Справа № 2 -143/2009 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Потеряйко С.А.

з участю прокурорів: Мрук С.П., Бугрій О.В.,

при секретарі: Іванченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі справу за позовом прокурора Таращанського району Київської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за майно в розмірі 20536, 55 грн та законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги і просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь неповнолітньої ОСОБА_1 20536 гривень 55 коп за майно, обґрунтовуючи їх тим, що13.02.2004 року помер батько неповнолітньої ОСОБА_1 На день його смерті залишилося спадкове майно, спадкоємцем за законом якого являється і неповнолітня ОСОБА_1

В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор в судовому засіданні пояснив, що після смерті ОСОБА_3, його дружину ОСОБА_4 було взято під варту, так як вона вчинила злочин щодо свого чоловіка ОСОБА_3, а саме вбивство. Відповідно до рішення ОСОБА_5 міської ради від 27.02.2004 року ОСОБА_2, відповідачку в даній справі, було призначено опікуном ОСОБА_6 та передано на збереження майно, яке належало родині ОСОБА_3.

Після встановлення опіки ОСОБА_2 над ОСОБА_1, нею було перевезено у свій будинок, розташований в м. Тараща по вул. Корольова, 4, слідуюче майно:

- автомобіль «ВАЗ-2105», 1989 року, вартістю 8162, 55 грн.,

- автопричіп 1995 року, вартістю 422 грн.,

-2 автошини до автомобіля, вартістю 110 грн. кожна, на загальну суму 220 грн.,

•   -     електрозварка, вартістю 650 грн.,

•   -     електронаждак, вартістю 400 грн.,

•   -     електрокомпресор, вартістю 880 грн.,

•   -     електронасос, вартістю 210 грн.,

•   -     велосипед, вартістю 350 грн.,

•   -     коса, вартістю 38 грн.,

•   -     4 лопати, вартістю 14 грн. кожна, загальною вартістю 64 грн.,

•   -     габлі, вартістю 21 грн.,

•   -     2 сокири, вартістю 45 грн. кожна, загальною вартістю 90 грн.,

•   -     5 відер, вартістю 16 грн. кожне, загальною вартістю 80 грн.,

•   -     20 метрів водопровідної труби, вартістю 14 грн.,

•   -     4 алюмінієвих бідонів, вартістю 150 грн. кожний, на загальну суму 600 грн.,

•   -     набір ключів від автомобіля, вартістю 100 грн.,

•   -     36 мішків горіхів, вартістю 3800 грн.,

•   -     телевізор «LG», вартістю 800 грн.,

•   -     електровентилятор, вартістю 70 грн.,

•   -     електроплойка, вартістю 15 грн.,

•   -     магнітофон «Маяк», вартістю 70 грн.,

•   -     магнітофон, вартістю 150 грн.,

•   -     фотоапарат «Полароїд», вартістю 300 грн.,

•   -     фотоапарат, вартістю 70 грн.,

•   -     телефон «АОН», вартістю 120 грн.,

•   -     диван «Малютка», вартістю 560 грн.,

•   -     стіл-парта, вартістю 150 грн.,

•   -     2 полиці, вартістю 50 грн. кожна, загальною вартістю 100 грн.,

•   -     2 пуфики, вартістю 40 грн. кожний, загальною вартістю 80 грн.,

•   -     тумбочка, вартістю 80 грн.,

•   -     2 дивандеки на крісла, вартістю 50 грн. кожне, загальною вартістю 100 грн.,

•   -     матрац надувний, вартістю 60 грн.,

•   -     тискометр, вартістю 30 грн.,

•   -     підставка для посуду, вартістю 30 грн.,

•   -     хлібниця, вартістю 30 грн.,

•   -     ящик для одягу, вартістю 40 грн.,

•   -     підвазонник, вартість 60 грн..

•   -     вазон «Монстера», вартістю 80 грн., -годинник настінний, вартістю 60 грн.

- туфлі жіночі, вартістю 280 грн.,

•   -     тапочки кімнатні, вартістю 15 грн.,

•   -     картина, вартістю 60 грн.,

•   -     фарфорова лялька, вартістю 30 грн.,

•   -     м’яка іграшка зайчик, вартістю 25 грн.,

•   -     куртка шкіряна, вартістю 550 грн.,

•   -     сарафан жіночий (дитячий), вартістю 70 грн.,

•   -     спідниця від костюма, вартістю 20 грн.,

•   -     2 кофта, вартістю 40 грн. кожна, загальною вартістю 80 грн.,

•   -     шарф, вартістю 10 грн.,

•   -     футболка, вартістю 30 грн.,

•   -     2 банних полотенця, вартістю 40 грн. кожне, загальною вартістю 80 грн.,

- 3 полотенця махрових, вартістю 40 грн. кожне, загальною вартістю 120 грн.,

•   -     махрова простінь, вартістю 90 грн.,

•   -     3 підодіяльники, вартістю 70 грн. кожний, загальною вартістю 210 грн.,

•   -     3 простирадла, вартістю 30 грн. кожне, загальною вартістю 90 грн.,

•   -     2 спортивних штанів, вартістю 75 грн. кожні, загальною вартістю 150 грн.,

•   -     куртка - вітровка, вартістю 130 грн.,

•   -     вага, вартістю 200 грн.

