Справа №2-2238/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                          УКРАЇНИ

24 травня 2007 року                                     Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого - судді                        Ванівського О.М.

при секретарі                                  Грицко P.P.

з участю адвоката                           ОСОБА_1

з участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Середньої загальноосвітньої школи №34 м. Львова ім. М. Шашкевича, третьої особи ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди ,-

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом №133-к від 05.09.2005 року була прийнята на роботу на посаду завгоспа. Наказом №24 від 14.02.2007 року була звільнена за систематичне невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку згідно ст.40 п.З КЗпП України. Звільнення вважає незаконним та безпідставним, оскільки за весь час роботи у відповідача в неї не було жодної догани. Вона сумлінно виконувала свою роботу, неодноразово була премійована грошима, а тому просить постановити рішення про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала та дала пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Представник позивача пред'явлений позивачем позов підтримав повністю та пояснив, що при звільненні порушено норми КЗпП України, позивачку звільнено незаконно, просив позов задоволити.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що позивачку звільнено на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання нею правил внутрішнього трудового розпорядку. 25 січня 2007 року позивач між 13.15 год. та 14.00 год. увірвалась в кабінет заступника директора школи ОСОБА_5 та в присутності працівників школи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грубо ображала її, використовуючи нецензурну лайку, поводила себе дуже агресивно і вульгарно. Вийшовши на коридор продовжувала викрикати в присутності учнів школи в адрес заступника школи образливі слова, використовуючи брутальну лайку та заважаючи проводити уроки. Від дачі пояснень відмовилась, про що складено акт від 25.01.2007 p., a 26.01.2007 року позивачу оголошено догану. Незважаючи на оголошену догану, 29.01.2007 р. приблизно о 14.00 год. позивачка вчинила повторне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, увірвавшись в кабінет директора школи в присутності голови ПК - ОСОБА_8, вчителя фізики - ОСОБА_9, бухгалтерів школи ОСОБА_10, ОСОБА_11, секретаря школи - ОСОБА_12, грубо ображала директора школи, вчиняла дії та застосовувала при цьому брутальну лайку.

Такі дії з боку позивача ввійшли в систему її поведінки, яка викликає обурення у працівників школи та свідчить про неможливість перебування її на займаній посаді у навчальному закладі, оскільки свідками її нестерпної поведінки стають не тільки вчителі, а учні і їх батьки. Зазначене порушення підтверджується актом від 29.01.2007 р. Профспілковий комітет надав згоду на її звільнення, а тому враховуючи вище наведене у позові позивача слід відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 заперечив проти позову та пояснив, що систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку мало місце, що підтверджується відповідними актами, заявами працівників школи, поведінка позивача була предметом розгляду на зборах трудового колективу та профспілкового комітету. Звільнення проведено відповідно до вимог КЗпП України.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується наявними в справі доказами і не заперечується сторонами, що Наказом від 05.09.2005 р. №133-к ОСОБА_3 була прийнята на роботу на посаду завгоспа. Наказом №14 - к від 01.02.2007 р. вона була звільнена із займаної посади за систематичне невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку згідно ст.40 п.3 КЗпП України. Наказом № 23 від 01.02.2007 року був відмінений попередній наказ, а позивач була звільнена наказом №24 від 14.02.2007 року за систематичне невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку згідно ст.40 п.3 КЗпП України.

Суд вважає, що між Позивачкою - ОСОБА_3 та Відповідачем - Середньої загальноосвітньої школи №34 м. Львова ім. М. Шашкевича виникають відносини, які регулюються нормами КЗпП України. При цьому суд враховує, що на працівника покладаються обов'язки, які складають зміст трудової функції, а також обов'язок додержуватись правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до п.1 Р.З Правил внутрішнього трудового розпорядку СШ №34 ім. М. Шашкевича - кожен працівник зобов'язаний дотримуватись дисципліни праці та бути прикладом гідної поведінки та високого морального обов'язку.

25 січня 2007 року між 13 год. 15 хв. та 14 год. позивач увірвалась в кабінет заступника директора школи ОСОБА_5 та в присутності працівників школи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грубо ображала її, використовуючи нецензурну лайку поводила себе дуже агресивно і вульгарно. Вийшовши на коридор продовжувала викрикати в присутності учнів школи викрикуючи в адрес заступника школи образливі слова, використовуючи брутальну лайку та заважаючи проводити уроки. Зазначене порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку стверджується актом від 25.01.2007 р. (а.с.19), заявою ОСОБА_5 (а.с.20), поясненнями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13 (а.с.21).

Від дачі пояснень з приводу порушень правил внутрішнього трудового розпорядку 25.01.2007 р. позивач відмовилась, що підтверджується актом від 25.01.2007 р. (а.с.22).

