КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-155/10 Головуючий у першій інстанції: Нечипорук Л.Ф.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" травня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Файдюка В.В.,
суддів: Чаку Є.В., Літвіної Н.М.,
розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Вінницької міської ради, виконкому Вінницької міської ради та управління містобудування і архітектури міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні містобудівних умов та обмежень на проектування прибудови до частини житлового будинку та надати дозвіл на будівництво, –
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2010 року позивач - ОСОБА_4 звернулася до Староміського районного суду м. Вінниці з адміністративним позовом до Вінницької міської ради про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні містобудівних умов та обмежень на проектування прибудови до частини житлового будинку та надати дозвіл на будівництво (а.с 2-3).
Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від від 15 квітня 2010 року позов задоволено частково (а.с. 45-47).
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність оскаржуваного рішення, неповноту з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм судом першої інстанції матеріального права, що є підставами для скасування судового рішення (а.с.50-51).
До суду апеляційної інстанції особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду –скасуванню в частині з прийняттям в цій частині нової постанови, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.08.2007 року належить Ѕ частка житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 (а.с.-8). Земельна ділянка, площею 0,0467 га, на якій розташований даний будинок, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №764966 від 30.07.2009 року на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (а.с.-12).
Власницею іншої Ѕ частки даного житлового будинку є ОСОБА_3, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок (а.с.12).
ОСОБА_4. звернулась до управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень на проектування прибудови до належної їй частини житлового будинку.
Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради, розглянувши заяву позивача щодо надання містобудівних умов та обмежень на проектування прибудови до належної їй частини житлового будинку АДРЕСА_1, листом від 20.11.2009 року (а.с.10) повідомило, що не має можливості надати містобудівні умови і обстеження на проектування прибудови до частини житлового будинку у зв’язку з тим, що нею не надано згоду співвласника житлового будинку ОСОБА_3, яка передбачається cт. 357 ЦК України (а.с.10).
Староміський районний суд м. Вінниці задовольняючи позов частково прийшов до висновку, що такі дії Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради щодо відмови ОСОБА_4. у наданні містобудівних умов та обмежень на проектування прибудови до частини житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1, є незаконними, оскільки чинне законодавство не пов’язує отримання містобудівних умов та обмежень з отриманням дозволу іншого співвласника на проведення будівельних робіт.
Зобов'язав виконком Вінницької міської ради надати ОСОБА_4 містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, розміром 0,0467 га на проектування реконструкції частини будинку з прибудовою по АДРЕСА_1.
Колегія суддів апеляційної інстанції не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.
Відповідно до Конституції України в Україні визнається місцеве самоврядування. Основним законодавчим актом у створенні правових основ місцевого самоврядування є Закон від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні ” (зі змінами та доповненнями), який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Згідно з п.3 ст. 3 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні ”, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 25 вказаного закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні ”, сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, та здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.
Відповідно до ч.ч.1. 8 ст. 51Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні ” виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила.
Згідно з п.1 ст. 52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні ” виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Статтею 54 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
Відповідно до ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні ” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інщі акти у формі рішень.
На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, сільський, селищний, міський голова в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Відповідно до п.6 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні ” виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Згідно до ч.1 ст. 73 вказаного закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території
У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, відповідно втручання в їх діяльність є неприйнятним.
Отже, суд першої інстанції, зобов’язуючи виконком Вінницької міської ради надати ОСОБА_4 містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, розміром 0,0467 га. на проектування реконструкції частини будинку з прибудовою по АДРЕСА_1, фактично втрутився в компетенцію виконавчого комітету Вінницької міської ради, що є неприпустимим.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що суди не можуть втручатися в діяльність сільських, селищних, міських, районних у місті (у разі їх створення) рад, їх виконавчих комітетів, так як в своїй діяльності останні керуються виключно Конституцією України, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні ” та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та відповідних органів виконавчої влади.
Отже, прийняття рішення про надання ОСОБА_4 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, розміром 0,0467 га на проектування реконструкції частини будинку з прибудовою по АДРЕСА_1 чи відмова в прийнятті такого є виключною компетенцією відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню в частині з прийняттям в цій частині нової постанови.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 9, 159, 160, 195, 196, 197 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2010 року в частині зобов’язання виконком Вінницької міської ради надати ОСОБА_4 містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, розміром 0,0467 га. на проектування реконструкції частини будинку з прибудовою по АДРЕСА_1 –скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою зобов’язати виконком Вінницької міської ради розглянути питання щодо надання ОСОБА_4 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, розміром 0,0467 га. на проектування реконструкції частини будинку з прибудовою по АДРЕСА_1.
В решті постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2010 року –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.В. Чаку
Н.М. Літвіна