завод «Радіореле».
4
Наявними в справі доказами не доводиться , що оплата праці ОСОБА_1 за виконувані роботи в зоні відчуження в 1987, 1988 роках проведена неповно. Відповідно у позивача не виникло і права на перерахунок пенсії виходячи з заробітку, якого позивач не отримував.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права , має право на їх відшкодування . Збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за реальних обставин, якби її право не було порушене.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При таких обставинах, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства Харківський релейний завод «Радіореле», управління Пенсійного Фонду України в Богодухівському районі «Про визнання довідки про роботу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для нарахування пенсії недійсною та видачу нової» у суду немає.
Відсутні у суду і будь-які підстави для стягнення з відповідачів відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем та його представниками не доведено спричинення такої шкоди з вини відповідачів.
В задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідачів судових витрат та витрат на оплату правової допомоги суд вважає за необхідне відмовити.
Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166 Цивільного Кодексу УКРАЇНИ, ст. ст. 208 - 218, 88 Цивільного процесуального кодексу України суд, -
ВИРІШИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Харківський релейний завод «Радіореле», управління Пенсійного Фонду України в Богодухівському районі «Про визнання довідки про роботу з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для нарахування пенсії недійсною та видачу нової» відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.