СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 травня 2011 року Справа № 5020-4/134
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Проценко О.І.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 30 серпня 2010 року (Товариство з обмеженою відповідальністю „Бест Трейд Сервіс Плюс”);
відповідач-не з'явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_2);
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 14 вересня 2010 року у справі № 5020-4/134
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Бест Трейд Сервіс Плюс”
(вулиця Хрустальова, 67, кв. 23, місто Севастополь, 99040)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1)
(АДРЕСА_2)
про розірвання договору, поверненням майна та стягнення заборгованості 16087,60 грн.
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Бест Трейд Сервіс Плюс” (далі - ТОВ „Бест Трейд Сервіс Плюс”), на підставі статтей 509, 526, 599 Цивільного кодексу України звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій, з врахуванням уточнень від 14 вересня 2010 року просило:
- розірвати договір суборенди обладнання для приготування гарячих напоїв, укладений 1 березня 2009 року між ТОВ „Бест Трейд Сервіс Плюс” та ОСОБА_2;
- зобов'язати позивача повернути обладнання для приготування гарячих напоїв у кількості 7 одиниць за договором суборенди обладнання від 1 березня 2009 року;
- стягнути з відповідача суму боргу за оренду обладнання з урахуванням пені, штрафу 20 % та 3 % річних, що складає 16 087,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 1 березня 2009 року між сторонами укладено договір суборенди обладнання для приготування гарячих напоїв у кількості 7 одиниць.
Розмір орендної плати складає 4350,00 грн. за місяць.
Позивач вказує, що починаючи з квітня 2009 року відповідач припинив оплату за користування отриманним обладнанням, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14 вересня 2010 року по справі № 5020-4/134 (суддя Погребняк О.С.) позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити, вважаючи рішення суду необгрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки нез'ясовані всі обставини, що мають значення по справі.
Порушення норм процесуального права полягають у тому, що справа рішення прийнято у відсутність представника відповідача.
Порушення норм матеріального права полягають у тому, що підпис у договорі суборенди від 1 березня 2009 року не належить відповідачу.
У зв'язку з чим, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2011 року заявлене клопотання задоволено. Провадження по справі зупинено у зв'язку з призначенням по справі судової почеркознавчої експертизи.
ТОВ „Бест Трейд Сервіс Плюс” з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не згоден, виходячи з наступного.
Стосовно розгляду справи у відсутність відповідача, то копія позовної заяви, а також всі процесуальні документи по справі були відправлені відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, якій заначено у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 14 квітня 2006 року (т.1 а.с. 40).
Щодо підпису відповідача у договорі, то позивач звертає увагу, що спірний договір підписано особисто ОСОБА_2, про що свідчить його власноручний підпис та власноруч зазначені прізвище та ініциали.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Проценко О.І., судді Фенько Т.П. та призначена до розгляду на 1 березня 2011 року.
У судових засіданнях оголошувалася перерва з 1 березня 2011 року до 15 березня 2011 року та з 15 березня 2011 року до 17 березня 2011 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2011 року провадження по справі зупинено у зв'язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.
7 квітня 2011 року матеріали справи були повернуті до суду апеляційної інстанції без виконання, у зв'язку з чим, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2011 року провадження по справі поновлено та призначено до розгляду на 10 травня 2011 року отримання зразків для порівняльного дослідження та для вручення відповідачу рахунку № 265 від 30 березня 2011 року на суму 1875,20 грн. для оплати експертизи.
Крім того, фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зобов'язано надати суду апеляційної інстанції оригінали вільних зразків підпису і почерку в різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах: в паспорті, в формі Ф1, в документах, які аналогічні досліджуваним, посвідченнях, квитанціях, заявах, витратних ордерах, відомостях, листах, записах в блокноті та інші, а також надати експериментальні зразки почерку ОСОБА_2 у вигляді рукописного запису: „ОСОБА_2”.
Явку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було визнано обов'язковою.
