ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011 року                                                             Справа №  5005/1835/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Мороз В.Ф., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Заболотна О.В.,

           за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1, довіреність від 23 листопада 2010 року № 1969;

від відповідача-1 –ОСОБА_2; ОСОБА_3, довіреність від 25 лютого 2011 року №1572;

від відповідача-2 –ОСОБА_4, довіреність від 01 квітня 2011 року б/н;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року у справі №5005/1835/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

    Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец Монтаж Мережа”, м.Дніпропетровськ

про солідарне стягнення кредитного боргу у сумі 5116186 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2010 року у справі № 5005/1835/2011 (суддя Коваль Л.А.) позов ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції задоволено частково; стягнуто солідарно з відповідачів ФОП ОСОБА_2 та ТОВ “Спец Монтаж Мережа” на користь позивача борг по кредиту у сумі 4686977,40 грн., борг по відсоткам за користування кредитом у сумі 397782,29 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 17430,29 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом у сумі 13553,78 грн.; в решті позовних вимог відмовлено. Також з відповідачів стягнутого на користь позивача витрати по сплаті державного мита по 12748,73 грн. з кожного та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу по 117,99 грн. з кожного.

При винесенні рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором від 07 лютого 2008 року № 012/02-40/747 щодо своєчасного та у повному обсязі повернення кредитних коштів та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, у зв’язку з чим з відповідача-1 та відповідача-2, як поручителя, стягнуто суму заборгованості та пеню за період з 31 липня 2010 року по 13 січня 2011 року. Відмовляючи в решті позовних вимог щодо стягнення пені за порушення строків повернення кредиту суд зазначив про невірне визначення періоду нарахування та відповідно кількість прострочених днів.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач-1 –ФОП ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправомірність односторонньої відмови позивача від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, у зв’язку з чим направлення позивачем повідомлення-вимоги від 28 жовтня 2010 року № 19/20-122 про погашення заборгованості за кредитом та відповідні положення кредитного договору вважає недійсними. Також відповідач вказує, що розділи 5-8 кредитного договору суттєво дискримінують права позичальника, чим порушуються вимоги ст.ст.1 та 627 ЦК України, положення п.3.9 договору суперечать п.3 ст.1056-1 ЦК України, кредитний договір не містить чіткої вказівки відносно терміну дії договору, а умови розділу 4 надають банку суттєві переваги перед позичальником.

Позивач –ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду  без змін. У поданому відзиві зазначає, що використання банком свого права на дострокове стягнення заборгованості не є односторонньою відмовою від договору або своїх зобов’язань за договором, а є механізмом спонукання позичальника до виконання своїх зобов’язань за кредитом. Зазначає про чинність кредитного договору, відповідність його вимогам закону та відсутність підстав для визнання договору недійсним. Вказує, що відповідачем не наведено підстав, які б свідчили про недійсність окремих пунктів договору, а строк дії договору сторонами визначений.

Відповідач-2 –ТОВ “Спец Монтаж Мережа” відзив на апеляційну скаргу не надав, підтримав апеляційну скаргу за викладеними в ній обставинами.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, 07 лютого 2008 року між ВАТ “Райффайзен Банк “Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції, правонаступником якого є позивач –ПАТ “Райффайзен Банк “Аваль” (банк) та відповідачем –ФОП ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір №012/02-40/747 (невідновлювальна кредитна лінія), з лімітом кредитування у сумі 4586385 грн.

Як встановлено п.1.2 кредитного договору кредит надається траншами або однією сумою в порядку, передбаченому договором, та повинен бути повернутий позичальником у строк по 06 лютого 2015 року включно.

Відповідно до п.1.3 договору за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти у розмірі 15,5% річних; у разі невиконання п.6.6 кредитного договору процентна ставка автоматично збільшується до 17,5 % річних; розмір процентів може змінюватись в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.3.6 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої договором, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту банку (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту). Сторони встановлюють, що нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та у році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Згідно п.3.7 кредитного договору позичальник зобов’язаний здійснювати щомісяця повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) та нарахованих процентів за користування кредитом шляхом сплати банку щомісячної рівної суми ануїтетного платежу у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (невід’ємний додаток №1 до договору), починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання) та до моменту його повного погашення.

