КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2011                                                                                           № 37/1

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Разіної  Т.І.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю б/н від 20.04.2011;

від відповідача: ОСОБА_2. – представник за довіреністю б/н від 31.01.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛІДЕР РЕ» на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі № 37/1

за позовом  приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Теком»,  м. Одеса

до  публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛІДЕР РЕ», м. Київ

про стягнення 258091 грн. 30 коп.

ВСТАНОВИВ:

 В грудні 2010 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Теком» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛІДЕР РЕ» про стягнення 242529 грн. 95 коп. заборгованості, 4189 грн. 85 коп. витрат від інфляції, 1968 грн. 41 коп. річних відсотків та 9403 грн. 09 коп. пені у зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором пропорційного облігаторного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 204/ОП/11/08 від 30.11.2008 р. (далі по тексту - договір 1) та за договором пропорційного облігаторного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 232/ОП/11/09 від 30.11.2009 р. (далі по тексту - договір 2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання за договором перестрахування ризиків, чим порушує умови п.п. 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 7.2, 9.2 договорів перестрахування, ст. 12 Закону України «Про страхування»; ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 551, 611, 625, 987 ЦК України; ст.ст. 173, 174, 193 ГПК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2011 р. у справі № 37/1 позовні вимоги задоволені повністю (суддя І.О. Гавриловська).

Стягнуто з відповідача на користь позивача 242529 грн. 95 коп. основного боргу, 15170 грн. 58 коп. пені, 12673 грн. інфляційних нарахувань, 3002 грн. 80 коп. три проценти річних, 2733 грн. 76 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЛІДЕР РЕ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва 14.03.2011 р. у справі № 37/1 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення 258091 грн. 30 коп. відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції однобічно та необ’єктивно оцінивши дані рахунки-бордеро, не взявши до уваги доводи, аргументи та докази надані апелянтом, в оскаржуваному рішенні дійшов невірного висновку, який не відповідає обставинам справи, про те, що апелянт отримав від позивача один із екземплярів вказаних рахунків-бордеро після підписання їх в кінцевому випадку зі сторони позивача та скріплення їх власною печаткою. Таким чином, апелянт дійшов висновку, що судом першої інстанції невірно застосовані нормами матеріального права, а саме положення п.п. 2.2.2. 2.4.2, 2.4.3 договору 1 і договору 2, ст.ст. 526, 545, 599,  613 ЦК України, а також процесуального права -  ст.ст. 33 ГПК України.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 № 01-23/1/11 у зв’язку з обранням судді Іваненко Ю.Г. на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було змінено склад колегії суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Разіної Т.І., суддів Лосєва А.М., Шипка В.В.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.05.2011 підтримав доводи апеляційної скарги.

Також в судовому засіданні відповідач звернувся до суду із усним клопотанням про  приєднання  до матеріалів справи витребуваних ухвалою Київського апеляційного господарського суду доказів від 27.04.2011 копій журналу вхідної кореспонденції ПАТ СК «ЛІДЕР РЕ».

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 02-7.1.1/864 від 26.04.2011).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги  і  перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 30.11.2008 р. між закритим акціонерним товариством «Перестрахова компанія «ВІЕЙБІ РЕ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЛІДЕР РЕ», та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Теком», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Теком» був укладений договір пропорційного облігаторного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 204/ОП/11/08 (а.с. 10-42, т. 1).

30.11.2009 р. між сторонами також був укладений договір пропорційного облігаторного квотного перестрахування наземних транспортних засобів              № 232/ОП/11/09 (а.с. 43-68, т. 1).

Предметом цих договорів є угода про пропорційне облігаторне перестрахування ризиків, тип договору - пропорційний на квотній засаді, відповідно до умов яких, перестрахувальник страхує у перестраховика ризик виконання частини своїх зобов'язань за договорами страхування наземного транспорту, що укладені перестрахувальником; частки відповідальності сторін за договором зазначені в додатку № 1 до договору; включення перестрахувальником ризиків у договір та відповідальність перестраховика за всіма ризиками, що підпадають під дію договору здійснюється на облігаторній (обов'язковій) основі, тобто відповідальність перестраховика починається одночасно з відповідальністю перестрахувальника за укладеними договорами страхування наземного транспорту.

Виходячи з предмету вказані договори за своєю правовою природою є договорами перестрахування.

Договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика.

Статтею 12 Закону України «Про страхування» передбачено, що перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика). Означена правова норма кореспондується зі статтею 987 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика  (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному  обсязі  відповідно до договору страхування.

Як встановлено місцевим господарським судом та відповідно до пунктів 9.1, 9.3 договорів договір № 204/ОП/11/08 від 30.11.2008 р. в частині передачі перестрахувальником ризиків у перестрахування  діє з 01.12.2008 р. до 30.11.2009 р., договір № 232/ОП/11/09 від 30.11.2009 р. - з 01.12.2009 р. до 30.11.2010 р.

Згідно додатку № 1 до договорів перестрахувальник передав, а перестраховик прийняв 50 % відповідальності по кожному застрахованому транспорту, страхова сума якого не перевищує 800000 грн., але не більше 400000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що умовами пунктів 2.3.1, 2.4.3 договорів сторони погодили право перестраховика отримувати від перестрахувальника перестрахувальну премію за підписаними рахунками-бордеро ризиків або додатків до них в порядку і на умовах, викладених в цьому договорі.

