ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" травня 2011 р. Справа № 5023/275/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.,
при секретарі Голозубовій О.І.,
за участю представників:
прокурора –Тузов Є.Ю.
першого позивача - не з’явився
другого позивача –Сизова Л.В.
відповідача –не з’явився
третьої особи –не з’явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали справи та апеляційної скарги третьої особи (вх. № 1658 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 23 березня 2011 року у справі № 5023/275/11
за позовом прокуратури Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі:
1. Кабінету Міністрів України, м. Київ
2. Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Харкові, м.Харків
до відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод", м. Богодухів Харківської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", м. Богодухів Харківської області
про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину
встановила:
У січні 2011 року прокурор Київського району міста Харкова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі –перший позивач) та публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові (далі – другий позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод" (далі - відповідач), в якому після зміни позовних вимог просив визнати недійсним договір оренди цілісного майнового комплексу ВАТ "Богодухівський молокозавод"; застосувати наслідки недійсності правочину - договору оренди цілісного майнового комплексу ВАТ "Богодухівський молокозавод", розташованого за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, укладеного між відповідачем та ТОВ "Богодухівський молзавод" (далі –третя особа), а також зобов'язати третю особу:
- звільнити нежитлові приміщення, інші споруди, розташовані за адресою: Україна, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, земельні ділянки загальною площею 1,60292 га та 1,5579 га, інші об'єкти інфраструктури (благоустрій, пішохідні доріжки бетонні, бордюр, площадки тротуарні, теплотраса, каналізація, водопровідна мережа, телефонізація, електромережа, зовнішнє освітлення, кабельна лінія, внутрішній газопровід, пункт охорони, під'їзні шляхи, огорожа, зелені насадження, інш.)
- повернути відповідачу належне останньому виробниче обладнання, інвентар, комп'ютерну та офісну техніку, що знаходиться у виробничих та інших приміщеннях за адресою: Україна, Харківська область, м. Богодухів. пров. Харківський, 6 або з будь-яких підстав перебувають у іншому місці, транспортні засоби, товари в обігу (товарно-матеріальні запаси - товари харчування кисломолочної групи: молоко, масло, сметана, кефір, творог, ряжанка, інш.), запаси сировини та матеріалів, незавершене виробництво у складі комплексу, які у виробничому процесі втрачають матеріально - речовинну структуру, передані на підставі договору оренди від 03.03.2010 р.;
- зобов'язати відповідача прийняти від третьої особи нежитлові приміщення, інші споруди, розташовані за адресою: Україна, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, земельні ділянки загальною площею 1,60292 га. та 1,5579 га, інші об'єкти інфраструктури (благоустрій, пішохідні доріжки бетонні, бордюр, площадки тротуарні, теплотраса, каналізація, водопровідна мережа, телефонізація, електромережа, зовнішнє освітлення, кабельна лінія, внутрішній газопровід, пункт охорони, під'їзні шляхи, огорожа, зелені насадження, інш.) виробниче обладнання, інвентар, комп'ютерну та офісну техніку, що знаходиться у виробничих та інших приміщеннях за адресою: Україна, Харківська область, м. Богодухів. пров. Харківський, 6 або з будь-яких підстав перебувають у іншому місці, транспортні засоби, товари в обігу (товарно-матеріальні запаси - товари харчування кисломолочної групи: молоко, масло, сметана, кефір, творог, ряжанка, інш.), запаси сировини та матеріалів, незавершене виробництво у складі комплексу, які у виробничому процесі втрачають матеріально - речовинну структуру, передані на підставі договору оренди від 03.03.2010 р.