В зв’язку з тим, що відповідно до постанови Таращанського районного суду від 13.04.04 року було відмовлено в продовженні терміну тримання ОСОБА_4 під вартою та остання була звільнена з-під варти, за заявою ОСОБА_2, рішенням виконкому ОСОБА_5 міської ради від 28.04.04 року №52 було скасовано своє попереднє рішення про призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_1

Однак, після скасування виконкомом міської ради рішення про призначення ОСОБА_2 опікуном, остання отримане нею майно не повернула.

26.10.07 року прокурором району було скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України, за фактом самоправних дій щодо майна ОСОБА_1

Під час досудового слідства в ході обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_2 в м. Тараща по вул. Корольова, 4, було виявлено та вилучено 2 дивандеки, підставку для посуду, ящик для одягу, телефон АОН, стіл-парту, вазон «Монстера», 2 пуфики, 2 махрові полотенця, які ОСОБА_1 впізнала як належні їй.

Іншого майна ОСОБА_1, яким заволоділа ОСОБА_2, в ході досудового слідства встановлено не було.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тому є всі підстави для задоволення даного позову. Щодо стягнення з відповідачки моральної шкоди, то прокурор просить суд визначити її розмір на власний розсуд.

Неповнолітня ОСОБА_1 суду пояснила, що після трагічної загибелі її батька, ОСОБА_4, в той час коли її мати, ОСОБА_4, перебувала під вартою, вона проживала з рідною тіткою ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_7 по вул. Корольова, 4 м. Тараща, Київської області. Відразу після похорон її батька вона разом із ОСОБА_2 та її чоловіком, бабусею ОСОБА_7 приїхали в будинок по вул. Орликівка, 15, в якому вона проживала з батьками для того, щоб вона могла взяти там потрібні речі щоденного користування та одяг. Саме тоді вона взяла свої речі, одяг, телефон АОН, ящик для білизни. Всі ці речі були перевезли до житлового будинку по вул. Корольова, 4 в м. Тараща, Київської області. Приблизно на початку березня вона разом із ОСОБА_8, її чоловіком знову приїхали до житлового будинку по вул. Орликівка, 15 та в її присутності вони винесли із будинку: велосипед « Горний», диван-«Малютка», письмовий стіл, два пуфика, магнітофон, телевізор «LG», фотоапарат «Палароїд», постільну білизну, а саме: банні махрові полотенця, постіль, підодіяльники та ще багато речей. Всі речі привезли до будинку по вулиці Корольова, 4 в м. Тараща, Київської області.

13.04.2004 року коли її матір ОСОБА_4 відпустили з-під варти, то вона стала проживати разом із нею у тітки ОСОБА_8. Потім її опікуном стала саме тітка ОСОБА_9, яка повністю її забезпечувала, допомагала.

Законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та суду пояснила, що в зв’язку з неправомірними діями відповідачки щодо неправомірного володіння, користування та розпорядженням майном, яке належало родині ОСОБА_1, вона завдала моральної шкоди їх дочці ОСОБА_6, яка полягає в тому, що їй було створено труднощі в житті, відповідачка забрала все майно з будинку її батьків, всі її речі і навіть іграшки, вона зазнала матеріальні та душевні втрати, вона залишилася без батьків та без речей, які вони їй купували та дарували. Крім цього, відповідачка ображала ОСОБА_1, обзивала її, принижувала. Протягом всих цих років, з моменту засудження матері ОСОБА_6, вона зверталася в різні інстанції з приводу неправомірної розтрати майна ОСОБА_1 та її батьків. Просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідачки завдану неповнолітній ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Відповідачка та її представник позов не визнали в повному обсязі.

