СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 травня 2011 року Справа № 5002-10/228-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №101 від 25.02.2011, Комунальне підприємство Сімеїзської селищної ради "Управління житлово-комунального господарства";
відповідача - Медніков Валерій Володимирович, рішення №1 від 01.04.1994,
ОСОБА_2, довіреність №2 від 31.01.2011, Приватне підприємство "Фірма "Кучук-Кой";
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Кучук-Кой" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 15 лютого 2011 року у справі №5002-10/228-2011
за позовом Комунального підприємства Сімеїзської селищної ради "Управління житлово-комунального господарства" (вул. Зоряна, 2,Сімеїз, м. Ялта,98680)
до Приватне підприємство "Фірма "Кучук-Кой" (вул. Клубна, 1,Паркове, м. Ялта,98683)
про стягнення 35970,10 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Комунальне підприємство Сімеїзської селищної ради "Управління житлово-комунального господарства", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Приватного підприємства "Фірма "Кучук-Кой", про стягнення 35970,10 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим відповідач не повернув Комунальному підприємству Семеїзської селищної ради „Управління житлово-комунального господарства” вбудоване нежитлове приміщення першого поверху житлового п’ятиповерхового будинку, загальною площею 164,4 м2, що розташоване за адресою: м.Ялта, смт.Паркове, він повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочки.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи тим, що по закінченню строку дії договору оренди нерухомого майна №7 від 04 червня 2007 року від позивача не надходило на адресу відповідача повідомлень про те, що він не має наміру продовжувати дію договору, та вважав, що станом на 01 лютого 2011 року цей договір є діючим.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2011 року у справі №5002-10/228-2011 позов Комунального підприємства Сімеїзської селищної ради "Управління житлово-комунального господарства" задоволений в повному обсязі, стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Кучук-Кой" на користь Комунального підприємства Сімеїзської селищної ради "Управління житлово-комунального господарства" 35910,10 грн. боргу.
Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна №7 від 04 червня 2007 року та обов’язок відповідача повернути займані приміщення встановлений рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2010 року по справі №5002-28/3510-2010, тому звернення позивача в порядку статті 785 Цивільного кодексу України про стягнення неустойки та нарахування невідшкодованого податку на землю є правомірним, дані факти повторному доказуванню не підлягають.
Не погодившись з постановленим судовим актом Приватне підприємство "Фірма "Кучук-Кой" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2011 року у справі №5002-10/228-2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з’ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач несвоєчасно - 29 березня 2010 року - звернувся до відповідача з повідомленням про необхідність повернути орендоване майно, чим порушив статтю 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, таким чином відповідач вважає, що договір оренди нерухомого майна №7 від 04 червня 2007 року був продовжений та станом на 01 лютого 2011 року є діючим. Додатково відповідач зазначив, що позивач необґрунтовано зависив оренду плату та безпідставно розрахував її в подвійному розмірі. Обґрунтування та інші доводи викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 березня 2011 року апеляційна скарга Приватного підприємства "Фірма "Кучук-Кой" прийнята до провадження та призначена до розгляду.
24 березня 2011 року від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду апеляційної скарги до розгляду по суті справи №5002-4/865-2011 за позовом Приватного підприємства "Фірма "Кучук-Кой" до Комунального підприємства Сімеїзської селищної ради "Управління житлово-комунального господарства" про визнання договору оренди нерухомого майна №3 від 01 червня 1999 року продовженим.
Розпорядженням керівництва суду від 20 квітня 2011 року головуючий суддя Голик Віктор Сергійович замінений на суддю Рибіну Світлану Анатоліївну, та суддя Сотула Вікторія Володимирівна замінена на суддю Дмитрієва Віктора Євгеновича.
У судове засідання суду апеляційної інстанції з`явились представники позивача та відповідача, які підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги у повному обсязі.
