КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2011                                                                                           № 35/607

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:            Кошіля В.В.

          Моторного О.А.

при секретарі:           Парубець А.В.

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_2

від відповідача – Семенюк Н.М.

від третьої особи – не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Фонду державного майна України на рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2011 року (суддя – Літвінова М.Є.)

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1

до Фонду державного майна України

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі

про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Суб’єкт підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі – відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (далі – третя особа) про: визнання за позивачем права на приватизацію шляхом викупу державного майна – окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, розташованого в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», який складається із земляної дамби, площею 581 кв.м., водоскидна споруда, довжиною 60 м та котлована ставка; зобов’язання відповідача розглянути заяву позивача про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, розташованого в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», який складається із земляної дамби площею 581 кв.м, водоскидної споруди довжиною 60 м та котлована ставка, та стягнення судових витрат.

28 січня 2011 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої позивач просив визнати за ним право на приватизацію шляхом викупу державного майна – окремо розташовану споруду гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», який складається із земляної дамби площею 581 кв. м., водоскидної споруди довжиною 60 м та котлован ставка; зобов’язати відповідача розглянути заяву позивача про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.02.2011 року позов задоволено частково. В частині позовних вимог про визнання за Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 права на приватизацію шляхом викупу державного майна – окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Зобов’язано Фонд державного майна України розглянути заяву позивача про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка.

Зобов’язано Фонд державного майна України прийняття на протязі 30 днів рішення про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка.

Присуджено до стягнення з Фонду державного майна України на користь Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 42,50 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернуто Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі ОСОБА_1  з Державного бюджету України 85,00 грн. –державного мита.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фонд державного майна України, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва в частині задоволення позову Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі ОСОБА_1 щодо визнання за ним права на приватизацію шляхом викупу державного майна – окремо розташованої споруди гідровузла ставка – накопичувача, розташованого за адресою м. Севастополь, Байдарська долина, урочище Слюк – Лю, що складається з земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м. та котловану ставка, в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі ОСОБА_1 відмовити повністю.

В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2011 року по справі № 35/607 залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийняті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року апеляційну скаргу Фонду державного майна України прийнято до провадження та призначено її розгляд на 21.04.2011 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Представником Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.05.2011 року.

У судове засідання 17.05.2011 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у призначене судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (пункт 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).

З відмітки відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року, випливає, що така ухвала направлена сторонам по справі 22.04.2011 року за реєстровими номерами 11-13.

Враховуючи те, що представники третьої особи були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість слухання справи без участі представників третьої особи.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.

29.04.2002 року між Суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Севастополю (орендодавцем) був укладений договір оренди державного нерухомого майна №112 (надалі – договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) окремо розташовану споруду ставка-накопичувача, в тому числі земляну дамбу площею 581 кв.м., та котлован ставка, розташовані в урочищі «Слюк-Лю» Байдарської долини у місті Севастополі, яке не увійшло до статутного фонду КСП «Красный Октябрь» при приватизації, вартість якого відповідно до експертної оцінки від 31.03.2002 року складає 8 270 гривень.

Згідно з пунктом 10.1 договору строк оренди зазначеного майна складав 3 роки, та в подальшому був продовжений на той же строк та на тих самих умовах до 30.04.2008 року.

25.04.2008 року орендодавцем та орендарем було оформлено та підписано додаткову угоду, відповідно до пункту 2 якої договір було доповнено пунктом 6.8 наступного змісту: «орендар має право на приватизацію та викуп майна відповідно до діючого законодавства України», а згідно з пунктом 3 вказаної додаткової угоди строк дії договору продовжено до 30.03.2011 року.

Відповідно до пункту 5.1.2 договору орендар має право за дозволом орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості.

Листом №2214/01.1-6 від 08.09.2008 року орендодавець погодив проведення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна у вигляді будівництва водоскидної споруди відповідно до наданої кошторисної документації в межах загальної суми в розмірі 338688 гривень.

Відповідно до договору підряду №07/08 від 27.10.2008 року, акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року підрядною організацією –Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримводстрой Плюс» було здійснено будівництво водоскидної споруди ставка-накопичувача вартістю 161022 гривень.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов в частині щодо зобов’язання відповідача розглянути заяву позивача про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка та прийняття на протязі 30 днів рішення про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка виходив з того, що споруда ставка – накопичувача не є гідротехнічної захисною спорудою, відноситься до другорядних гідротехнічних споруд, а тому не відноситься до об’єктів загальнодержавного значення.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов’язання відповідача розглянути заяву позивача про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка та прийняття на протязі 30 днів рішення про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка з огляду на наступне.

Так, у листі ФДМУ №20-2-136 від 14.05.2010 року не зазначено, що до переліку приватизації зазначений ставок не внесено саме як водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди, а зазначено, що окремо розташована споруда - ставок-накопичувач у тому числі: земляна дамба площею 581 кв. м та котлован ставка, за адресою: Байдарська долина, Урочище «Слюк -Лю» згідно зі - ст. 1 та ст. З Водного кодексу України є водним об'єктом та належить до водного; фонду, отже, мають загальнодержавне значення. При цьому Фонд послався на п. «г» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» як на додаткову підставу, (а не єдину і остаточну).