Відповідачка суду пояснила, що дійсно після вбивства її брата ОСОБА_3, за її заявою її було призначено опікуном ОСОБА_6 та лише 02.03.2004 року вона прийняла на збереження майно, яке було в житловому будинку її брата по вул.Орликівка, 15 та ключі від житлового будинку. Приблизно на початку квітня місяця вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_10, своєю матір’ю ОСОБА_7 та ОСОБА_1 приїхали до ОСОБА_11, яка на той час проживала по сусідству із господарством її брата, ОСОБА_3 Саме в той день ОСОБА_1 пішла до свого житлового будинку разом з її чоловіком, взяти деякі речі: плойку, одяг та інше. Вона жодного разу до господарства свого брата не приїздила, ніякого майна звідти не вивозила. Автомобіль ВАЗ 2105 їх дід ОСОБА_12 здав на металолом, а за виручені кошти було придбано пам’ятник її братові ОСОБА_3 Її чоловік, ОСОБА_10, з житлового будинку її брата ніякого майна не брав. Оскільки 13.04.2004 року з-під варти було звільнено матір ОСОБА_6, ОСОБА_4, то ОСОБА_1 відразу перейшла жити до матері, а вона звернулася до міської ради із заявою в якій просила звільнити її від опікунства. Їй достовірно відомо, що відразу після того, як ОСОБА_4 отримала від слідчого прокуратури ключі від житлового будинку, то разом із своєю сестрою, ОСОБА_9, почали виносити все майно із даного житлового будинку, що саме вони винесли їй не відомо. Вона ніякого майна із даного житлового будинку не вивозила, де воно знаходиться на даний час їй не відомо. Крім того, коли її брат був живий, то їх мати все купувала їм порівну, і полотенця, і постіль, і дивендеки. Все майно, яке знаходилося в будинку її покійного брата, належало тільки йому. А, те майно, яке було в неї вилучено під час проведення обшуку в її житловому будинку, належить їй.

Представник відповідачки в судовому засіданні зазначив, що ні опікуни неповнолітньої ОСОБА_1, ні її мати, ОСОБА_4, не зверталися у відповідні інстанції з приводу розтрати майна сім’ї ОСОБА_4, доказів вини відповідачки у незаконному відчудженні майна, яке було передано їй на зберігання, в судовому засіданні не надано. Крім того, прокурором не надано доказів, що майно, яке перелічене в позовній заяві, дійсно належить ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що у 2004 році він працював дільничним інспектором Таращанського РВ по місту Тараща. На початку березня 2004 року, його, для забезпечення охорони громадського порядку, було направлено за адресою м. Тараща, вул. Орликівка, 15. Прийшовши на місце, він побачив, що в дворі стоять легковий автомобіль ВАЗ 2105 з причіпом, в подвір’ї були ОСОБА_2, її чоловік ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, ОСОБА_15, який знаходився за кермом ще одного автомобіля.

ОСОБА_15 разом із ОСОБА_10 складали мішки із горіхами, скільки точно було мішків горіхів він не пам’ятає. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_7 почали носити із хати якісь речі, одяг, що саме там було точно він не бачив, так як всі речі були запаковані та зав’язані в покривала. Коли речі були складені в два автомобілі, (один автомобіль був ОСОБА_3, а на іншому був ОСОБА_15 Р), то вони виїхали з двору. За кермом автомобіля, який належав покійному ОСОБА_4 сидів ОСОБА_10 Коли вони їхали по вул. Орликівка, то автомобіль ВАЗ 2105, що належить ОСОБА_3, зупинила ОСОБА_9, але що саме вона говорила ОСОБА_10 він не чув. Куди саме були відвезені горіхи та майно, складене на автопричіпи, йому не відомо, так як його висадили з автомобіля поблизу вулиці Р. Люксембург в м. Тараща і він пішов до райвідділу. Крім того, він був присутній під час складання акту опису майна 24.02.2004 року. Все майно, яке зазначено в даному акті, було в житловому будинку та в гаражі.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що після трагічної загибелі чоловіка її сестри, ОСОБА_3, 13.02.2004 року її сестра ОСОБА_4 була арештована працівниками міліції ОСОБА_5, а її дочка, ОСОБА_1, пішла жити до своєї бабусі ОСОБА_14 в будинок, який розташований по вул. Корольова, 4 в м. Тараща, де на той час також проживали, її тітка ОСОБА_2 зі своїм чоловіком ОСОБА_10 та дочкою. В цей час коли її сестра перебувала під вартою, ОСОБА_2 була призначена опікуном ОСОБА_6. Вона теж мала намір оформити на себе опікунство ОСОБА_1, проте в міській раді їй відмовили з приводу надання їй опікунства над ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 першою подала заяву на встановлення опікунства.

27.02.2004 року коли проводили опис майна у будинку сестри по вулиці Орликівка, 15 в м. Тараща, що проводився в присутності депутата міської ради, двох понятих та працівників міліції, вона теж була присутня, проте її потім вигнали із будинку і як складався акт опису вона не знає. Два місяці поки її сестра перебувала під вартою ОСОБА_1 жила у своєї бабусі ОСОБА_7 та тітки ОСОБА_2