Ухвала про поновлення провадження по справі та призначення до розгляду на 10 травня 2011 року була винесена 27 квітня 2011 року та відправлена сторонам по справі в тойже день. Тобто, за 10 днів до дати слухання.
Розпорядженням керівництва суду від 10 травня 2011 року у зв'язку з відпусткою судді Фенько Т.П. була здійснена її заміна на суддю Заплаву Л.М.
10 травня 2011 року розгляд справи відкладено на 17 травня 2011 року у зв'язку з неявкою відповідача.
Однак, у судове засідання 17 травня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 також не з'явився.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 травня 2011 року надіслана 12 травня 2011 року рекомендованим листом), проте відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 2 лютого 2009 року між ТОВ „Прима Вендинг Сервіс Плюс” (орендодавець) та ТОВ „Бест Трейд Сервіс Плюс” (орендар) укладено договір оренди обладнання для приготування гарячих напоїв № 3/07-АО (т.1 а.с. 157-163).
1 березня 2009 року між ТОВ „Бест Трейд Сервіс Плюс” (орендодавець) та ОСОБА_2 (суборендар) укладено договір суборенди зазначеного вище майна (т.1 а.с. 190-196).
З цього впливає, що позивач не є власником спірного майна.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 договору орендодавець зобов'язується передати суборендарю в строкове платне користування обладнання, найменування, модель, серійний номер, рік випуску, ціна одиниці, кількість та загальна вартість якого вказані в Специфікації (додаток № 1 до договору). Загальна договірна вартість предмету оренди складає 276000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 46000,02 грн.
На виконання пункту 4.1 укладеного договору, майно було передано відповідачу за актом прийому-передачі від 1 березня 2009 року (т.1 а.с.20).
Пунктом 3.1 договору суборенди передбачено, що орендні платежі нараховуються до першого числа кожного місяця за користування Предметом оренди в попередньому місяці. За користування предметом оренди суборендар щомісячно до п'ятого числа включно місяця, наступного за місяцем експлуатації предмета оренди повинен сплачувати орендодавцю орендні платежі в розмірі 4350,00 грн., в тому числі ПДВ - 870,00 грн.
Відповідно до пункту 7.3 договору за несвоєчасне внесення платежів суборендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період наявності заборгованості, за кожний день прострочення, починаючі від дня наступного за днем кінцевого строку оплати, а також штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Пунктом 7.4 договору зазначено, що період нарахування неустойки (пені, штрафу) за невиконання, неналежне виконання зобов'язань не повинен перевищувати 1 календарних рік від дня коли зобов'язання повинно бути виконано.
Згідно з пунктом 7.5 договору суборенди за порушення зобов'язань, передбачених даним договором, винна сторона сплачує 3% річних за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до пункту 7.10 договору, орендодавець має право достроково в односторонньому порядку припинити цей договір, якщо суборендар прострочив сплату орендної плати понад 20 (двадцять) календарних днів.
У разі припинення договору суборендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів сплатити орендодавцю всі належні до сплати платежі та повернути обладнання.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У пункті 10.2 договору зазначено, що з моменту отримання письмового повідомлення про дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку, у зв'язку з невиконанням умов договору, використання предмета оренди не допускається.
ТОВ „Бест Трейд Сервіс Плюс” зазначає, що свої зобово'язання воно виконувало належним чином, але відповідач з квітня 2009 року припинив оплату орендної плати за користування отриманим в суборенду обладнанням.
На підставі викладеного, позивач, відповідно до пункту 10.2 договору, звернувся до відповідача з повідомлення про дострокове припинення дії договору суборенди від 1 березня 2009 року (т.1 а.с. 21).
Враховуючи, що відповідач на це помідомлення відповіді не надав, то позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя з вимогами про розірвання договору суборенди та сплату боргу в розмірі 13050,00 грн. (за період з 1 травня 2010 року по 2 серпня 2010 року, враховуючі розмір орендної плати - 4350,00 грн.), а також суми пені - 328,93 грн., 3% річних - 98,67 грн. та суми штрафу - 2610,00 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України про зобов'язання.
Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України - до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до частини першої статті 759, частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк; розмір цієї плати встановлюється договором найму.
Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується актом прийому-передачі від 1 березня 2009 року.
Але, відповідач орендну плату вносив не своєчасно.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до розрахунків, загальна сума заборгованості складає 13 050,00 грн.; сума пені - 328,93 грн.; 3 % річних - 98,67 грн.; штраф у розмірі 2 610,00 грн. Всього 16087,60 грн. (т.1 а.с. 9-10).
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 549 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).
У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми.
Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Щодо стягнення 35 річних, то відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З пункту 7.5 договору суборенди вбачається, що за порушення зобов'язань, передбачених даним договором, винна сторона сплачує 3% річних за користування чужими грошовими коштами.
На підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується з доводами господарського суду про задоволення позовних вимог у зв'язку з їх обгрунтованістю.
Щодо посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке виразилось у прийнятті оскаржуваного рішення у його відсутність, то судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пункту 16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 „Про деяки питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України.
У разі коли фактичне місце проживання фізичної особи-учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надіслати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання фізичної особи-учасника судового процесу.
Якщо фізична особа – учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу.
Зі Свідоцтва про Державну реєстрацію фізичної особи-підприємця вбачається, що місце проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1.
Частиною 6 пункту 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14 серпня 2007 року № 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі у 2007 році” передбачено, що в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи- учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідальності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до названих вимог Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасникові судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Матеріалами справи підтверджено надсилання копій всіх процесуальних документів відповідачу за адресою: АДРЕСА_1.
При зверненні з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 зазначив іншу адресу: АДРЕСА_2.
Таким чином, процесуальні документи апеляційної інстанції надсилались відповідачу за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.
Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції вважає посилання відповідача на неналежне його повідомлення необгрунтованим.
Щодо посилання заявника апеляційної скарги на підробку його підпису у спірному договорі суборенди, то судова колегія зазначає наступне.
ОСОБА_2, вважаючи, що його підпис підроблено, звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Судовою колегією заявлене клопотання задоволено та ухвалою суду від 17 березня 2011 року провадження по справі зупинено у зв'язку з призначенням по справі судової почеркознавчої експертизи.
Враховуючи, що 7 квітня 2011 року матеріали справи були повернуті до суду апеляційної інстанції без виконання, то 27 квітня 2011 року провадження по справі поновлено та призначено до розгляду на 10 травня 2011 року для вручення відповідачу рахунку № 265 від 30 березня 2011 року на суму 1875,20 грн. для оплати експертизи.
Крім того, фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зобов'язано надати суду апеляційної інстанції оригінали вільних зразків підпису і почерку ОСОБА_2 в різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах: в паспорті, в формі Ф1, в документах, які аналогічні досліджуваним, посвідченнях, квитанціях, заявах, витратних ордерах, відомостях, листах, записах в блокноті та інші, а також надати експериментальні зразки почерку ОСОБА_2 у вигляді рукописного запису: „ОСОБА_2.”.
Явку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було визнано обов'язковою.
10 травня 2011 року розгляд справи відкладено на 17 травня 2011 року у зв'язку з неявкою відповідача.
Однак, у судове засідання 17 травня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 також не з'явився.
Таким чином, ОСОБА_2 неналежним чином користується наданими йому процесуальними правами, передбаченими частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні у зв'язку з необгрунтованістю доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 46, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 14 вересня 2010 року у справі № 5020-4/134 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді О.І. Проценко
Л.М. Заплава
Розсилка:
ТОВ „Бест Трейд Сервіс Плюс”
(вулиця Хрустальова, 67, кв. 23, місто Севастополь, 99040)
фізична особа-підприємець ОСОБА_2.
(АДРЕСА_1)
(АДРЕСА_2)