Судова колегія, розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення розгляду апеляційної скарги, залишила його без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Дослідивши доводи заяви відповідача колегія суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що в даному випадку правові підстави для зупинення провадження у справі відсутні, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів, підтверджуючих обставини справи, а вирішення спору у справі №5002-4/865-2011 не може вплинути на правомірність рішення та на з'ясування прав і обов'язків сторін стосовно предмету спору в даній справі, оскільки даний спір не існував на момент винесення рішення судом першої інстанції.
Отже, належних доказів в підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №5002-4/865-2011, відповідач суду апеляційної інстанції не надав.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04 червня 2007 року між Комунальним підприємством Сімеїзської селищної ради Комунального підприємства Сімеїзської селищної ради "Управління житлово-комунального господарства" (Орендодавець) та Приватним підприємством "Фірма "Кучук-Кой" (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №7 (далі - Договір, т.1 а.с.61-64), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення першого поверху п’ятиповерхової будівлі, загальною площею 164,4 м2, що розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Паркове, буд. 1, та перебувають на балансі Комунального підприємства Сімеїзської селищної ради "Управління житлово-комунального господарства", вартість яких складає згідно акту оцінки вартості експертного висновку від 16 травня 2007 року –119360,00 грн.
Прийом-передача об'єкту в оренду здійснюється за актом прийому-передачі комісією з представників сторін протягом трьох днів з моменту підписання даного договору. Вступ Орендаря в користування майном наступає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об’єкту оренди (пункти 2.3-2.4 Договору).
Розмір орендної плати встановлений розділом 3 Договору.
Даний договір діє з моменту підписання до 01 червня 2010 року (пункт 7.1 Договору).
Відповідно до пункту 7.6 Договору дія договору оренди припиняється внаслідок спливу строку оренди, передбаченого договором.
Згідно пункту 2.5 Договору повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно має бути повернуто у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу. Передача майна орендарем і прийом його Орендодавцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується представниками сторін. Майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди.
Проте, відповідач, не зважаючи на повідомлення позивача про те, що він не має наміру продовжувати дію договору та про повернення орендованого приміщення, орендоване приміщення не звільнив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про повернення майна, стягнення неустойки та податку на землю в розмірі 11640,94 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2010 року по справі №502-28/3510-2010 позовні вимоги Комунального підприємства Сімеїзської селищної ради "Управління житлово-комунального господарства" задоволені, зобов’язано Приватне підприємство "Фірма "Кучук-Кой" повернути Комунальному підприємству Сімеїзської селищної ради "Управління житлово-комунального господарства" вбудоване нежитлове приміщення першого поверху п’ятиповерхової будівлі, загальною площею 164,4 м2, що розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Паркове, буд. 1, та стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Кучук-Кой" неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочки 11640,94 грн.
У зв’язку з тим, що відповідач не виконав рішення суду стосовно повернення орендованого майна в добровільному порядку, позивач вважає, що він повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочки та відшкодувати податок на землю.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Правовими підставами заявленої вимоги позивачем зазначені положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного та Господарського кодексів України.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна №7 від 04 червня 2007 року.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.
Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Аналогічна норма міститься у частині першій статті 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Частиною другою статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно частини першої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження та банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до пункту 2.5 Договору повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно має бути повернено у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу. Передача майна орендарем і прийом його Орендодавцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується представниками сторін. Майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2010 року по справі №502-28/3510-2010 встановлено, що позивач належним чином повідомив відповідача про те, що у нього не має наміру продовжувати дію договору оренди від 04 червня 2007 року. Оскільки відповідач своєчасно не повернув орендоване майно за договором оренди нерухомого майна №7 від 04 червня 2007 року, який припинив свою дію 01 червня 2010 року, суд визнав правомірним вимоги позивача про повернення орендованого майна, стягнення неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, не потребують доказуванню факти встановленні в рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2010 року по справі №502-28/3510-2010, а саме припинення дії договору оренди нерухомого майна №7 від 04 червня 2007 року.