Приблизно наприкінці лютого, коли вона перебувала в себе за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, то помітила, що до будинку її сестри поїхали машини. В цей час вона разом зі своєю сусідкою, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, стояли поблизу її господарства. Через деякий час почали їхати машини зі сторони будинку її сестри, при цьому першою машиною їхала машина ВАЗ 2105 д.н. НОМЕР_1, білого кольору, з причепом, що належала покійному ОСОБА_3, при цьому за кермом сидів ОСОБА_10 Коли вона зупинила даний автомобіль та запитала куди вони вивозять майно та яке вони мають на це право, то ОСОБА_10 показав папір, де було написано, що ОСОБА_2 призначена опікуном неповнолітньої ОСОБА_1 і вони мають повне право на вивіз даного майна. На причепові даного автомобіля вона побачила мішки з горіхами, на причепові іншого автомобіля вона бачила електроприбори та електроінструменти із гаража. Після цього, вона разом із сусідкою пішли до міліції в м. Тараща, почали скаржитися, а потім вона звернулась у прокуратуру в м. Тараща, але їй ніде ніхто не допоміг. Всередині квітня 2004 року, коли її сестру звільнили з-під варти в суді, то вона разом зі своєю дочкою ОСОБА_6 почали жити в її житловому будинку по вулиці Орликівка, 7 в м. Тараща. До свого помешкання вони не ходили. В цей час ОСОБА_2 відмовилась від опікунства над ОСОБА_1. Вона стверджує, що на момент звільнення її сестри ОСОБА_4 з-під варти, житловий будинок, який належав їй та її покійному чоловікові, опечатаний не був.

01.12.2004 року ОСОБА_5 міською радою вона була призначена опікуном над ОСОБА_1, так як її сестра ОСОБА_4 була засуджена до позбавлення волі. Акту прийому-передачі майна їй ніхто не надавав та вона ніякого майна не приймала, хоча вона неодноразово зверталася як в міську раду так і в службу в справах неповнолітніх з приводу незаконної розтрати майна ОСОБА_2 ОСОБА_1 був повернутий деякий дитячий одяг. Крім того, її та ОСОБА_2 викликали до міської ради для вирішення питання про повернення незаконно забраного майна ОСОБА_2 в добровільному порядку. Проте, ОСОБА_2 жодного разу до міської ради не з’явилася. На даний час її сестра ОСОБА_4 разом із своею дочкою ОСОБА_6 проживають разом з нею по вул.. Орликівка, 7 м. Тараща, Київської області, бо в їх житловому будинку пусто.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що 13.02.2004 року її було заарештовано, оскільки вона нанесла ножове поранення своєму чоловікові Ігореві, який потім помер. їй невідомо, хто наглядав за будинком, чи його опечатували. 13 квітня 2004 її звільнили з- під варти на підписку про невиїзд, але повернутися у власний будинок вона не змогла, так як не мала ключів від будинку. Разом з дочкою вона проживала у сестри ОСОБА_2. Вона неодноразово писала заяви до слідчого прокуратури, щоб повернули їй ключі від будинку. Лише 21 квітня 2004 року слідчим прокуратури Швецем був проведений опис майна, яке залишилося в її будинку. До цього часу вона жодного разу до будинку не заходила. Коли вона зайшла в свій житловий будинок, то помітила, що багато речей було відсутньо, де вони ділися вона не знає. Все майно, яке перелічене в позовній заяві, вона купувала разом із своїм покійним чоловіком за їх власні кошти для їх сім’ї та їх дитини.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що на момент вчинення злочину ОСОБА_4, він працював на посаді заступника начальника ОСОБА_5 ОСОБА_3 був його племінником.

13.02.2004 року до нього зателефонувала ОСОБА_9 та повідомила, що ОСОБА_4 вбила ОСОБА_3. Він передзвонив в райвідділ і на місце злочину виїхала слідчо-оперативна група. Коли ОСОБА_4 забрали до райвідділу, то в житловому будинку залишалася її сестра ОСОБА_9 та ще інші люди, яких він не може пригадати. Чи опечатували житловий будинок після проведення огляду місця події, він сказати не може.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він був чоловіком відповідачки. Після смерті її брата, він ніяких речей з його будинку не вивозив. Пам’ятає, що був певний період часу, коли житловий будинок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не був опечатаний.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що після трагічної загибелі її сина, ОСОБА_3, вона лежала в лікарні. Яке саме майно було вивезено із господарства її сина ОСОБА_4, що знаходиться за адресою вул. Орликівка, 15, м. Тараща, Київської області, сказати не може. Автомобіль ВАЗ 2105 ОСОБА_12 здав на металолом, але кому саме та коли їй не відомо. Ключ від житлового будинку її сина весь час відразу після трагедії знаходився у ОСОБА_9. В її господарстві ніякого майна, яке належало синові, не має. Крім того, всі електроприлади, сапи, лопати, сокири та інше майно, яке було в господарстві її сина, належали його дідові та бабі, які дали дані предмети його сім’ї в тимчасове користування. Із розмов людей вона знає, що після смерті її сина, майно вивозили з будинку ОСОБА_9, ОСОБА_4.

16 березня 2004 року вона написала заяву ОСОБА_5 державному нотаріусу ОСОБА_19, що вона приймає спадкове майно після смерті сина і просить видати їй Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок із господарськими спорудами розташовані по вулиці Орликівка, 15-А, м. Тараща. Вона не може сказати чи отримала вона дане свідоцтво

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона являється тіткою покійного ОСОБА_3. Все майно, яке було в господарстві її племінника, належало його родині, а саме матері, бабусі та дідусеві, які дали дане майно у тимчасове користування ОСОБА_3. Молода сім’я ОСОБА_3 за власні кошти за період свого проживання лише купили стінку та кухонну мебель.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що 21.04.2004 року вона була запрошена працівниками міліції в якості понятої під час проведення опису майна по вулиці Орликівка, 15 м. Тараща, Київської області, де проживала сім’я ОСОБА_3. Під час опису був присутній ще один понятий, працівник міліції, слідчий прокуратури та ОСОБА_4. Двері в будинок були зачинені на замок. Працівники міліції чи слідчий прокуратури, вже точно не пам’ятає, відчинили будинок. Коли вони зайшли в будинок, то він був майже порожній. В будинок знаходилось лише наступне майно: в веранді не було нічого, в кухонній кімнаті були кухонні меблі - навісні тумбочки (3 або 4), стіл, чи були табуретки вона не пам’ятає, також була газова плита, газовий котел. В прихожій знаходився старий диван, застелений старим покривалом. Дитяча кімната була порожня (окрім карнизу без штор). В великій кімнаті (зала) знаходилась стара мебельна стінка, диван, два крісла, карниз без штор. Ємкості меблів і дивану були повністю порожні, диван навіть не був вкритий покривалом. В спальній кімнаті знаходилось одне старе ліжко з поломаними ніжками, карнизи без штор. Ні килимів, ні штор, ні іншого майна в будинку не було. Далі всі присутні пішли в гараж, який був зачинений на замок. Після відчинення гаражу, вона побачила, що гараж був повністю порожній, сарай також. Після цього був складений протокол опису майна, в якому було зазначено лише будинок, в якому вона і інші присутні поставили свої підписи. До смерті ОСОБА_21, вона неодноразово бувала в житловому будинку в якому проживала їх сім’я, тому відсутність всього майна її вразила.

Крім того, приблизно в середині березня 2004 року в той час коли вона перебувала у гостях у своєї матері, вона помітила, як від будинку ОСОБА_3 їхало два легкових автомобілі із причтами. Їй достовірно відомо, що один із автомобілів білого кольору належав ОСОБА_3 Вона бачила, що на причепові одного із автомобілів, були складені мішки із вмістом горіхів в кількості близько 20-25 мішків, а на іншому причепові було багато якихось предметів. Крім того, через декілька днів вона знову бачила, як до будинку ОСОБА_3 приїздив легковий автомобіль із причтом, при цьому він їхав вже від будинку ОСОБА_3, на причепові автомобіля був диван-малютка. Такий самий диван вона бачила неодноразово у будинку ОСОБА_4

Крім того, подружжя ОСОБА_4 обоє працювали, набули та мали різне майно для належного проживання та ведення господарства.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що разом із сусідом ОСОБА_23, був запрошений 24.02.2004 року на проведення опису майна в господарстві ОСОБА_3 за адресою Орликівка, 15 м. Тараща. Під час проведення даного опису майна були присутні працівники міліції, ОСОБА_9, дід ОСОБА_3 - ОСОБА_12 та ОСОБА_1. Опис майна безпосередньо проводив депутат міської ради - ОСОБА_24 Все майно, яке зазначено в акті опису, було в наявності в господарстві. В той день ніхто із присутніх ніякого майна із господарства не брали. Те, щоб хтось вивозив майно із даного господарства, він жодного разу сам не бачив. Під час проведення опису, ОСОБА_1 зазначала, що деяке майно відсутнє, але дане в акт не вносили.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що він був запрошений в якості понятого 24.02.2004 року разом з сусідом ОСОБА_22 на час проведення опису майна в господарстві ОСОБА_3, за адресою Орликівка, 15 м. Тараща. Під час проведення даного опису майна були присутні представник з міліції, ОСОБА_9, депутат - ОСОБА_24, ОСОБА_12, ОСОБА_1. Опис майна безпосередньо проводив депутат міської ради - ОСОБА_24 Все майно, яке зазначено в акті опису, було в наявності в господарстві. В той день ніхто із присутніх ніякого майна із господарства не брали. Те, щоб хтось вивозив майно із даного господарства, він жодного разу не бачив. Проте, під час проведення опису, ОСОБА_1 зазначала, що деяке майно відсутнє, але дане в акт не вносили.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що він у 2004 році перебував на посаді депутата міської ради в м.Тараща. 24.02.2004 року брав участь під час проведення опису майна у житловому будинку, що знаходиться по вул. Орликівка, 15 м. Тараща Київської області. Опис майна проводився в присутності двох понятих, ОСОБА_9, працівника міліції та діда покійного ОСОБА_3. Опис майна був проведений із тих причин, що ОСОБА_4 перебувала під вартою, а її чоловік ОСОБА_3 трагічно загинув. В акт опису вносили тільки те майно, яке зазначали представники з обох сторін. Дане майно було в наявності в житловому будинку. ОСОБА_6 казала, що деякі речі відсутні, але це в акт не вносили, бо вона ж дитина. Дорослі зауважень не вносили. Все майно залишилося в житловому будинку. Після складання акту опису, будинок був опечатаний, а ключі від будинку дільничний передав на збереження до міської ради. Відповідачка акт підписувала. Коли їй віддали ключі від житлового будинку, йому не відомо.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що вона працює начальником служби в справах неповнолітніх ОСОБА_5 райдержадміністрації. До їх служби дійсно була направлена для виконання окрема ухвала Богуславського райсуду щодо встановлення опіки над неповнолітньою ОСОБА_1 та її майном. Коли представники служби із понятими та працівниками міліції вийшли за адресою проживання сім’ї ОСОБА_1, то було встановлено, що в житловому будинку майно було фактично відсутнє. До служби неодноразово зверталася законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_26 та її опікун ОСОБА_9 з приводу розтрати майна ОСОБА_2 Служба почала займатися цим питанням з березня 2005 року. Проте, позитивних результатів не було, оскільки відповідачка в даній справі перебуває в родинних стосунках з мером міста. Всі в нашому місті знали, де ділося майно сім’ї ОСОБА_1.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали в зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання 12.05.1993 року у них народилася дочка ОСОБА_6.