- стягнути з відповідача штраф у сумі 464 700,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23 березня 2011 року у справі № 5023/275/11 (суддя Задорожна І.М.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним (нікчемний) договір оренди цілісного майнового комплексу ВАТ "Богодухівський молокозавод", розташованого за адресою: Харківська область, м.Богодухів, пров. Харківський, 6, укладеного 03.03.2010 р. між відповідачем та третьою особою. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - договору оренди цілісного майнового комплексу ВАТ "Богодухівський молокозавод", розташованого за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, укладеного 03.03.2010 р. між відповідачем та третьою особою. Зобов'язано третю особу звільнити нежитлові приміщення, інші споруди, розташовані за адресою: Україна, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, земельні ділянки загальною площею 1,60292 га та 1,5579 га, інші об'єкти інфраструктури (благоустрій, пішохідні доріжки бетонні, бордюр, площадки тротуарні, теплотраса, каналізація, водопровідна мережа, телефонізація, електромережа, зовнішнє освітлення, кабельна лінія, внутрішній газопровід, пункт охорони, під'їзні шляхи, огорожа, зелені насадження, інш.). Зобов'язано третю особу повернути відповідачу належне останньому виробниче обладнання, інвентар, комп'ютерну та офісну техніку, що знаходиться у виробничих та інших приміщеннях за адресою: Україна, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6 або з будь-яких підстав перебувають у іншому місці, транспортні засоби, товари в обігу (товарно-матеріальні запаси - товари харчування кисломолочної групи: молоко, масло, сметана, кефір, творог, ряжанка, інш.), запаси сировини та матеріалів, незавершене виробництво у складі комплексу, передані на підставі договору оренди від 03.03.2010 р. Зобов'язано відповідача прийняти від третьої особи нежитлові приміщення, інші споруди, розташовані за адресою: Україна, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, земельні ділянки загальною площею 1,60292 га та 1,5579 га, інші об'єкти інфраструктури (благоустрій, пішохідні доріжки бетонні, бордюр, площадки тротуарні, теплотраса, каналізація, водопровідна мережа, телефонізація, електромережа, зовнішнє освітлення, кабельна лінія, внутрішній газопровід, пункт охорони, під'їзні шляхи, огорожа, зелені насадження, інш.) виробниче обладнання, інвентар, комп'ютерну та офісну техніку, що знаходиться у виробничих та інших приміщеннях за адресою: Україна, Харківська область, м. Богодухів. пров. Харківський, 6 або з будь-яких підстав перебувають у іншому місці, транспортні засоби, товари в обігу (товарно-матеріальні запаси - товари харчування кисломолочної групи: молоко, масло, сметана, кефір, творог, ряжанка, інш.), запаси сировини та матеріалів, незавершене виробництво у складі комплексу, передані на підставі договору оренди від 03.03.2010р. Стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5% штрафу в сумі 464 700,00 грн.
Третя особа з рішенням суду першої інстанції не погодилась та подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2011 р. у справі № 5023/275/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги третя особа посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які господарський суд Харківської області визнав встановленими. Крім того, зазначає, що в порушення норм господарського процесуального законодавства суд першої інстанції не залучив ТОВ «Богодухівський молзавод»до участі в справі в якості відповідача та задовольнив позовні вимоги, пред'явлені до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зобов'язавши ТОВ «Богодухівський молзавод»звільнити та повернути ВАТ «Богодухівський молокозавод»майно.
Другий позивач надав відзив на апеляційну скаргу третьої особи, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Прокурор, перший позивач та відповідач письмових відзивів на апеляційну скаргу третьої особи не надали.
Перший позивач, відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників в судове засідання.
Враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.
В судовому засіданні прокурор та другий позивач, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи третьої особи, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та представника другого позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга третьої особи підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 5 лютого 2007 року між другим позивачем та відповідачем (позичальник) укладено генеральну угоду № 6807N1 з метою визначення загальних умов фінансування інвестицій торгівельно-закупівельної, виробничої та іншої діяльності відповідача, яке здійснюється відповідно до цієї генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів.
У відповідності до генеральної угоди 29 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 68109К11, згідно з умовами якого відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 9 166 000,0 грн. строком до 04.02.2010 р.
16 лютого 2009 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 68109К2, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 446 700,0 грн. строком до 04.02.2010 р.
В забезпечення виконання зобов’язань за генеральною угодою 5 лютого 2007 року сторонами укладено іпотечний договір № 6807210, посвідчений приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу ОСОБА_1., зареєстрований в реєстрі за № 124.
Відповідно до п. 1.1. договору іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають із генеральної угоди № 6807N1 від 05.02.2007 р., укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, відповідно до якої іпотекодержатель, при виконанні іпотекодавцем певних її умов, проводить кредитні операції іпотекодавця в межах лімітів, визначених генеральною угодою, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках цієї генеральної угоди.
