донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.05.2011 р. справа №7/253/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Калантай М.В.
Дучал Н.М.
суддів:Новікової Р.Г.
за участю представників сторін:
прокурор:Бабій Є.В.
від позивача:ОСОБА_1 –дов. від 11.01.10.
від відповідача:ОСОБА_2–дов. від 22.12.10.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Запорізького природоохоронного міжрайонного прокурора м. Запоріжжя, заявлену в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від17.02.2011 року
у справі№7/253/10
за позовом:Запорізького природоохоронного міжрайонного прокурора м. Запоріжжя, заявленого в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області м. Запоріжжя
до відповідача:Відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" м. Запоріжжя
простягнення 11004076,33грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2011 року у справі №7/253/10 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) відмовлено в задоволенні позову Запорізького природоохоронного міжрайонного прокурора м. Запоріжжя, заявленого в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" м. Запоріжжя про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 11004076,33 грн.
Рішення господарського суду мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Запорізький природоохоронний міжрайонний прокурор м. Запоріжжя, звернувся з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області м. Запоріжжя про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
На думку заявника апеляційної скарги висновки господарського суду не ґрунтуються на нормах чинного природоохоронного законодавства.
Прокурор стверджує про те, що чинним законодавством не встановлено автоматичного продовження строку дії дозволів на викиди. Скаржник наполягає на тому, що лист, яким відповідач звертався до Державного управління охорони навколишнього природного середовища від 02.08.2007 року за своїм змістом не є заявою на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в розумінні "Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 року та "Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються викиди для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №108 від 09.03.2006 року. Прокурор посилається на те, що згідно з інформацією Державного управління охорони навколишнього природного середовища відповідачем не було подано повний пакет документів, про що підприємство неодноразово повідомлялось письмово. Прокурор зазначає про те, що відповідачем не надано доказів протиправних дій з боку Державного управління охорони навколишнього природного середовища. Заявник скарги вказує на те, що "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 року, передбачено, які фактичні дані входять до розрахунку заподіяної шкоди та які підтверджують факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Прокурор просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення –скасувати, та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Позивач, Державна екологічна інспекція в Запорізькій області м. Запоріжжя, апеляційну скаргу прокурора підтримує, вважає рішення господарського суду таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" м. Запоріжжя, проти апеляційної скарги заперечує, вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, такими, що не ґрунтуються на приписах діючого законодавства та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач наполягає на недоведеності вчинення ним правопорушення чинного природоохоронного законодавства.
ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, вислухавши прокурора та представників сторін, що прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Відповідачем, ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", 03.03.2003р. був отриманий дозвіл №230346 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, терміном дії з 01.01.2003р. до 31.12.2005 р.
Листом №26.10-721 від 02.08.2007р. ВАТ "ЗАлК" звернулося до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області (далі - "Держуправління") з заявою та пакетом документів, що передбачений Інструкцією про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006р. № 108 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.09.2006р. за №341/12215, про надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за новою формою.
Згідно з листом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області "Про термін отримання дозволу на викиди" від 30.12.2008р. №427/1/107-02 ВАТ "ЗАлК" необхідно було отримати дозволи на викиди забруднюючих в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за новою формою в термін до 01.07.2009 р. У вказаному листі було зазначено, що до отримання дозволу за новою формою, затвердженою наказом Мінприроди № 266 від 30.05.2006 р. подовжується дія дозволу, який був виданий раніше на джерела викидів та забруднюючі речовини, які враховані у нормативах граничнодопустимих викидів, затверджених в установленому порядку. У Плані робіт з видачі дозволів на викиди за новою формою на 2009 р. по території Запорізької області, що затверджений заступником Міністра охорони навколишнього природного середовища України 29.03.2008 р., термін отримання дозволу на викиди за новою формою для ВАТ "ЗАлК" встановлений до 01.07.2009 р.
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області листом №419/07 від 28.05.2008р. повідомило відповідача про прийняття на розширеному засіданні колегії Мінприроди рішення щодо надання на попередній розгляд до Департаменту державного екологічного моніторингу Мінприроди України пакету документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин об’єктів, що внесені до першої групи. Основний майданчик відповідача взятий на державний облік та віднесений до першої групи об’єктів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (лист Держуправління № 7-1/6-1096 від 16.09.2002 р.).
Листом від 17.10.2008р. №005-891 Щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин ВАТ "ЗАлК" просило Міністерство охорони навколишнього природного середовища України розглянути документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин ВАТ "ЗАлК" та надати висновок щодо видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для комбінату.
Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", про що складено акт перевірки від 28.09.2009р. В даному акті зазначено, що за результатами перевірки встановлено: згідно вимоги №3316 вих. 02 від 21.09.2009 р. прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, була проведена перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства у сфері атмосферного повітря ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат".
ВАТ "ЗАлК" на момент перевірки, нового дозволу (за новою формою) не має. Попередній дозвіл № 230346 від 03.03.2003 р. терміном дії до 31.12.2005 р., продовжений відповідними листами Держуправління, не діє починаючи з 01.07.2009 р.
В акті також зазначено, що для отримання дозволу за новою формою ВАТ "ЗАлК" має пакет документів. Підприємством були надані листи зі зверненнями до Держуправління та Міністерства з проханнями переносу терміну отримання дозволу за новою формою або згідно документів видати дозвіл за новою формою (документи узгоджені в СЕС).