Крім того, відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, водний об’єкт – природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водо насосний горизонт), та відповідно до ст. 6 цього ж кодексу водні об’єкти є виключною власністю народу України і надаються тільки для користування.

При цьому задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що згідно з Державними будівельними нормами (далі ДБН) В.2.4-3-2010 «Гідротехнічні споруди. Загальні положення» (Строительные нормы и правила (далі СНиП) 2.06.01-86) гідротехнічною спорудою місцевого значення є штучна споруда, створена (встановлена) на штучному або природному водному об'єкті, або у безпосередній близькості до нього, або яка сама є штучним водним об'єктом, призначена для нормального використання водних ресурсів місцевого значення.

До основних (захисних) гідротехнічних споруд відносяться споруди, знищення або пошкодження яких призводить до порушення нормальної роботи електростанцій, припиненню або зменшенню подачі води для водопостачання та зрошення, підтопленню осушуваної та затопленню території, що захищається, припиненню або скороченню судноплавства, діяльності річного та морського портів, суднобудівельного та судноремонтного підприємств, або може призвести до викиду нафти та газу з морських свердловин, сховищ, трубопроводів, заподіяння шкоди рибним запасам.

До другорядних відносяться гідротехнічні споруди, знищення або пошкодження яких не створює зазначених наслідків.

Однак, у пункті 1.2 СНиП 2.06.01-86 зазначено, що постійні гідротехнічні споруди відповідно до їх призначення розділяються на основні та на другорядні.

У довідковому додатку № 1 СНиП 2.06.01-86 (Постійні гідротехнічні споруди) визначено, що: дамби, берігозакріплюючи, регуляціонні і загороджувальні спороди, водоскиди, водоприймачі та водозабірні споруди, канали меліораційних систем, споруди, що належать до інженерному захисту сільськогосподарських угідь, відносяться до основних постійних гідротехнічних споруд, тобто гідровузол ставка-накопичувача «Слюк-Лю», який складається зі земляної дамби, водоскидної споруди та котловану ставка у відповідності з зазначеним додатком ніяк не може відноситись до другорядних гідротехнічних споруд.

До того ж, СНиП 2.06.01-86 «Гидротехнические сооружения. Основные положення проектирования», та ДБН В.2.4-3-2010 «Гідротехнічні споруди. Загальні положення» є різні нормативно - правові акти, які в певній мірі виключають одночасне їх застосування.

Так, ДБН В.2.4-3-2010 «Гідротехнічні споруди. Загальні положення» введені в дію Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 року № 1 «Про затвердження ДБН В.2.4-3-2010 «Гідротехнічні споруди. Основні положення», та у відповідності з зазначеним наказом СНиП 2.06.01-86 «Гидротехнические сооружения. Основные положення проектирования» з 1.01.2011 року не застосовуються на території України. Таким чином, приймаючи рішення, суд послався на недіючий нормативно-правовий акт.

Окрім того, відповідно до Державного стандарту СРСР 19185-73 «Гідротехніка. Основні поняття. Терміни та визначення», які на даний час не скасовані, термін «Гідротехнічна споруда» визначений як споруда для використання водних ресурсів а також для боротьби зі шкідливою дією вод.

Термін «Дамба» визначений як гідротехнічна споруда у вигляді насипу для захисту території від повинів, для огороджування штучних водойм та водотоків, для направленого відхилу потоку води.

Таким чином, гідровузол ставка-накопичувача «Слюк-Лю», який складається зі земляної дамби, водоскидної споруди та котловану ставка, є саме захисною спорудою, і твердження про те, що зазначена гідротехнічна споруда не відноситься до основних захисних споруд є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства України.

В свою чергу з листа Кримського басейнового управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству № 621-07 від 30.04.2010 року на адресу Начальника відділу водного господарства та природокористування Севастопольської міської адміністрації, вбачається, що «відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, у використання водні об'єкти місцевого значення можуть бути передані тільки на умовах оренди для цілей риборозведення, виготовлення сільгосппродукції, а також для лікувальних та оздоровчих цілей. Таким чином, для використовування водойми Слюк-Лю як водним об'єктом гр. Руткевичу А.С. необхідно укласти договір оренди на водний об'єкт з Севастопольською міською радою та оформити правоустановчу документацію на користування землею водного фонду згідно діючого законодавства».

Крым того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції,  про те, що споруда гідровузла ставка-накопичувача є нерухомим майном та не є земельною ділянкою водного фонду в розумінні ст. 4 Водного кодексу України.

Так, ст. 4 Водного кодексу України наголошує, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, береговими смугами водних шляхів.