За умовами п.6.6 кредитного договору позичальник зобов’язується протягом строку його дії і до повного виконання власних зобов’язань по ньому щомісячно проводити свої безготівкові розрахунки через рахунки, відкриті банком, у обсязі, пропорційному частці наданого позичальнику банком кредиту у загальному обсязі кредитного портфелю позичальника.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 07 лютого 2008 року позивач та відповідач-2 ТОВ “Спец Монтаж Мережа” (поручитель) уклали договір поруки №012/02-40/747/1, відповідно до умов якого поручитель зобов’язався перед банком відповідати по зобов’язанням позичальника, які виникають з умов Кредитного договору та всіх додаткових угод до нього, у повному обсязі цих зобов’язань.

За умовами п.2.1 договору поруки сторони договору визначають, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

В п.3.1 договору поруки сторонами встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.1, 2 ст.554 ЦК України.

Днем виникнення зобов’язань поручителя погасити заборгованість позичальника вважається день закінчення строку надання кредиту, у тому числі з урахуванням пролонгації (п.3.2 договору поруки).

На виконання умов договору банк, на підставі заяви відповідача-1 від 07 лютого 2008 року, перерахував на поточний рахунок ФОП ОСОБА_2 № НОМЕР_1 в Дніпропетровській обласній дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” кредитні кошти в розмірі 4070000 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 07 лютого 2008 року № 15 та розпорядженням  про видачу кредиту від 07 лютого 2008 року № 449.

В подальшому, сума виданого позивачем відповідачу-1 кредиту збільшилася на суму заборгованості за процентами, що не супроводжувалося видачею кредитних коштів, на підставі додаткової угоди від 26 червня 2009 року № 012/02-40/747/2 –на 349692,45 грн., на підставі додаткової угоди від 26 червня 2009 року № 012/02-40/747/3 –на 43372,17 грн., на підставі додаткової угоди від 31 березня 2010 року № 012/02-40/747/4 –на 419632,90 грн.

Проте, відповідач-1 своїх зобов’язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав.

Пунктом 7.3. кредитного договору закріплене право банку вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадку, зокрема, невиконання позичальником (його гарантами або поручителями) будь-яких зобов’язань за договором. Вимога про погашення зобов’язань за кредитним договором може бути направлена банком позичальнику у будь-який час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах договору. При цьому, датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається, у тому числі, дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв’язку при відправленні листа.

28 жовтня 2010 року позивач звернувся до відповідачів з повідомленням-вимогою № 19/20-122, в якій з посиланням на п.п.4.3, 7.3. кредитного договору вимагав повернути кредитні кошти у повному обсязі виходячи із суми заборгованості станом на 25 жовтня 2010 року в сумі 4912459,50 грн..

Вказана вимога позивача залишена відповідачами без задоволення. Доказів погашення заборгованості за кредитним договором відповідачами не надано.

В лютому 2011 року позивач ПАТ “Райффайзен Банк “Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції звернувся до господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 та ТОВ “Спец Монтаж Мережа” і, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31 березня 2011 року, просив стягнути з відповідачів солідарно кредитну заборгованість у розмірі 5116186 грн., яка складається з боргу по кредиту у сумі 4686977,40 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 17872,53 грн., розрахованої за період прострочення з 18 липня 2010 року по 13 січня 2011 року, пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 13 553,78 грн., розрахованої за період прострочення оплати з 31 липня 2010 року по 13 січня 2011 року, заборгованості за відсотками у сумі 397782,29 грн.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи, що відповідачем-1 порушені зобов’язання за кредитним договором в частині своєчасного та у повному обсязі повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позову та стягнення заборгованості у заявленій в позові сумі.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням вищенаведених обставин справи та положень закону господарським судом обґрунтовано стягнуто заборгованість по кредиту солідарно з відповідачів.

Також судова колегія вважає вірним рішення господарського суду в частині стягнення пені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як встановлено п.10.2. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, позичальник сплачує банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період існування заборгованості, за кожен день прострочення.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем-1 платежів з погашення кредиту та сплаті відсотків судом правомірно стягнуто пеню за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 17430,29 грн. за період з 31 липня 2010 року по 13 січня 2011 року та за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 13553,78 грн. за період з 31 липня 2010 року по 13 січня 2011 року.

При цьому господарським судом обґрунтовано зазначено про невірне визначення позивачем періоду обчислення пені та визначення розміру стягнення з урахуванням положень ст.253 ЦК України.

Доводи, викладені відповідачем-1 в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, покладених в обґрунтування рішення і судовою колегією відхиляються як безпідставні.

