Справа № 2-а-90/07 ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2007 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Затолочного B.C.,
при секретарі Морозовій Н.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1., представника відповідача Сови Ю.М., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А-3283 про визнання дій командування незаконними та стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся з адміністративним позовом до військової частини А-3283 про визнання дій командування незаконними та стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.
Позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягав позивач, обґрунтований тим, що відповідач, всупереч вимог чинного законодавства України, не проводить виплату позивачу грошової компенсації за продовольчі пайки з врахуванням індексації у сумі 2215 5 гривень 93 копійок з березня 2000 року по теперішній час.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи його безпідставним, посилаючись на те, що дія правових норм, на підставі яких здійснювалася видача продовольчого пайка та виплата грошової компенсації замість нього, призупинена.
У зв'язку з клопотаннями сторін справа вирішувалася в ході попереднього судового розгляду.
Вислухавши сторони, дослідивши надані ними докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
„ Як встановлено в судовому засіданні, позивач проходить службу у військовій частині А-3283, де перебуває на продовольчому забезпеченні, що підтверджується послужним списком позивача.
З розрахунку, виконаного позивачем, вбачається, що борг відповідача перед позивачем з врахуванням індексації за неотриманні продовольчі пайки становить 22155 грн. 93 коп.
Згідно ч.2 ст. 17 Конституції України держава гарантує соціальний захист громадян України, які знаходяться на військовій службі в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
2
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовці і членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію замість них.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових заходів.
На вимогу вищевказаних законів була прийнята Постанова № 316 від 12 березня 1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань». Відповідно до зазначеної Постанови до березня 2000 року позивач забезпечувався продовольчим пайком по нормі згідно посади.
З березня 2000 року Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів» від 17 лютого 2000 року була призупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків або, по їх бажанню, грошової компенсації замість них.
Разом з цим, вказаним Законом не було скасовано ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою гарантується матеріальне, продовольче інші види забезпечення військовослужбовців.
Згідно з положеннями Конституції України ніхто не має право обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей в правах і свободах, встановлених чинним законодавством України.
Враховуючи, що дія норми № 7 Постанови Кабінету Міністрів України №316-1996 року припинена, позивача повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення та, відповідно, забезпечувати продовольчим пайком або грошовою компенсацією замість нього.
В зв'язку з тим, що військовослужбовці строкової служби забезпечувалися та забезпечуються продовольчим пайком по нормі №1 (загальновійськова), то позивача повинні були забезпечувати відповідно цієї норми.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового речового, продовольчого та інших видів матеріального забезпечення.
На виконання вимог ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29 березня 2002 року були затвердженні норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань.
При ухваленні рішення суд приймає до уваги положення ч. З ст. 22 Конституції України, згідно яких при ухваленні нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свободи.
Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування тверджень позивача.
Таким чином, суд вважає, що невиплата відповідачем грошової компенсації замість продовольчого пайка позивачу є протиправною.
3
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 71, 86, 138, 159-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до військової частини А-3283 про визнання дій командування незаконними та стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення задовольнити повністю.
Визнати незаконними дії та бездіяльність відповідача, командування військової частини А-3283 з невиплати грошової компенсації взамін продовольчого забезпечення.
Стягнути з відповідача, військової частини А-3283 на користь позивача, ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення в сумі 22155 (двадцять дві тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн.. 93 коп.
Стягнути з відповідача, військової частини А-3283 на користь держави судовий збір в розмірі 221 (двісті двадцять одна) грн.. 55 коп.
Позивача від сплати судових витрат звільнити.
Постанову може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.