Також при прийнятті рішення суд першої інстанції зазначив, що ФДМУ, необґрунтовано відмовляючи у приватизації вказаного об'єкту нерухомості з об'єктивно неіснуючих підстав, фактично ухилився від об'єктивного та належного виконання повноважень органу приватизації, чим фактично нівелював можливість реалізації права покупця - позивача у справі - на ініціювання приватизаційного процесу, оскільки зі змісту листа ФДМУ № 20-2-136 від 14.05.2010 року вбачається, що відмова у приватизації була надана за відсутністю підстав, визначених у п. 5 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Однак з таким твердженням суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки ч. 5 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію» передбачено, що орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2000 року у справі №1-
16/2000 (справа про визначення способу малої приватизації) зазначив, що
«Положення частин першої, третьої статті 7 Закону України «Про приватизацію
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» щодо ініціативи
покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають
приватизації, треба розуміти як право покупця пропонувати проведення
приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб,
зокрема, шляхом викупу.

Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та іншими законами.

Виходячи з того, що спосіб приватизації визначає орган, який затверджує переліки об'єктів малої приватизації, положення частини п'ятої статті 7 Закону слід розуміти таким чином, що орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов'язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити у приватизації.

Недодержання органом приватизації строків розгляду заяви покупця, а також включення підприємства до іншого, ніж запропоновано покупцем, переліку об'єктів приватизації, не може розглядатися як відмова у приватизації.

Таким чином, положення статті 7 Закону зобов'язують органи приватизації та органи, що за їх поданням затверджують переліки об'єктів малої приватизації, розглянути заяву покупця, проте не зобов'язують задовольнити її щодо конкретного способу приватизації об'єкта, якщо інше не передбачено законом».

Враховуючи вищевикладене, Фонд, діючи в межах ст. 19 Конституції України, з метою дотримання вимог чинного законодавства у встановлені Законом строки на законних підставах не включив відповідний об'єкт до переліку тих, що підлягають приватизації, оскільки на споруду гідровузла ставка-накопичувача, розташованого за адресою м. Севастополь, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», що складається з земляної дамби площею  581   кв.  м., встановлене обмеження на приватизацію.

За наведених обставин колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача розглянути заяву позивача про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка та прийняття на протязі 30 днів рішення про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог Фізичної особи-підприємця Руткевича О.С. про визнання за ним права на приватизацію окремо розташованої споруди гідровузлу ставка-накопичувача, розташованого в урочищі «Слюк-Лю» Байдарської долини в місті Севастополі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору, акту приймання-передачі комунального майна від 29.04.2002 року, залишкова вартість орендованого позивачем нерухомого майна склала 8270 гривень, а відповідно до незалежної експертної оцінки, проведеної станом на 30.04.2008 року, залишкова вартість вказаного майна складає 142960 гривень.

Згідно з розрахунком, визначеним актом приймання виконаних підрядних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (стандартизовані форми КБ №2 та КБ №3), вартість поліпшень орендованого майна, які  неможливо відокремити від зазначеного об’єкта без завдання йому шкоди (невідокремлювані поліпшення –будівництво водоскидної споруди та донноукріплювальні роботи), складає 161022 гривень.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції за згодою орендодавця –Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі – за рахунок власних коштів орендаря –позивача у справі – були здійснені невідокремлювані поліпшення об’єкту оренди, вартість яких (161022 гривень) значно перевищує обсяг 25 процентів від залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості вказаного майна.

Проте, пунктом 51 Державної програми приватизації на 2000 – 2002 роки передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Отже, виникнення права на викуп орендованого майна з підстав, передбачених пунктом 51 Державної програми приватизації на 2000 –2002 роки, безпосереднім чином пов’язане з наявністю прийнятого уповноваженим органом рішення про приватизацію даного майна будь-яким з передбачених законом способів.

Жодною стороною у справі не заперечується той факт, що на момент розгляду справи рішення про приватизацію об’єкта оренди за Договором органом приватизації не приймалось, що безумовно підтверджується наявністю заявлених у даній справі вимог позивача про зобов’язання Фонду державного майна України прийняти дане рішення у встановленому законом порядку.

Таким чином, за відсутністю прийнятого відповідачем рішення про приватизацію орендованого майна, право на приватизацію даного майна позивачем на момент розгляду справи по суті не виникло та об’єктивно не існує.

Виходячи з того, що відсутність права тягне за собою неможливість його оспорювання або порушення, та свідчить про відсутність між сторонами відповідного спору або спірного матеріального правовідношення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, провадження у справі в даній частині підлягає припиненню з підстав, передбачених п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а рішення в цій частині слід залишити без змін.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року у справі N 35/607 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача розглянути заяву позивача про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка та прийняття на протязі 30 днів рішення про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка, а в решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Оскільки в задоволенні позовних вимог Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі ОСОБА_1 підлягає відмові на підставі ст. 49 не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачене ним державне мито в сумі 42,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  47, 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1, ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року у справі № 35/607 скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача розглянути заяву позивача про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка та прийняття на протязі 30 днів рішення про включення в перелік об’єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, окремо розташованої споруди гідровузла ставка-накопичувача, який розташований в м. Севастополі, Байдарська долина, урочище «Слюк-Лю», яке складається із земляної дамби площею 581 кв.м., водоскидної споруди довжиною 60 м і котловану ставка відмовити.

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2011 року залишити без змін.

Матеріали справи № 35/607 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Шапран В.В.

Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Моторний О.А.