КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2011 № 05-5-31/3969
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1. – дов. б/н від 03.11.2010
від відповідача: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхової компанії „Соверен”
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 11.04.2011
у справі №05-5-31/3969 (суддя Качан Н.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства Страхової компанії „Соверен”
до Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс”
про відшкодування 1330,00 грн. шкоди
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2011 у справі №05-5-31/3969 Приватному акціонерному товариству Страховій компанії „Соверен” (надалі – ПАТ СК „Соверен”, позивач) повернуто позовну заяву та додані до неї документи без розгляду на підставі п. 3, 4, 10 ст. 63 ГПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва у справі №05-5-31/3969 від 11.04.2011 та направити справу до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.
Мотивуючи апеляційну скаргу, заявник зазначає, що ухвала суду у справі №05-5-31/3969 прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до змісту п. 3 ст. 63 ГПК України підставою повернення позовної заяви є не вказування доказів, а не стан їх оформлення. Також скаржник вказує на те, що платіжні доручення про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Позивач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.
Відповідач у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Повертаючи матеріали позовної заяви ПАТ СК „Соверен” без розгляду, господарський суд м. Києва обґрунтував свою ухвалу наступним:
- додані до матеріалів справи документи не засвідчені належним чином, а саме не зазначена дата засвідчення документів (п. 3. ст. 63 ГК України);
- на зворотному боці платіжного доручення про сплату державного мита №171 від 05.04.2011 не вказано прописом суму державного мита, що зарахована до державного бюджету (п. 4 ст. 63 ГПК України);
- у платіжному дорученні про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу №165 від 01.04.2011 у призначенні платежу не вказано найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою (п. 10 ст. 63 ГПК України).
Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В ст. 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені (не завірені) належним чином, а саме не зазначена дата засвідчення документів, чим порушено приписи ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо в позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 Господарського процесуального кодексу України. В такому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача. Суд не може повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ. Аналогічна позиція викладена в Роз’ясненні Вищого господарського суду України №02-5/289 від 18.09.1997р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (із змінами та доповненнями).
Тобто, якщо у суду виникли сумніви щодо автентичності копій документів, доданих позивачем до позовної заяви, суд згідно з ч.3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України міг витребувати для огляду оригінали вказаних документів у процесі підготовки справи до розгляду.
Відносно відсутності доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до позовної заяви додано, відповідно, платіжне доручення №171 від 05.04.2011 на суму 102,00 грн. та платіжне доручення №165 від 01.04.2011 на суму 236,00 грн.
Насамперед необхідно зазначити про те, що платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом (витратами на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Згідно з пунктом 14 Інструкції „Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. №15, у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунка платника відповідальний виконавець установи банку зобов'язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення.
Відповідно до пунктів 11, 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258, з метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення “Призначення платежу” зазначається “Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, скаргою, заявою про відкриття окремого провадження у справі, клопотанням про видачу дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.
Відсутність відповідних реквізитів на платіжному дорученні не є підставою для повернення позовної заяви без розгляду, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України. Це ж стосується і оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Крім того, оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, тому господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена в Роз’ясненнях Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. №02-5/78 (із подальшими змінами та доповненнями).
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду міста Києва від 11.04.2011 №05-5-31/3969 прийнята з невірним застосуванням норм процесуального права та має бути скасована.
Керуючись ст. ст. 32-34, 63, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхової компанії „Соверен” на ухвалу господарського суду м. Києва у справі №05-5-31/3969 від 11.04.2011 задовольнити.
Ухвалу господарського суду м. Києва у справі №05-5-31/3969 від 11.04.2011 скасувати, а справу направити до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді