ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
УХВАЛА
"17" січня 2011 р. Справа № 02-03/53/6
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши матеріали за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення боргу,
УСТАНОВИВ:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення боргу.
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Згідно з п.п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зі змінами згідно Закону України від 25.03.2005р. № 2505 “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102,00 грн. до 25500,00 грн.).
Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та п. 1 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, з позовів, що подаються до господарського суду в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті.
Розмір позовних вимог становить ціна позову –1650 євро (17351 гривень 77 копійок за офіційним курсом Національного банку України на 06 січня 2011 року), проте, в прохальній частині позивачем зазначено: «Стягнути з відповідача на користь Позивача суму збитків, завданих відповідачем позивачеві внаслідок істотного порушення умов контракту, у розмірі 1650,00 (однієї тисячі шестиста п’ятдесяти євро 00 центів)», тобто прохальна сума визначена у євро.
Судом встановлено, що державне мито сплачене позивачем згідно з квитанціями № 75917556 від 01 листопада 2010 року в сумі 102.00 грн., № 4101 від 26 листопада 2010 року в сумі 72 грн. 49 коп., № 76990392 від 15 грудня 2010 року в сумі 85.00 грн., № 76990267 від грудня 2010 року в сумі 3.00 грн., тобто зазначені суми до Державного бюджету України сплачені в гривнях.
Суд приймає як доказ оплати немайнової вимоги про розірвання договору квитанцію № 76990392 від 15 грудня 2010 року в сумі 85 грн.
Проте, сплата державного мита в частині майнових вимог не відповідає вимогам ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та п. 1 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, оскільки за розгляд вказаних вимог судом позивач повинен був сплатити державне мито в євро.
Водночас, квитанції № 75917556, № 4101 і № 76990267 свідчать про те, що позивачем сплачено до Державного бюджету України державне мито за розгляд майнової вимоги вираженої у іноземній валюті у гривнях.
Таким чином, подані позивачем квитанції № 75917556 від 01 листопада 2010 року в сумі 102.00 грн., № 4101 від 26 листопада 2010 року в сумі 72 грн. 49 коп., № 76990267 від грудня 2010 року в сумі 3.00 грн. не можуть бути документами, що підтверджують сплату державного мита за майнову вимогу у встановленому порядку.
Згідно з приписами п. 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
З цих підстав позовна заява Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі положень п. 4 частини 1 статті 63 ГПК України.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.
Керуючись п. 4 частини 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення боргу повернути без розгляду.
2. Повернути Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 з державного бюджету України державне мито в сумі 102 грн. перерахованого згідно квитанції № 75917556 від 01 листопада 2010 року, 72 грн. 49 коп. перерахованого згідно квитанції № 4101 від 26 листопада 2010 року та 3 грн. перерахованого згідно квитанції № 76990267 від грудня 2010 року.
3. Видати Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 довідку на повернення державного мита у сумі 102 грн., 72 грн. 49 коп. та 3 грн.
Суддя Черногуз А.Ф.