13.02.2004 року помер ОСОБА_3 батько неповнолітньої ОСОБА_1.

На день його смерті залишилось спадкове майно, спадкоємцем якого за законом в тому числі є його дочка ОСОБА_1.

За час спільного сумісного проживання, подружжям ОСОБА_1 було придбано та воно мали у користуванні наступне майно: автомобіль «ВАЗ-2105», 1989 року, вартістю 8162, 55 грн., автопричіп 1995 року, вартістю 422 грн., автошини до автомобіля, електрозварку, вартістю 650 грн., електронаждак, вартістю 400 грн., електрокомпресор, вартістю 880 грн., електронасос, вартістю 210 грн., велосипед дитячий, вартістю 350 грн., косу, вартістю 38 грн., 4 лопати, вартістю 14 грн. кожна, загальною вартістю 64 грн., габлі, вартістю 21 грн., 2 сокири, вартістю 45 грн. кожна, загальною вартістю 90 грн., 5 відер, вартістю 16 грн. кожне, загальною вартістю 80 грн., 20 метрів водопровідної труби, вартістю 14 грн., 4 алюмінієвих бідонів, вартістю 150 грн. кожний, на загальну суму 600 грн., набір ключів для автомобіля, вартістю 100 грн., 36 мішків горіхів, вартістю 3800 грн., телевізор «LG», вартістю 800 грн., телевізор «Електрон 738» вартістю 200 грн, електровентилятор, вартістю 70 грн., електроплойка, вартістю 15 грн., магнітофон «Маяк», вартістю 70 грн., магнітофон, вартістю 150 грн., фотоапарат «Полароїд», вартістю 300 грн., фотоапарат «Кодак», вартістю 70 грн., телефон «АОН», вартістю 120 грн., диван «Малютка», вартістю 560 грн., стіл-парта, вартістю 150 грн., навісні дві полиці, вартістю 50 грн. кожна, загальною вартістю 100 грн., 2 пуфики, вартістю 40 грн. кожний, загальною вартістю 80 грн., тумбочку поліровану, вартістю 80 грн., 2 дивандеки коврові на крісла, вартістю 50 грн. кожне, загальною вартістю 100 грн., матрац надувний, вартістю 60 грн., пристрій для вимірювання тиску, вартістю 30 грн., підставка для посуду, вартістю 30 грн., хлібниця, вартістю 30 грн., ящик для одягу, вартістю 40 грн., підвазонник для квітів, вартість 60 грн., вазон «Монстера», вартістю 80 грн., годинник настінний, вартістю 60 грн., взуття дитяче, чоловіче, жіноче, тапочки кімнатні, вартістю 15 грн., картина, вартістю 60 грн., банні полотенця, полотенця махрові, махрова простінь, вартістю 90 грн., підодіяльники, простирадла, дитячий, жіночий, чоловічий одяг, вагу, вартістю 200 грн., стінку кухонну, холодильник, стінку кімнатну, штори, тюлі, дитячі іграшки, стіл-парту, стільці та інше.

Після смерті ОСОБА_3, матір ОСОБА_1, ОСОБА_4, в зв’язку із вбивством нею ОСОБА_3, була взята під варту.