Згідно з п. 1.3. договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань іпотекодавця, є підприємство як єдиний майновий комплекс ВАТ «Богодухівський молокозавод», що розташований за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6. Іпотека єдиного майнового комплексу поширюється на усі види майна іпотекодавця, призначені для здійснення його діяльності, включаючи будівлі, споруди, устаткування, інвентар, права вимоги та інші права, основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, що відображені у самостійному балансі іпотекодавця, або з будь-якої причини не відображені в його балансі, але є його власністю, та які стануть власністю іпотекодавця в майбутньому, крім боргів іпотекодавця та парових котлів ДКВР 6,5/13,1992 р., випуску, 2 шт. Єдиний майновий комплекс ВАТ «Богодухівський молокозавод» складається в тому числі, з нежитлових будівель та споруд разом з усіма інженерними комунікаціями та поліпшеннями, що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський 6.
За приписами п. 1.10. договору іпотеки сторонам роз’яснено зміст, зокрема, статті 12 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої правочин щодо розпорядження предметом іпотеки, його частиною, відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без письмової згоди іпотекодержателя є недійсним.
Як зазначає прокурор в обґрунтування позовних вимог, 03.03.2010 р. відповідачем в порушення вимог Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору № 6807210 від 05.02.2007 р. було укладено з третьою особою договір оренди єдиного майнового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, а саме: нерухомого майна, виробничного обладнання, інвентарю, комп'ютерної та офісної техніки, що знаходиться у виробничих та інших приміщеннях, транспортних засобів, товарів в обігу, інших об'єктів інфраструктури - благоустрій, строком до 03.02.2013 р.
Відсутність згоди іпотекодержателя на укладення вищевказаного договору оренди стало підставою для звернення прокурора Київського району міста Харкова з позовом до суду про визнання вказаного договору оренди недійсним та зобов’язання орендаря (третьої особи) звільнити займані приміщення та повернути обладнання відповідачу.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 р. № 9 цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV, Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Правові наслідки недійсності правочину можуть бути застосовані судом тільки у разі визнання правочину недійсним з підстав встановлених цивільним законодавством України.
Правові підстави визнання недійсним правочину регулюються чинним Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину недійсним та за наявності доведення позивачем такої обставини такі правочини можуть бути визнані судом недійсними.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Сторони такого правочину не зобов’язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в оренду та користування.
Статтею 12 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, вільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Як вбачається із укладеного між позивачем та відповідачем договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язався не здійснювати дій пов’язаних зі зміною права власності на предмет іпотеки або його частину, а також дій, пов’язаних з передачею предмета іпотеки третім особам, утримуватись від будь-яких дій щодо укладення з третіми особами будь-яких угод про спільну діяльність, якими передбачається розподіл прибутку іпотекодавця або передача його власного майна у спільну власність, без отримання попередньої письмової згоди на те від іпотекодержателя.
Проте, всупереч вищезазначеним нормам законодавства та умовам договору іпотеки відповідач (іпотекодавець) без згоди позивача (іпотекодержателя) передав в оренду третій особі майно, яке було предметом договору іпотеки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що укладений між відповідачем та третьою особою договір оренди майна, яке було предметом договору іпотеки, є нікчемним правочином, оскільки він суперечить нормам Закону України „Про іпотеку" та умовам договору іпотеки.
Діюче законодавство України не містить заборони щодо визнання недійсним в судовому порядку нікчемного правочину, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, позовні вимоги прокурора Київського району м. Харкова щодо визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу ВАТ "Богодухівський молокозавод", розташованого за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, укладеного між відповідачем та третьою особою, є такими, що підлягають задоволенню, оскільки вказаний договір оренди укладений всупереч вимогам Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору № 6807210 від 05.02.2007 р., а тому є недійсним, так як його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Щодо позовних вимог прокурора Київського району м. Харкова в частині стягнення з відповідача 464 700,00 грн. штрафу на підставі п. 2.4.5. договору іпотеки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 2.4.5. іпотечного договору іпотекодавець (відповідач) зобов’язаний без письмової згоди іпотекодержателя (позивача) не здійснювати дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет іпотеки або його частину, а також дій пов’язаних з передачею предмета іпотеки третім особам. У разі невиконання зазначеного в цьому пункті обов’язку, іпотекодавець сплачує іпотекодержателю штраф у розмірі 5 % вартості предмета іпотеки або його частини.
Господарським судом Харківської області при розгляді справи встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 21.10.2010 р. у справі №Б-24/191-10 порушено провадження у справі про банкрутство відповідача. З моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
За приписами ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.