Згідно наказу №09 від 26.01.2007 р. ОСОБА_3 за грубе порушення правил внутрішнього трудового розпорядку оголошено догану (а.с.23).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.23 ППВСУ №9 від 06.11.1992 р. „Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що працівник, може бути звільнений за п.3 ст. 40 КЗпП України лише за проступок на роботі вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання

без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково, і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Актом від 29 січня 2007 року підтверджується повторне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, яке проявилось в тому, що ОСОБА_3 увірвалась в кабінет директора школи в присутності голови ПК ОСОБА_8, вчителя фізики -ОСОБА_9, бухгалтерів школи ОСОБА_10, ОСОБА_11, секретаря школи ОСОБА_12 грубо ображала директора школи, вчиняла дії та застосовувала при цьому брутальну лайку. Такі дії з боку позивача ввійшли в систему її поведінки, яка викликає обурення в працівників школи та свідчить про неможливість перебування її на займаній посаді у навчальному закладі, оскільки свідками її нестерпної поведінки стають не тільки вчителі, а й учні та їх батьки, (а.с. 24).

Згідно Листа Галицького РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області проведено перевірку по заяві стосовно неправомірної поведінки позивача та винесено їй офіційне застереження про недопустимість антигромадської поведінки (а.с.25).

Актом від 30 січня 2007 року підтверджується факт відмови від дачі пояснень з приводу порушення правил внутрішнього трудового розпорядку позивачем (а.с. 26).

Відповідно до ст..43 КЗпП України для розірвання трудового договору з підстав передбачених п.3 ст40 КЗпП України необхідна попередня згода профспілкової організації, членом якої є працівник. Така згода була отримана, що підтверджується витягом з протоколу №6 від 01.02.2007 р.(а.с.27).

Наказом від 01.02.2007 р. №14 позивача звільнено з посади завгоспа школи за п.З ст.40 КЗпП України, (а.с.28). Однак враховуючи те, що позивачем надано листок непрацездатності з 30.01.2007 р. до 14.02.2007р. (а.с.6) вище згаданий наказ був визнаний недійсним, наказом від 14.02.2007 р. №23 (а.с.5).

Актом комісії від 14.02.2007 р. підтверджується факт, що ОСОБА_3 ознайомилась з наказом №23 від 14.02.2007 р. та ознайомилась з наказом №24 від 14.02.2007 р. про звільнення завгоспа школи ОСОБА_3, однак від підпису під наказом відмовилась так само відмовилась від отримання трудової книжки.(а.с.29).

Актом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Львівській області №13-01-020/0232 від 28 лютого 2007 р. порушень законодавства про працю щодо звільнення позивачки ОСОБА_3 не виявлено, (а.с. 30-32).

У зв'язку з наведеним вище, суд приходить до висновку про те, що при звільнені позивачки дотримані вимоги КЗпП України.

Посилання позивачки - ОСОБА_3 на те, що звільнення проведено з порушенням вимог КЗпП України є безпідставними і спростовуються показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_12, які підтверджують, що позивачем неодноразово порушувались правила внутрішнього трудового розпорядку та іншими доказами, які є в справі.

Показання свідка ОСОБА_15 з боку позивача про те, що позивач не порушувала правил внутрішнього трудового розпорядку, неодноразово преміювалась, не порушувала трудових обов'язків, суд вважає не об'єктивними, оскільки свідок і позивач перебуває у родинних відносинах.

Показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, про те, що підстав для звільнення позивачки не було, суд вважає не об'єктивними та спрямованими на захист позивача, оскільки такі спростовуються письмовими доказами та показами інших свідків.

Показання свідка ОСОБА_18 про те, що позивачем виконувались трудові обов'язки і не було систематичного порушення правил внутрішнього трудового розпорядку суд вважає не об'єктивними, оскільки спір щодо звільнення свідка відповідачем теж розглядається в судовому порядку.

У своїй позовній заяві позивачка просить стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн., яку обґрунтовує тим, що її було незаконно звільнено з роботи за ст.40 п.3 КЗпП України, внаслідок чого їй було заподіяно моральну шкоду, однак відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірним рішенням, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини.

Суд, вивчивши представлені докази, приходить до висновку, що така вимога до задоволення не підлягає, оскільки при звільненні за ст. 40 п.3 КЗпП України було дотримано вимоги КЗпП України, а покликання позивача про спричинення йому моральної шкоди, яка пов'язана із незаконним звільненням, є безпідставним. Окрім цього позивачем не було подано жодних доказів щодо спричинення їй моральної шкоди відповідачем.

На підставі вище наведеного суд, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 209, 212, 214-215, 217,218 ЦПК України, ст.40 п.3 КЗпП України, суд,

вирішив:

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Середньої загальноосвітньої школи №34 м. Львова ім. М. Шашкевича, третьої особи ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України .