КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-997/11                            Головуючий у 1-й інстанції:   Пархоменко О.В.  

Суддя-доповідач:  Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                                                 Василенка Я.М.,

суддів                                                            Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20.01.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПФ України у м. Ірпені про визнання ідй незаконними та стягнення недоплачених коштів, -

встановив:

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20.01.2010 позов задоволено частково: визнано протиправними дії УПФ України у м. Ірпені Київської області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано УПФ України у м. Ірпені Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із 01.07.2010 з врахуванням вже проведених виплат; в інший частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, є особою, віднесеною до 4 категорії, а також має статус дитини війни.

Згідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.

Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн. 

Розрахунок зазначеного підвищення до пенсії та додаткової пенсії відповідачем здійснено не згідно ст.ст. 39, 51 Закону № 796, а згідно підпунктів 9, 13 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими  частини 1 та 2 статті 39 Закону № 796 замінено однією частиною такого змісту: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України», а текст ч. 3 ст. 51 Закону № 796 викладено в такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Зазначені зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.  

Згідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до п. 8 постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22  травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

З огляду на встановлені ч. 4 ст. 9 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

З цих же підстав безпідставними є посилання апелянта на постанову КМ України від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено, що виплата підвищення проводиться у розмірі 5,20 грн., а також на постанову КМ України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», якою установлено, що розрахунок додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., тобто на постанови КМ України, які обмежують права на отримання вищезазначених підвищення до пенсії та додаткової пенсії, порівняно з правами, встановленими ст.ст. 39, 51 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні.

Отже, у 2010 році позивач мав право на отримання підвищення до пенсії та  додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону № 796, а також на отримання соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону № 2195, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області –залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20.01.2010 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: