КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2011 № 11/1976
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Кошіля В.В.
Моторного О.А.
при секретарі: Парубець А.В.
за участю представників:
від позивача – Янчук Р.С.
від відповідача – не з’явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року (суддя – Довгань К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива»
до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
про стягнення 1960253,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення боргу у розмірі 1 741 709,98 грн., 9 018,28 грн. пені, 14 503,77 грн. 3 % річних, 20 855,64 грн. інфляційних втрат та 174 165,83 грн. штрафу.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива» – 1 741 709,98 грн. основного боргу, 9018,28 грн. пені 174165,83 грн. штрафу, 20855,64 грн. інфляційних, 14503,77 грн. річних, 19602,53 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011 року Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 19.05.2011 року.
Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті.
У судове засідання з’явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням, про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що представник відповідача був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість слухання справи без участі представника відповідача.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача встановив наступне.
Спір по справі виник у зв’язку з тим, що на виконання укладеного 11.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива» та Суб’єктом підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 договору дистриб'юції № 6 позивач поставив відповідачу товар, за який останній розрахунку не провів.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що позивачем по справі було доведено належними засобами доказування наявність перед ним у відповідача заборгованості в сумі 1 741 709,98 грн., а також обґрунтованість вимог щодо стягнення з останнього – пені у розмірі 9 018,28 грн. та штрафу у сумі 174 165,83 грн., – 20 855,64 грн. збитків від інфляції та 14503,77 грн. – 3 % річних.
Апеляційний господарський суд переглядаючи рішення місцевого господарського суду на підставі ст. 101 ГПК України погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, вважає його обґрунтованими, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива» (постачальник) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (дистриб’ютор) було укладено договір дистриб'юції № 6 (далі – договір, а.с. 13 – 17 т. 1).
За умовами п. 1.1. договору постачальник надає дистриб’ютору право неексклюзивної дистриб'юції – право продажу продукції на визначеній в додатку № 1 до даного договору території дистриб'юції, при цьому за постачальником залишається право особисто або через інших осіб реалізовувати на зазначеній території дистриб'юції аналогічну продукцію, а також зобов’язується поставити, а дистриб’ютор зобов’язується прийняти і оплатити продукцію – торгових марок: «Холодний яр», «Славна ягідка».
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач здійснював поставку відповідачу, визначений умовами договору товар на підставі товаро-транспортних та видаткових накладних.
Так відповідно до вказаного вище договору позивач поставив на адресу відповідача наступну продукцію: 22.01.2010 року згідно видаткової накладної № 25 від 22.01.2010 року продукцію на суму 30 666,47 грн.; 26.01.2010 року згідно видаткової накладної № 31 від 26.01.2010 року продукцію на суму 3 572,39 грн.; 28.01.2010 року згідно видаткової накладної № 45 від 28.01.2010 року продукцію на суму 25 997,44 грн.; 04.02.2010 року згідно видаткової накладної № 92 від 04.02.2010 року продукцію сум) 5 047,52 грн.; 05.02.2010 року згідно видаткової накладної № 93 під 05.02.2010 року продукцію на суму 324,60 грн.; 05.02.2010 року згідно видаткової накладної № 96 від 05.02.2010 року продукцію на суму 4 667,76 грн.; 09.02.2010 року згідно видаткової накладної № 101 від 09.02.2010 року продукцію на суму 25847,16 грн.; 10.02.2010 року згідно видаткової накладної № ПО від 10.02.2010 року продукцію на суму 60 227,88 