В свою чергу, перестраховик зобов’язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро сплачених збитків та платіжних документів, які підтверджують факт сплати перестрахувальником страхового відшкодування (крім збитків, які вважаються касовими відповідно до пункту 3.5 договору), сплатити свою частку страхового відшкодування та витрат на розслідування та врегулювання страхового випадку, включаючи витрати на визначення причин та розміру збитків (оплата послуг незалежної експертизи, плата за видачу довідки ДАІ тощо). Перестраховик не відшкодовує витрати на заробітну плату, відрядження, офісні та канцелярські витрати перестрахувальника.

Пунктами 2.2.2 договорів обумовлено, що перестрахувальник зобов’язаний один раз на місяць, не пізніше 10 (десятого) числа місця, наступного за звітним надавати перестраховику рахунки-бордеро ризиків, переданих в перестрахування, рахунки-бордеро сплачених збитків та рахунки-бордеро заявлених, але несплачених збитків, оформлені відповідно до додатку № 3, додатку № 4 та додатку № 5 до цього договору.

Рахунки-бордеро, після їх підписання, є невід'ємними частинами договорів.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання договорів сторонами підписані рахунки-бордеро сплачених збитків на загальну 242529 грн. 95 коп., зокрема, за договором № 204/ОП/11/08 від 30.11.2008 р. на суму 181004 грн. 92 коп. та за договором № 232/ОП/11/09 від 30.11.2009 р. на суму 61525 грн. 03 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначені рахунки-бордеро сплачених збитків підписані сторонами без зауважень та заперечень. При цьому, на копії кожного рахунку-бордеро сплачених збитків існує відмітка з зазначенням дати та вхідного номеру приймання документа відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем умови договорів              № 204/ОП/11/08 від 30.11.2008 р  та № 232/ОП/11/09 від 30.11.2009 р. не оскаржувалися.

Таким чином, доводи апелянта про те, що ним не отримувались рахунки-бордеро визнаються судом безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи. Безпідставними визнаються також доводи відповідача про ненадання позивачем платіжних, які підтверджують факт сплати перестрахувальником страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки-бордеро сплачених збитків містять відомості про дату та суму сплаченого страхового відшкодування. Відповідач зазначені рахунки-бордеро підписав без зауважень та заперечень.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач  не звертався до позивача в розумінні підпункту «к» пункту 2.2.5 договорів, яким передбачено обов’язок перестрахувальника на письмову вимогу перестраховика, у випадках, передбачених цим договором, надати йому або уповноваженому представнику копії документів, що стосуються окремого страхового випадку зокрема, платіжний документ, який підтверджує факт сплати перестрахувальником страхового відшкодування.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи та правомірно встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, рахунки-бордеро сплачених збитків з підтверджуючими платіжними документами за вказаними договорами перестрахування позивачем направлені відповідачу були. В свою чергу, апелянтом вказані рахунки отримувалися, погоджувалися, підписувалися та скріплялися печаткою, що свідчить про акцептування зі сторони ПАТ «СК «ЛІДЕР РЕ» вказаних рахунків та, відповідно, є підставою для виникнення зобов'язання у апелянта щодо сплати отриманих рахунків у відповідності до умов договорів перестрахування.

Однак відповідачем, в порушення п. 2.4.3 договорів перестрахування, зазначені рахунки - бордеро сплачені не були, що свідчить про відсутність факту прострочення кредитора (позивача), згідно з положеннями етапі 613 ЦК України, а підтверджує факт неналежного виконання апелянтом своїх зобов'язань по сплаті своєї частки страхових відшкодувань та витрат на розслідування та врегулювання страхового випадку за договорами перестрахування зі сторони відповідача.

Отже, відповідачем в розумінні статей 32, 33 Господарського-процесуального кодексу України не надані жодні належні докази, які б спростовували позовні вимоги ПАТ СК «Теком» до відповідача або, напроти, підтверджували б належне виконання зі сторони апелянта положень договорів перестрахування».

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи та правомірно встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, рахунки-бордеро сплачених збитків з підтверджуючими платіжними документами за договорами перестрахування позивачем направлені відповідачу були. В свою чергу, апелянтом вказані рахунки отримувалися, погоджувалися, підписувалися та скріплялися печаткою, що свідчить про акцептування зі сторони ПАТ «СК «ЛІДЕР РЕ» вказаних рахунків та, відповідно, є підставою для виникнення зобов'язання у апелянта щодо сплати отриманих рахунків у відповідності до умов договорів перестрахування.

Однак відповідачем, в порушення п. 2.4.3 договорів перестрахування, зазначені рахунки-бордеро сплачені не були, що свідчить про відсутність факту прострочення кредитора (позивача), згідно з положеннями ст. 613 ЦК України, а підтверджує факт неналежного виконання апелянтом своїх зобов'язань по сплаті своєї частки страхових відшкодувань та витрат на розслідування та врегулювання страхового випадку за договорами перестрахування зі сторони відповідача.

Крім того, як обґрунтовано та законно було зазначено судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні, відповідачем в розумінні статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не надані жодні належні докази, які б спростовували позовні вимоги ПАТ СК «Теком» до відповідача або, напроти, підтверджували б належне виконання зі сторони апелянта положень договорів перестрахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду в порядку п. 2 ч.1 ст. 104 ГПК України не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити рішення господарського суду міста Києва 14.03.2011 р. у справі № 37/1 без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЛІДЕР РЕ» без задоволення.     

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.06.11 (відправлено)