Справа № 2-1967/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем   України

(заочне )

"18" березня 2011 р.   Дарницький районний суд м. Києва  в складі головуючого

судді                                     Ящук Т.І.

при секретарі                       Жиленко Ю.Г.  

з участю позивачки             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2  до ОСОБА_3  - про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,  -

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись  до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3  , в якому просять визнати відповідача  таким,  що втратив право користування АДРЕСА_1 , належною позивачам на праві власності , посилаючись на те, що він  після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 в березні 2009  року   в даній квартирі не проживає , місце його перебування невідоме.  

Позивачка ОСОБА_1  особисто та як представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Пояснила, що  вказана квартира належить на праві власності їй та матері –ОСОБА_2  Свідоцтво про право власності на квартиру хоча і видано в період перебування ОСОБА_1  у шлюбі з відповідачем , однак кошти по інвестиційному договору були сплачені  позивачкою ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу дочки , тому квартира належить  на праві спільної  власності  позивачам. В цій квартирі подружжя прожили 5 років. 24.03.2009 року  шлюб було розірвано, після  чого відповідач проживав у квартирі ще 3-4 місяці, потім забрав свої речі і виїхав з квартири. З того часу  вони не спілкуються, де проживає відповідач , позивачці не відомо.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за останнім відомим місцем проживання та викликався  в суд через оголошення в пресі.  Судом відповідно до положень ст. 224 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення  позивачки, показання свідків, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими  наступні обставини  та відповідні їм правовідносини.

Квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1  відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 02.12.2003 року  Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації ( а.с. 7).  Вказана квартира є двокімнатною, жилою площею 29,7 кв.м., загальною площею 58 кв.м.

Як вбачається з інвестиційного договору № 405-П/0 від 10.10.2002 року  , укладеного між ДГО «Житло-інвест»та ОСОБА_2,  ОСОБА_5, позивачі виступили інвесторами будівництва зазначеної квартири  на підставі розпорядження КМДА № 1627 від 15.08.2002 року  за програмою 50/50  , 50 %  фінансування будівництва проводилось за кошти міського бюджету, 50 % - за кошти громадян.  15-17 жовтня 2002 року ними було сплачено  45% вартості квартири - 40153 грн. 65 коп.,а після внесення змін до інвестиційного договору від 05.11.2003 року  - решту  5 %  - суму  в розмірі 3821 грн. 95 коп. ( а.с. 8-10).

Позивачка ОСОБА_1  та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.02.2003 року  ( копія свідоцтва про одруження –а.с. 15)  по 24.03.2009 року  (копія свідоцтва про розірвання шлюбу –а.с. 16).  Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (  копія свідоцтва про народження –а.с. 15 ).

Згідно наданої  ЖЕК № 205 КП «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва довідки форми №3, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають : власник ОСОБА_1 – зареєстрована з 11.05.2004 року,  її син ОСОБА_7 –з 08.11.2005 року,  чоловік  ОСОБА_3 –з 14.08.2007 року ( а.с. 11).

Як встановлено з показів свідка ОСОБА_8 , вона проживає разом з позивачкою в одному будинку, їх діти разом відвідували дитсадок, вона спілкується з позивачкою, часто буває у неї в квартирі. Свідку відомо, що відповідач ОСОБА_3 зловживав спиртним , шлюб між ним та позивачкою було розірвано в 2009 році,  після розірвання шлюбу через деякий час він залишив квартиру і протягом останніх півтора року вона чоловіка позивачки у неї в квартирі не бачила.

Свідок  ОСОБА_9 також пояснила, що проживає з позивачкою в одному будинку і часто спілкується з нею, разом відпочивали сім’ями на узбережжі моря. Свідок спостерігала, що відповідач не приділяв уваги сім’ї, не турбувався про дружину та сина. В 2009 році сторони розірвали шлюб і  вже півтора року  відповідач в квартирі не проживає.

Як вбачається з актів , складених  комісією   ЖЕД № 205  за участю сусідів –мешканців квартир № 105, № 8, № 207, № 30 від 24.03.2010 року,  08.09.2010 року, 09.06.2010 року , в АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_3 , але не проживає  ( а.с. 12-14).

Відповідно до акту від 17.01.2011 року, складеного комісією ЖЕД № 205,  вручити судову повістку в судове засідання відповідачу ОСОБА_3 не вдалось, оскільки  у спірній квартирі він був відсутній ( а.с. 31).

Відповідно до ст. 317, 383  ЦК України, власникові належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном.  Власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї та інших осіб.

Відповідно до ст. 405 ЦК України , члени сім'ї власника житла,  які проживають разом  з  ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.  Житлове приміщення,    яке    вони   мають   право   займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає  право  на  користування цим  житлом  у  разі відсутності  члена сім'ї без поважних причин понад один рік,  якщо інше не встановлено домовленістю між  ним  і власником житла або законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права  користування та розпоряджання своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що  відповідач ОСОБА_3 з літа 2009 року , тобто більше одного року,   в квартирі АДРЕСА_1 не проживає без поважних причин  , не користується вказаною квартирою, його особистих речей в квартирі немає,  будь-яких домовленостей з власниками  щодо проживання в квартирі –не існує, тому він втратив  право користування квартирою.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини, викладені в позовній заяві , знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позовні вимоги  є законними і обґрунтованими, тому  підлягають задоволенню,  відповідача ОСОБА_3 необхідно визнати таким, що втратив право користування АДРЕСА_1

На підставі викладеного , ст. 317, 319, 322, 383, 391,  405 ЦК України ,  ст.ст. 150, 151, 156, 160, 162, 163 ЖК України , керуючись  ст. 10, 11, 57, 60,  209, 213, 215, 218 , 224  ЦПК  України, суд  -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право  користування жилим приміщенням –квартирою № 7   в будинку № 9 по вул. Урлівській у м. Києві.

За письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто Дарницьким районним судом м. Києва.

          У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

          За загальним правилом  рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом  подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення , а у разі оскарження рішення особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення,  -  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.            

               Суддя:      підпис