грн.; 11.02.2010 року згідно видаткової накладної № 113 від 11.02.2010 року продукцію на суму 7 178,44 грн.; 15.02.2010 року згідно видаткової накладної № 116 від 15.02.2010 року продукцію на суму 1 494,23 грн.; 17.02.2010 року згідно видаткової накладної № 126 від 17.02.2010 року продукцію на суму 1 931,88 грн.; 19.02.2010 року згідно видаткової накладної № 131 від 19.02.2010 року продукцію на суму 21 538,86 грн.; 27.02.2010 року згідно видаткової накладної № 162 від 27.02.2010 року продукцію на суму 1 170,46 грн.; 27.02.2010 року згідно видаткової накладної № 170 від 27.02.2010 року продукцію на суму 1 682,26 грн.; 02.03.2010 року згідно видаткової накладної № 182 від 02.03.2010 року продукцію на суму 13 139,02 грн.; 05.03.2010 року згідно видаткової накладної № 197 від 05.03.2010 року продукцію на суму 6 008,70 грн.; 09.03.2010 року згідно видаткової накладної № 202 від 09.03.2010 року продукцію на суму 5 118,20 грн.; 12.03.2010 року згідно видаткової накладної № 237 від 12.03.2010 року продукцію на суму 5 050,27 грн.; 15.03.2010 року згідно видаткової накладної № 245 від 15.03.2010 року продукцію на суму 6 750,11 грн.; 17.03.2010 року згідно видаткової накладної № 255 від 17.03.2010 року продукцію на суму 4 243,01 грн.; 18.03.2010 року згідно видаткової накладної № 258 від 18.03.2010 року продукцію на суму 10 096,51 грн.; 19.03.2010 року згідно видаткової накладної № 260 від 19.03.2010 року продукцію на суму 6 291,00 грн.; 22.03.2010 року згідно видаткової накладної № 279 від 22.03.2010 року продукцію на суму 5 301,12 грн.; 24.03.2010 року згідно видаткової накладної № 282 від 24.03.2010 року продукцію на суму 7 103,26 грн.; 26.03.2010 року згідно видаткової накладної № 258 від 26.03.2010 року продукцію на суму 7 664,63 грн.; 29.03.2010 року згідно видаткової накладної № 309 від 29.03.2010 року продукцію на суму 745,77 грн.; 31.03.2010 року згідно видаткової накладної № 318 від 31.03.2010 року продукцію на суму 6 629,93 грн.; 01.04.2010 року згідно видаткової накладної № 219 від 01.04.2010 року продукцію на суму 20 818,05 грн.; 08.04.2010 року згідно видаткової накладної № 328 від 08.04.2010 року продукцію на суму 16 800,75 грн.; 15.04.2010 року згідно видаткової накладної № 355 від 15.04.2010 року продукцію на суму 21 784,66 грн.; 20.04.2010 року згідно видаткової накладної № 385 від 20.04.2010 року продукцію на суму 1 606,00 грн.; 20.04.2010 року згідно видаткової накладної № 384 від 20.04.2010 року продукцію на суму 152 525,98 грн.; 22.04.2010 року згідно видаткової накладної № 393 від 22.04.2010 року продукцію на суму 47 425,53 грн.; 23.04.2010 року згідно видаткової накладної № 401 від 23.04.2010 року продукцію на суму 65 635,34 грн.; 27.04.2010 року згідно видаткової накладної № 413 від 27.04.2010 року продукцію на суму 2 347,50 грн.; 27.04.2010 року згідно видаткової накладної № 414 від 27.04.2010 року продукцію на суму 65 234,11 грн.; 28.04.2010 року згідно видаткової накладної № 420 від 28.04.2010 року продукцію на суму 89 839,04 грн.; 30.04.2010 року згідно видаткової накладної № 436 від 30.04.2010 року продукцію на суму 59 658,94 грн.; 05.05.2010 року згідно видаткової накладної № 445 від 05.05.2010 року продукцію на суму 61 724,15 грн.; 11.05.2010 року згідно видаткової накладної № 447 від 11.05.2010 року продукцію на суму 50 373,16 грн.; 14.05.2010 року згідно видаткової накладної № 467 від 14.05.2010 року продукцію на суму 5 469,60 грн.; 17.05.2010 року згідно видаткової накладної № 473 від 17.05.2010 року продукцію на суму 73 216,00 грн.; 19.05.2010 року згідно видаткової накладної № 501 від 19.05.2010 року продукцію на суму 64 991,62 грн.; 21.05.2010 року згідно видаткової накладної № 506 від 21.05.2010 року продукцію на суму 69 626,54 грн.; 25.05.2010 року згідно видаткової накладної № 506 від 25.05.2010 року продукцію на суму 53 576,61 грн.; 26.05.2010 року згідно видаткової накладної № 525 від 26.05.2010 року продукцію на суму 54 440,00 грн.; 31.05.2010 року згідно видаткової накладної № 544 від 31.05.2010 року продукцію на суму 68 423,96 грн.; 08.06.2010 року згідно видаткової