Справа № 2-1096/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2009 року м. Запорожжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Мінасова В.В.

при секретарі Працевитом Г О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-тя особа орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації про визначення порядку користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому зазначив, що він та відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Під час проживання між сторонами склався такий порядок користування квартирою, при якому відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 користуються кімнатою розміром 14, 10 км. м., відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 користуються кімнатою розміром 20, 6 кв. м., позивач користується кімнатою розміром 10, 5 кв. м. Цей порядок було встановлено усною домовленістю між співвласниками. Але відповідачі ОСОБА_3 перешкоджають йому у користуванні його кімнатою, тому він просить визначити порядок користування жилими приміщеннями в квартирі АДРЕСА_2 наступними чином: відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 користуються кімнатою розміром 14, 10 км. м., відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 користуються кімнатою розміром 20, 6 кв. м., позивач користується кімнатою розміром 10, 5 кв. м. Підсобні приміщенням залишити у спільному користуванні усіх мешканців квартири.

У судовому засіданні позивач та його представник на позові наполягають. Пояснили, що між співвласниками квартири склався певний порядок користування квартирою, але відповідачі ОСОБА_3 перешкоджають йому у користуванні кімнатою. Просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5, який діє від свого імені та як представник ОСОБА_4, у судовому засіданні з позовом згодний. Пояснив, що вказаний у позові порядок користування житловим приміщенням дійсно було встановлено.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник у судовому засіданні проти позову заперечують. Пояснили, що вказаного позивачем порядку користування житлом не було. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 користуються кімнатою розміром 14, 10 км. м., вони користуються кімнатою розміром 20, 6 кв. м., ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_6 користуються кімнатою розміром 10, 5 кв. м. Їх син також є співвласником квартири. Крім того в 2006 році в них народився ще один син. Тому їх права та права дітей будуть порушені, через що просять у позові відмовити.

Представник 3-ї особи органу опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації ОСОБА_7 у судовому засіданні 27.03.2009 року з позовом згодний. Пояснив, що при задоволенні позову права дітей порушені не будуть.

2 Представник 3-ї особи органу опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації ОСОБА_8 у судовому засіданні 18.05.2009 року проти позову заперечує. Пояснила, що при задоволенні позову права дітей будуть порушені. Тому вважає за можливе спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в кімнаті розміром 10, 50 кв. м.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 пояснили суду, що зі слів ОСОБА_1 знають, що між мешканцями квартири АДРЕСА_3 склався порядок користування, при якому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 користуються кімнатою розміром 14, 10 км. м., ОСОБА_2, ОСОБА_3 користуються кімнатою розміром 20, 6 кв. м., позивач користується кімнатою розміром 10, 50 кв. м. В подальшому речи позивача з кімнати викинули, а його в квартиру не пускають.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що у кімнаті, площею 10.5 м.кв. проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_6. Там їх ліжка та речи.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, в квартирі, де мешкають ОСОБА_3, ОСОБА_1 бачив один раз в 2008 році.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, в квартирі, де мешкають ОСОБА_3, ОСОБА_1 не бачив.

Вивчивши матеріали справи, надані суду докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3, що підтверджується технічним паспортом на квартиру.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07.11.2006 року ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні кімнатою, площею 10, 5 м.кв. в квартирі АДРЕСА_3. ОСОБА_2, ОСОБА_3 зобов’язані звільнити цю кімнату.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 15.01.2007 року по цієї справі рішення суду змінено і у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині зобов’язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнити кімнату, площею 10, 5 м.кв. в квартирі АДРЕСА_3 відмовлено. Також судом встановлено, що порядок користування цією квартирою, при якому ОСОБА_1 проживає в кімнаті, площею 10, 5 м.кв. порушує права інших власників у користуванні квартирою, оскільки в такому випадку позивачу в одноособовому користуванні належить четверта частина квартири з шести її власників.

Згідно з листами начальника служби у справах дітей від 03.04.2009 року та голови Жовтневої райадміністрації від 06.05.2009 року можливе спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в кімнаті розміром 10, 50 кв. м.

Відповідно до ст.. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст.. 369, 372 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Житлова площа квартири АДРЕСА_3 складає 45, 27 м.кв. Кожному з шести співвласників належить 7, 54 м.кв. житлової площі. Площа кімнати, на яку претендує позивач перевищує розмір його частки у праві спільної сумісної власності.

А згоди інших співвласників на виділення позивачу кімнати розміром 10, 50 кв. м. в квартирі АДРЕСА_2 немає.

Оскільки Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 15.01.2007 року встановлено, що порядок користування квартирою № 1 у буд. № 57 по вул. Артема у м. Запоріжжі, при якому ОСОБА_1 проживає в кімнаті, площею 10, 5 м.кв. порушує права інших власників у користуванні квартирою, виділення йому цієї кімнати порушить права інших співвласників квартири, передбачені ст.. 369, 372 ЦК України, то у суду немає підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні 18.05.2009 року ОСОБА_15 заявлено про покладення витрат на правову допомогу в сумі 1900 грн. на позивача.

До заяви ОСОБА_16 додав копії: диплома та свідоцтва про державну реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_17, договір № 130 від 02.03.2009 року між ОСОБА_16 та ПП. ОСОБА_17 про надання правової допомоги, прейскурант послуг ПП. ОСОБА_17 та квитанції про отримання ним 1900 грн.

Статтею 56 ЦПК України встановлено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ст.. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать:

2) витрати на правову допомогу,

Згідно зі ст.. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені  судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На думку суду сама по собі державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_17 не вказує на те, що він є фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.

Більш того ОСОБА_17 допущений до участі у справі не як особа, яка надає правову допомогу, а як представник відповідачів. Саме на підтвердження того, що він є представником ОСОБА_17 надав суду в попереднє судове засідання довіреність від 04.03.2009 року від ОСОБА_16 і у статусі представника приймав участь в судових засіданнях.

Тому у суду немає підстав для задоволення заяви ОСОБА_15

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 56, 208, 212-215 ЦПК України, ст. 369, 372 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-тя особа орган опіки та піклування Жовтневої районної адміністрації про визначення порядку користування жилим приміщенням відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.