КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1609/10                                               Головуючий у 1-й інстанції:   Фролов О.Л.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату належних позивачу доплат за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, що віднесена до 4-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконною відмову відповідача у перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.ст. 39, 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 17.12.1992 року та виплачувати в подальшому відповідно до Закону.

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії позивачу відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії у розмірах, визначених ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 21.06.2010 року по 21.12.2010 року з урахуванням раніше виплачених коштів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін,  виходячи з наступного.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.03.2002 року, позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має статус особи 4 категорії, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є такою, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Всупереч ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону відповідно до ПКМУ № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.

З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року та ПКМУ № 1 від 03.01.2002 р. відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.39 зазначеного Закону.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Окрім того, у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Посилання апелянта на Закон № 107-VI є безпідставними, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 50, 54 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідача та позивача підлягають залишенню без задоволення, а постанова Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2010 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області –залишити без задоволення, а постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                 Я.Б.Глущенко

                                                                                           С.Б. Шелест