Судом першої інстанції встановленою, не заперечується відповідачем у відзиві на позов та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідач продовжував займати орендоване приміщення до моменту винесення судом рішення. Крім того, відповідач здійснював платежі в якості орендної плати у відсутності відповідного договору оренди. Однак дані платежі повертались позивачем відповідачеві, тому платіжні документи не можуть вважатись доказами існування договірних відносин в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, довід заявника апеляційної скарги стосовно того, що договір оренди нерухомого майна №7 від 04 червня 2007 є пролонгованим до 01 червня 2013 року судова колегія визнає безпідставним.
Довід відповідача про те, що позивач неправомірно збільшив орендну плату без погодження з Орендарем в два рази, судова колегія вважає необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Отже, орендна плата може нараховуватися орендодавцем, сплачуватися орендарем чи стягуватися з нього в судовому порядку лише за період дії договору оренди до моменту його припинення, тобто в межах чинного договору оренди.
Частиною четвертою статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Таким чином, з моменту припинення договору оренди №7 від 04 червня 2007 року припиненими слід вважати зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати на майбутнє.
Згідно статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.
Отже, чинним законодавством передбачено настання в разі неповернення орендованого майна орендарем такого правового наслідку як сплата неустойки, тобто заявлена позивачем сума є не одноособовим збільшенням позивачем орендної плати в два рази, а є видом відповідальності за невиконання обов’язку з повернення орендованої речі у вигляді неустойки, яка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України в розмірі подвійної орендної плати.
З вищевикладеного вбачається, що вимоги щодо стягнення неустойки на підставі статті 785 Цивільного кодексу України заявлені позивачем правомірно.
Перевіривши заявлену до стягнення неустойку суд апеляційної інстанції встановив, що розмір орендної плати за період з 01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року за договором оренди нерухомого майна №7 від 07 червня 2007 року склав би 17705,45 грн, тому розмір неустойки, яка підлягає стягненню складає 35410,90 грн.
Щодо стягнення з відповідача 559,20 грн. податку на землю колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення вказаної суми з наступних підстав.
Згідно частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).
Розмір орендної плати встановлений у пункті 1.1 договору оренди нерухомого майна №7 від 04 червня 2007 року та додатку №3 до нього. Даним пунктом договору та іншими його умовами сторони не дійшли згоди включити до орендної плати які-небудь інші платежі. Також сторони не передбачили обов’язок відповідача відшкодовувати позивачу податок на землю.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів приходить до висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача суми податку на землю задоволенню не підлягає.
Додатково судова колегія зазначає, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені в повному обсязі, проте резолютивна частина рішення містить арифметичну помилку, а саме, сума, яка підлягає стягненню, вказана 35910,10 грн., проте за рішенням суду першої інстанції повинна бути зазначена інша сума, виходячи з наступного розрахунку: (17705,45 грн. *2)+559,20 грн. =35970,10 грн.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
- неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.
При цьому, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо господарський суд не застосував закон, який підлягає застосуванню, або застосував закон, який не підлягає застосуванню при вирішенні спору по суті.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд дійшов помилкового висновку суду про стягнення податку на землю, що дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2011 року.
Судові витрати по справі суд апеляційної інстанції покладає на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 49, 101, частиною четвертою статті 103, пунктом 2 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Кучук-Кой" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2011 року у справі №5002-10/228-2011 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Кучук-Кой" (98683, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Паркове, вул. Клубна, 1; ЄДРПОУ 20695754, р/р 26007475421891 в КРФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324010) на користь Комунального підприємства Сімеїзської селищної ради "Управління житлово-комунального господарства" (98680, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Зоряна, 2; ЄДРПОУ 34557001, р/р 26008310060501 філія АБ „Південний”, МФО 384522) 35997,34 грн., з яких: 35410,9 грн. –неустойка, 354,11 грн. - державне мито та 232,33 грн. - витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У позовних вимогах в частині стягнення податку на землю в розмірі 559,20 грн. відмовити.”
Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя С.А. Рибіна
Судді В.Є. Дмитрієв
І.В. Черткова