накладної № 574 від 08.06.2010 року продукцію на суму 63 578,23 грн.; 09.06.2010 року згідно видаткової накладної № 582 від 09.06.2010 року продукцію на суму 62 712,92 грн. 14.06.2010 року згідно видаткової накладної № 593 від 14.06.2010 року продукцію на суму 65 737,08 грн. 17.06.2010 року згідно видаткової накладної № 613 від 17.06.2010 року продукцію на суму 63 233,34 грн.; 22.06.2010 року згідно видаткової накладної № 621 від 21.06.2010 року продукцію на суму 59 957,99 грн.; 25.06.2010 року згідно видаткової накладної № 633 від 25.06.2010 року продукцію на суму 61 361,99 грн.; 29.06.2010 року згідно видаткової накладної № 658 від 29.06.2010 року продукцію на суму 72 615,64 грн. (а.с. 25 – 78 т. 1). Всього позивач поставив відповідачу продукції на суму 1 741 709, 98 грн.
Твердження апелянта стосовно того, що позивачем не доведено кому саме передано товар колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки підпис особи, яка прийняла товар за такою накладною скріплено круглою печаткою відповідача.
Отже, матеріалами справи підтверджується поставка товару відповідачу за спірними накладними на загальну суму 1 741 709,98 грн. та настання зобов’язання по його оплаті, а відповідачем не доведено зворотного.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 5.3. зазначеного вище договору дистриб'юції, оплата поставленої продукції здійснюється в національній валюті України - гривні, на умовах відстрочення платежу 40 календарних днів з моменту поставки продукції, шляхом перерахування належної до оплати суми коштів з розрахункового рахунку дистриб'ютора на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази повної оплати вартості товару, отриманого згідно зазначених вище видаткових накладних, а відповідачем обставин наявності заборгованості у сумі 1 741 709, 98 грн. відповідними доказами не спростовано, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв’язку з неналежним виконанням договірних зобов’язань за відповідачем рахується перед позивачем заборгованість по оплаті вартості постановленого товару, яка складає 1 741 709, 98 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 018,28 грн. та штрафу у сумі 174 165,83 грн. то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.2. договору дистриб'юції за несвоєчасну оплату поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню, що обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день такого прострочення.
Позивачем наданий розрахунок пені, зроблений відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якого розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 7.3.1. зазначеного договору поставки продукції - у випадку прострочення виконання зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію більш ніж 15 календарних днів, дистриб'ютор окрім зазначеної вище пені, додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 10 % від суми невиконаних зобов'язань.
Договором встановлено, що оплата поставленої продукції здійснюється в національній валюті України - гривні, на умовах відстрочення платежу 40 календарних днів з моменту поставки продукції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, вказані строки відповідачем були порушені.
Таким, чином оскільки відповідачем порушено строки оплати поставленої продукції з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 9 018,28 грн. та штрафу у сумі 174 165,83 грн.
Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексації грошових коштів та 3 % річних з простроченої суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з а також три відсотки річних від простроченої суми.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, наданий позивачем і підтверджений судом першої інстанції, вважає його обґрунтованим.
Отже, з відповідача підлягає стягненню 20 855,64 грн. збитків від інфляції та 14503, 77 грн. – 3 % річних.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року у справі № 11/1976 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 25.03.2011 року - без змін.
Матеріали справи № 11/1976 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Кошіль В.В.
Моторний О.А.