24.02.2004 року комісією в складі депутата ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_24, дільничного інспектора міліції ВДІМ ОСОБА_5 ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_13, в присутності понятих було проведено опис майна, яка залишилось в користуванні ОСОБА_1, за місцем її проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: телевізор 2 шт, диван 2 шт, стіл 3 шт, стільці 6 шт, стінка 1 шт, крісла 3 шт, кроваті 2 шт, трюмо 1 шт, кровать 1 шт, тумбочки 5 шт, стінка кухонна 1 шт, газова плита 1 шт, котел 1 шт, ванна 1 шт, пральна машина 1 шт, холодильник 1 шт, магнітофон 1 шт, газовий лічильник 1 шт, телефон 1 шт, жигуль 2105 1 шт, прицеп 1 шт, горіхи 36 мішків, житловий будинок (право власності не зареєстроване).

В акт опису депутатом міської ради ОСОБА_24 вносилося лише те майно, яке зазначали родичі ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Після складання даного акту, житловий будинок (зі слів ОСОБА_24А.) був опечатаний, а ключі від нього, дільничим інспектором Таращанського РВ були передані на зберігання до ОСОБА_5 міської ради.

Відповідно до рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради від 27.02.04 № 21 ОСОБА_2, сестру покійного ОСОБА_3, було призначено опікуном над ОСОБА_1 та закріплено її відповідальною за житловим будинком та майном, яке знаходиться по вул..Орликівка, 15 і яке належить покійному ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх неповнолітній дочці ОСОБА_1 та прийнято рішення передати ключі від вище зазначеного житлового будинку та погосподарських споруд.

02.03.2004 року ОСОБА_2 в ОСОБА_5 міській раді отримала ключі від житлового будинку, який розташований в м.Тараща вул..Орликівка, 15 та в якому знаходилося майно, яке належало родині ОСОБА_1.

13.04.2004 року ОСОБА_4 було звільнено з-під варти в залі суду та обрано запобіжний захід підписку про невиїзд.

Після звільнення, ОСОБА_4 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 пішла проживати до своєї сестри ОСОБА_2, житловий будинок якої розміщений в м.Тараща вул.. Орликівка, 7, оскільки в неї були відсутні ключі від їх житлового будинку.

15.04.2004 року ОСОБА_2 звернулася до виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради з проханням звільнити її від опікунства над ОСОБА_1 та звільнити від відповідальності за майно, передане їй на збереження.

28.04.2004 року виконавчий комітет ОСОБА_5 міської ради, розглянувши заяву ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_4 про відміну опіки над неповнолітньою ОСОБА_1, прийняв рішення № 52, відповідно до якого було відмінено рішення виконкому від 27.02.2004 року № 21.

Акту опису та передачі майна, яке було передано на збереження ОСОБА_2, відповідальні посадові особи не складали і майно ОСОБА_4 не передавали.

21.04.2004 року слідчим прокуратури Таращанського району, було винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_4 з метою забезпечення цивільного позову в кримінальній справі та складено протокол опису майна, відповідно до якого арешт накладено на житловий будинок, який розташований в м.Тараща, вул..Орликівка, 15. (т.1 кр.спр. №1-12/04 а.с. 74-76)

В цей же день було складено протокол огляду житлового будинку по вул..Орликівка, 15 в м.Тараща та передано ОСОБА_4 вісім ключів від житлового будинку. З даного протоколу видно, що в житловому будинку знаходяться: 3 мішки горіхів, вішалка дерев’яна без одягу, 2 пари взуття, три дивани, 7 тумбочок, телефон, пральна машинка, холодильник, табуретка, котел, кухонна стінка, газова плита, електочайник, ванна, відро пластмасове, один дивандек, пилосос, одяг, два ліжка, килим, трюмо, стіл, 2 м’які стільці, меблева стінка, ваза, фарфоровий чайник, келих, телевізор «Електорон», 6 стільців, а в гаражі 2 шафи, стілець. Іншого майна не виявлено.

(т.1 кр.спр. №1-12/04 а.с. 77-78)

21.10.2004 року Богуславським райсудом Київської області було засуджено ОСОБА_4 за вчинення умисного вбивства та взято під варту в залі судового засідання. Крім того, Богуславським райсудом винесено окрему ухвалу, якою порушено питання про необхідність встановлення опіки над неповнолітньою ОСОБА_1 та про необхідність встановлення опіки над майном засудженої та її дитини. Дану ухвалу було направлено до виконання до служби у справах неповнолітніх ОСОБА_5 РДА та органу опіки та піклування та зобов’язано відповідні органи про вжиті заходи повідомити Богуславський райсуд у місячний строк.

(т.3 кр.спр. №1-12/04 а.с.107-113)

01.12.2004 року виконавчий комітет ОСОБА_5 міської ради, розглянувши заяву ОСОБА_9, прийняв рішення про призначення її опікуном над неповнолітньою ОСОБА_1 та закріпив її відповідальною житловим будинком та майном по вул.Орликівка, 15.

