Справа № 2а-269/11

   ПОСТАНОВА

     І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономній Республіки Крим у складі:

головуючого, судді – Воробйової С.О.,

при секретарі           -  Жабенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі адміністративний позов керівника Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради  м. Сімферополя ОСОБА_1 до Залізничного ВДВС Сімферопольського ГУЮ АР Крим про визнання незаконними дій відповідача та скасування постанови про накладення штрафу,  

В С Т А Н О В И В :

Керівник Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради       м. Сімферополя ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Залізничного ВДВС Сімферопольського ГУЮ АР Крим про визнання незаконними дій відповідача та скасування постанови Залізничного ВДВС Сімферопольського ГУЮ АР Крим від 16.11.2010 року про накладення штрафу  у розмірі 170 грн., мотивуючи вимоги тим, що 16.11.2010 року головним державним виконавцем Залізничного ВДВС Сімферопольського ГУЮ АР Крим Яковлевою К.В.  була винесена вищезазначена постанова у відношенні ОСОБА_1 за ухилення від законних вимог та за невиконання без поважних причин рішення суду, яким зобов’язано боржника вчинити певні дії. Постанова винесена відповідно до ст. 5, ч. 2 ст. 76, ст. 87 ЗУ «Про виконавче провадження» та на думку позивача постанова прийнята у порушення цих норм, оскільки Управлінням неодноразово на адресу Міністерства праці та соціальної політики в АР Крим, Міністерства фінансів АР Крим на виконання рішення суду надавалися заявки до виконання, однак кошти на рахунки Управління не надходили. Таким чином, Управління зобов’язано виконати рішення суду, однак не має можливості виплатити стягувачу встановлений розмір виплат у зв’язку з відсутністю необхідних коштів.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, надав на адресу суду заяву, у який просив розглянути справу за його відсутність, позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, надав на адресу суду заяву, у який просив розглянути справу за його відсутність.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, у зв’язку з неявкою  у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.

Відповідно до вимог ст.104 КАС України особа, яка вважає, що порушено її право, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право звернутися до  адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України. Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що на виконанні державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського ГУЮ АР Крим знаходиться виконавчий лист №2а-1272\2010 виданий Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим 16.09.2010 року про зобов’язання Управління нараховувати та виплачувати ОСОБА_3 недоплачену у 2009 році допомогу на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, яки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 3600,00 грн..

16.11.2010 року державним виконавцем відповідно до ст. 5, ч. 2 ст. 76, ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про накладення на посадову особу - керівника Управління ОСОБА_1 штрафу у розмірі по 170 грн. за ухилення від законних вимог та за невиконання без поважних причин рішення суду, яким зобов’язано боржника вчинити певні дії. (а.с.4).

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Як убачається з матеріалів справи, Управлінням праці та соціального захисту населення Железнодорожного району м. Сімферополя на адресу Міністерства праці та соціальної політики України в АР Крим направлялися листи з вимогою надати смітні асигнування та грошові кошти для виплати недоплаченої грошової допомоги ОСОБА_3 (а.с.5).

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» зазначений Закон визначає умови  і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Аналіз перелічених вимог закону, та встановлених обставин по справі, а саме відсутність будь-яких коштів на рахунку Управління, здійснення відповідних запитів щодо отримання необхідних коштів для виконання рішення суду, свідчить про те, що керівником Управління були здійснені всі необхідні дії відповідно до закону, в межах його повноважень та компетенції.

Таким чином, позивачем, як боржником у виконавчому провадженні, були здійснені усі дії, спрямовані на добровільне виконання судового рішення, але саме в діях ОСОБА_1  відсутня вина, як підстава для настання відповідальності за невиконання рішення суду, у зв’язку  з чим під час прийняття постанови, ця суттєва обставина не була врахована.

Разом з цим, суд вважає, що державний виконавець Яковлєва К.В. діяла в межах своїх повноважень та відповідно до наведених приписів закону, тому вимоги про визнання незаконними дій державного виконавця необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що постанова Залізничного ВДВС Сімферопольського ГУЮ АР Крим від 16.11.2010 року про накладення штрафу  у розмірі 170 грн. на посадову особу ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 24, 30 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, ч.1 ст.41, ст.ст.104, 159-163, 181,185, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов керівника Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради  м. Сімферополя ОСОБА_1 до Залізничного ВДВС Сімферопольського ГУЮ АР Крим про визнання незаконними дій відповідача та скасування постанови про накладення штрафу – задовольнити частково.

Скасувати постанову Залізничного ВДВС Сімферопольського ГУЮ АР Крим від 16.11.2010 року за виконавчим листом № 2а-1272/2010 про накладення штрафу у розмірі 170 грн. на керівника Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради  м. Сімферополя ОСОБА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі у десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.  

Суддя