Направлення банком вимоги про дострокове повернення відповідачем кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором не є односторонньою відмовою від договору чи відмовою від виконання зобов’язань.

Як передбачено ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в  разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Також, п.7.3 кредитного договору закріплено право кредитора достроково вимагати погашення заборгованості у разі невиконання позичальником зобов’язань за договором.

Отже, дії банку про дострокове повернення кредиту узгоджуються з вищевказаними положеннями договору та закону.

Посилання відповідача на те, що кредитний договір містить дискримінаційні умови щодо позичальника, не забезпечує рівності прав сторін, а також твердження відповідача про недійсність окремих положень договору, судова колегія визнає неспроможними.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Кредитний договір підписаний відповідачем, що свідчить про погодження з усіма його умовами, волевиявлення відповідача при укладення договору було вільним, договір є чинним і підлягає обов’язковому виконанню. Доводи ж відповідача про порушення прав позичальника та надання переваги кредитору, в порушення вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, не обґрунтовані та не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому є безпідставними.

Стосовно твердження позивача про відсутність у договорі чіткої вказівки відносно терміну його дії, судова колегія зазначає наступне.

В п.9.1 кредитного договору встановлено, що договір набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за цим договором (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені, відшкодування витрат та збитків кредитора).

В п.1.2 кредитного договору сторонами встановлений строк повернення позичальником кредиту –до 06 лютого 2015 року.

Також, додатком № 1 до кредитного договору є графік повернення кредиту та сплати відсотків, в якому чітко визначено строк виконання позичальником зобов’язань  з погашення строкової заборгованості та сплати процентів.

Сторонами в договорі визначений термін “строк кредиту” як строк, протягом якого позичальник повинен виконати перед кредитором зобов’язання щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом, сплати комісій, неустойок, штрафних санкцій та інших платежів, у тому числі відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов’язані з неналежним виконання позичальником умов цього договору.

Отже, строк дії договору сторонами визначений.

Подані відповідачем при розгляді справи в апеляційному порядку клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судами справ №№5005/4516/2011 та 30/5005/6110/2011 за його позовом про визнання недійсними кредитного договору та окремих його пунктів, а також до вирішення по суті кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч.4 ст.190 ч.4, ч.ч.1, 3 ст.358 КК України, судовою колегією відхилене як безпідставне.

Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, обов’язок господарського суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі пов’язаності справи, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, а також неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов’язаного спору.

Подання гр.ОСОБА_6 до господарського суду позовів про визнання недійсними кредитного договору та окремих його пунктів, а також факт порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи за фактом повторного заволодіння шляхом шахрайства майном ПАТ “Райфайзен Банк Аваль”, не перешкоджають з’ясуванню обставин даної справи, оцінці наданих сторонами чи зібраних судом доказів, тобто фактичному розгляду справі і винесенні остаточного рішення і не свідчить про неможливість розгляду цієї справи по суті. Заявлення банком цивільного позову у кримінальній справі також не перешкоджає розгляду по суті даної справи, оскільки предмети позову у даній справі та цивільного позову у кримінальній справі є різними, до того ж кримінальна справа на даний час перебуває на стадії досудового слідства і цивільний позов судом не розглядається.

Також судова колегія визнає безпідставними заяви відповідача-1 в судовому засіданні про його незгоду з сумою заборгованості, та посилання останнього на відсутність акту звірки.

Розмір заборгованості підтверджується поданими позивачем та наявними у матеріалах справи доказами і є доведеним, відповідачем контррозрахунку заборгованості або будь-яких доказів часткового її погашення не надано. Твердження відповідача про те, що необхідні документи щодо погашення кредиту знаходяться у нього в офісі, судова колегія визнає неспроможними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості надати такі докази як при розгляді справи господарським судом, так і в суді апеляційної інстанції.

Безпідставні клопотання про відкладення розгляду справи, а також чисельні клопотання про зупинення провадження у справі, судова колегія розцінює як намагання відповідача затягнути розгляд справи.

Відповідач, не заперечуючи факт отримання кредиту та наявності заборгованості, з формальних причин неправомірно ухиляється від виконання обов’язків з повернення кредиту та оплаті процентів, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від виконання зобов’язань за договором.

          З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі фактичні обставини справи та надана їм належна правова оцінка, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року у справі № 5005/1835/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 –без задоволення.

Головуючий                                                                                                О.В.Голяшкін

Судді                                                                                             В.Ф.Мороз

                                                                                                     І.М.Науменко