Акту опису та передачі майна новому опікуну неповнолітньої ОСОБА_1, відповідальні посадові особи на той час не складали і майно ОСОБА_9 не передавали.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадщину мають діти спадкодавця та батьки.

Із матеріалів кримінальної справи № 72-500 порушеної за фактом самовправних дій щодо майна неповнолітньої ОСОБА_1, досліджених у судовому засіданні, видно що в них міститься копія спадкової справи, після померлого 13.02.2004 року ОСОБА_3

З даної спадкової справи вбачається, що 16.03.2004 року ОСОБА_14 звернулася з заявою до ОСОБА_5 державної нотаріальної контори, в якій зазначає, що приймає спадкове майно, після смерті свого сина ОСОБА_3

16.03.2004 року опікун неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 також подала заяву до ОСОБА_5 державної нотаріальної контори, в якій зазначає, що приймає спадкове майно від імені неповнолітньої дитини, після смерті її батька.

14.04.2004 року ОСОБА_4 звернулася з заявою до ОСОБА_5 державної нотаріальної контори, в якій зазначає, що не заперечує щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку, розташованого по вул.Орликівка в м.Тараща, спадкоємцям ОСОБА_7 та ОСОБА_1

На день розгляду справи в суді, жодна сторона не отримала свідоцтв про право на спадщину за законом.

Твердження відповідачки та її представника, що вона не відчужувала майно, яке було передане їй на зберігання та належало родині її покійного брата ОСОБА_3, спростовується показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_13 та показами свідка ОСОБА_15, які були оголошені в судовому засіданні.

Крім того, дане твердження спростовується листом начальника служби в справах неповнолітніх ОСОБА_5 РДА від 25.01.2006 року, направленого на ім’я голови Богуславського райсуду, з якого видно, що опікун ОСОБА_2 самовільно вилучила майно, що належало сім’ї ОСОБА_1, чим порушила права малолітньої дитини. (т.3 кр.спр.№1-24/04 а.с.326)

Суд критично відноситься до показів ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_20, оскільки вони є протиречивими та суперечать матеріалам кримінальних справ №1-12/04, №72-500, які досліджувалися в судовому засіданні.

(кр.спр.№72-500 а.с.121-122)

Твердження відповідачки та її представника, що опікуни неповнолітньої ОСОБА_1 не зверталися до відповідних установ, організацій з приводу незаконного відчуження майна ОСОБА_2, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що законний представник неповнолітньої ОСОБА_1, ОСОБА_26 з моменту винесення вироку Богуславським райсудом, зверталася в правоохоронні, судові органи та інші установи для вирішення питання захисту майнових інтересів неповнолітньої ОСОБА_1. (а.с.71-89)

Опікун неповнолітньої ОСОБА_1, ОСОБА_9, з моменту призначення її опікуном, звернулася до служби в справах неповнолітніх ОСОБА_5 РДА з питанням про захист житлових та майнових інтересів підопічної ОСОБА_1 (т.3 кр.спр.№ 1-24/04 а.с.326)

Постановою ОСОБА_5 райсуду від 27.06.2007 року, якою визнано протиправною бездіяльність прокурора Таращанського району щодо захисту майнових та житлових прав неповнолітньої ОСОБА_1, встановлено факт незаконної втрати майна ОСОБА_2, яке було передано їй на збереження, та факт бездіяльності органу опіки та піклування щодо захисту майнових прав неповнолітньої ОСОБА_1, а відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, які визнані судом загальновідомим, не потребують доказуванню.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню.

При стягненні коштів за незаконно відчужене майно відповідачкою, суд враховує вартість та наявність того майна, яке було вилучене у ОСОБА_2 і повернуто ОСОБА_1, та яке знаходилося в житловому будинку в м.Тараща по вул..Орликівка, 15, що видно із протоколів огляду від 21.04.2004 року (т.1 кр.спр. №1-12/04 а.с. 77-78), акту опису майна від 18.10.2006 року (кр.спр.№72-500 а.с.71), протоколу обшуку та пред’явлення предметів для впізнання (а.с. 195-221 кр.спр.№72-500).

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування суд визначає в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних та моральних страждань, з урахуванням в кожному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Враховуючи вищевикладене та взявши до уваги ст. 1167 ЦК України, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а вина відповідачки у незаконному відчудженні чужого майна доведена в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд відзначає, що саме притягнення відповідача до кримінальної відповідальності, визнання його вини у вчиненому злочині, суд розцінює, як часткове відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці. Тому, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обставини справи, тривалість зміни обстановки в житті позивачки. Суд визначає розмір завданої позивачеві моральної шкоди в 3000 грн.

Судові витрати суд покладає на відповідачку.

Керуючись ст.ст.2, 10, 15, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.23, 1261, 1166, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд, -

ВИРІШИВ:

Позови задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19 460, 05 гривень за майно та 3000 гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 224, 60 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 250 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.