Постановою господарського суду Харківської області від 17.11.2010 р. у справі № Б-24/191-10 визнано відповідача банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Оскільки відповідач станом на день звернення прокурора Київського району міста Харкова до суду з позовом визнаний судом банкрутом, дія мораторію щодо боржника в установленому законом порядку судом не припинена, а відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дія мораторію припиняється лише з дня припинення провадження у справі про банкрутство, в матеріалах справи відсутні докази щодо припинення провадження у справі про банкрутство відповідача, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5% штрафу в сумі 464 700,00 грн. відсутні.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги прокурора про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору оренди цілісного майнового комплексу ВАТ "Богодухівський молокозавод", розташованого за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, укладеного 03.03.2010 р. між відповідачем та третьою особою, а саме: зобов'язання третьої особи звільнити нежитлові приміщення, інші споруди, розташовані за адресою: Україна, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, земельні ділянки загальною площею 1,60292 га та 1,5579 га, інші об'єкти інфраструктури; зобов'язання третьої особи повернути відповідачу належне останньому виробниче обладнання, інвентар, комп'ютерну та офісну техніку, що знаходиться у виробничих та інших приміщеннях за вищевказаною адресою та зобов'язання відповідача прийняти від третьої особи вищезазначені нежитлові приміщення та споруди, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи доказів повернення об’єкту оренди відповідачу та наявності підстав для їх задоволення.
Проте, колегія суддів вважає зазначені вище висновки господарського суду такими, що суперечать нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Тобто осіб, до яких пред'явлено позовні вимоги, законодавець визначив як відповідачі і в судовому процесі вони мають статус сторони.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору має відмінний статус від сторін, який визначений ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічні положення містяться в п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. N 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», в якому передбачено, що згідно із статтею 1 та частиною першою статті 21 ГПК сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а також у випадках, передбачених законодавчими актами України, - фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Однак, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, хоча й наділяється процесуальними правами (за певними винятками) і несе процесуальні обов'язки сторони (стаття 27 ГПК), не є стороною (позивачем чи відповідачем) зі справи, а виступає як окремий учасник судового процесу поряд зі сторонами, прокурором, іншими особами, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК України.
Вищезазначене кореспондується з положеннями, викладеними в ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Таким чином, позовна заява має містити виклад позовних вимог саме до відповідачів, а не до третіх осіб.
Крім того, приписи ст. 84 Господарського процесуального кодексу України вказують на зміст рішення суду, зокрема, в резолютивній частині рішення суду має міститись найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії. Крім того, в резолютивній частині рішення суду, за умови участі у справі кількох відповідачів, має міститись висновок суду щодо того як вирішено спір щодо кожного з них.
З наведеної норми вбачається, що в резолютивній частині рішення мають міститись висновки суду щодо сторін які беруть участь в судовому процесі, а не щодо третіх осіб.
Господарському суду відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України надано право, за наявністю достатніх підстав, до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Тобто в разі пред'явлення позовних вимог до особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача суд має право за власною ініціативою залучити цю особу до участі у справі як відповідача. Здійснення такої процесуальної дії можливе тільки до прийняття рішення по справі.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції в процесі розгляду справи не залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Богодухівський молзавод»до участі у справі в якості відповідача, однак задовольнив позовні вимоги, що до неї пред'явлені, зобов'язавши третю особу звільнити та повернути відповідачу відповідне майно, що є порушенням вищезазначених норм господарського процесуального законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції порушені норми процесуального права, не в повній мірі з’ясовані та неправильно оцінені обставини справи в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору оренди цілісного майнового комплексу ВАТ "Богодухівський молокозавод", розташованого за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, укладеного 03.03.2010 р. між відповідачем та третьою особою, та ухвалене ним рішення в цій частині не може вважатися обґрунтованим, у зв’язку з чим колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги третьої особи та скасування рішення в зазначеній частині.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу третьої особи задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 23 березня 2011 року у справі № 5023/275/11 в частині задоволення позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору оренди цілісного майнового комплексу ВАТ "Богодухівський молокозавод", розташованого за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, укладеного 03.03.2010 р. між відповідачем та третьою особою, скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 23 березня 2011 року у справі № 5023/275/11 залишити без змін.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
суддя Ільїн О.В.
суддя Камишева Л.М.
Повний текст постанови по справі підписаний 13 травня 2011 року.