Згідно з розрахунком розмірів відшкодування збитків, шкода, спричинена ВАТ "ЗАлК", внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, складає 11004076,33 грн.
Відповідно до листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України "Щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря" №21620/10/10-10 від 22.10.2010р. документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для стаціонарних джерел ВАТ "ЗАлК", проммайданчик №1, виконані відповідно до вимог Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців; рекомендувалося Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області видати відповідний дозвіл відповідачеві.
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області 28.12.2010 р. видало ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" дозвіл № 2310137200-28 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, термін дії якого з 28.12.2010 р. по 31.12.2015 р. У розділі 6 "Скасування діючих дозволів" Дозволу № 2310137200-28 від 28.12.2010 р., зазначено, що даним дозволом скасовується дія дозволів від 03.03.2003р. №230346, від 18.12.2007р. №2310137200-28а, від 21.12.2007р. №2310137200-28б по відповідним джерелам викидів.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.
У відповідності до статті 11 цього ж Закону для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлених Кабінетом Міністрів України.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря несуть відповідальність згідно з законом.
Згідно із статтею 34 цього ж Закону шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
У відповідності до статті 51 даного Закону підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.
Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища ” передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і в тому числі зобов’язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень.
Відповідно до п. 2 "Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян–підприємців, які отримали такі дозволи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №302 (далі –Порядок) дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами –це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам–підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання –власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.
У відповідності до приписів пунктів 3, 9 та 10 Порядку дозвіл видається, анулюється та термін його дії переглядається відповідним територіальним органом Мінприроди. Тобто, саме Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, яким виданий відповідачу дозвіл №2310137200-28 від 28.12.2010року, є компетентним органом в питанні щодо визначення строку дії дозволів на викиди забруднюючих речовин
Як вбачається із розділу 6 Дозволу №2310137200-28 від 28.12.2010 року ним скасовується дія, зокрема, Дозволу №230346 від 03.03.2003 року.
Тобто, в оспорюваний період, коли у відповідача був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин за новою формою, діяли попередні дозволи, про що прямо зазначено у новому дозволі) та тривав процес розгляду та погодження матеріалів, які обґрунтовують обсяги викидів для отримання відповідного дозволу за новою формою.
Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність дозволу на викиди у відповідача протягом спірного періоду.
Такої самої позиції дотримується і Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, яким надані роз'яснення у листі від 30.01.2009 № 1226а-2009-п щодо продовження терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами після закінчення терміну дії попереднього дозволу та правомірності подовження терміну дії дозволу на викиди після терміну його закінчення.
Пунктом 11 Порядку прямо передбачено можливість продовження строку дії дозволу; для цього суб’єкт господарювання повинен завчасно виконати певні вимоги, подати відповідні звернення. Пунктом 11 Порядку, як і іншими його пунктами, прямо не передбачено порядку прийняття рішення про продовження строку дії відповідного дозволу у разі порушення вимог п. 11 цього Порядку щодо завчасного подання заяви. У зв'язку з відсутністю спеціальних правил, застосуванню підлягають загальні правила, передбачені пунктами 3, 8 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими, рішення державними органами повинні прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Відмова у продовженні строку дії дозволу суб'єкту господарювання призведе до неможливості його функціонування, що потягне за собою безробіття і соціальну напругу у відповідному регіоні. Зумовлюючі такі істотно негативні наслідки зазначене рішення не призведе до суттєвого поліпшення стану довкілля та не підвищить рівень його екологічної безпеки. У зв'язку з цим, прийняття такого рішення буде означати порушення правила п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, щодо обґрунтованості рішення та п. 8 ч. 3 ст. 2 КАС України щодо його пропорційності. Таким чином, прийняття рішення про продовження строку дії дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами у разі невиконання вимог п. 11 Порядку буде носити правомірний характер, за умови дотримання вимог пунктів 3, 8 ч. 3 ст. 2 КАС України. Сказане також стосується і продовження строку дії дозволу у разі необхідності доопрацювання документів, які додаються до заяви на отримання зазначеного вище дозволу. Стосовно правомірності застосування санкцій обласними державними екологічними інспекціями до підприємств, які протягом часу, необхідного для підготовки документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, працюють без такого дозволу, зазначене таке: у разі продовження строку дії дозволу підприємство вважається таким, що має дозвіл, у зв'язку з чим, для притягнення суб'єкта до будь-якого виду відповідальності, немає жодних підстав.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для притягнення відповідача до еколого-правової відповідальності у вигляді сплати спричиненої державі шкоди, коли він вже отримав дозвіл за новою формою, оскільки надані до матеріалів справи докази свідчать про те, що відповідачем вживались заходи для отримання відповідного дозволу за навою формою.
У відповідях відповідачу щодо остаточних строків отримання дозволу (які багаторазово продовжувалися та переносилися) зверталася увага, що до отримання дозволу за новою формою діють дозволи видані раніше.
Згідно з підпунктами 2.1.1.-2.1.6. пункту 2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 року (далі –Методика) наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства; викиди, що здійснюються з перевищенням технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із устаткування, затверджених відповідно до законодавства; залпові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно та якісно передбачені технологічними регламентами виробництв і перевищують трикратне значення граничнодопустимого викиду відповідно до законодавства; залпові викиди забруднюючих речовин, які не передбачені технологічними регламентами виробництв; аварійні викиди.
Статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року №464. Вказаним Порядком визначені вимоги, в тому числі і вимоги до змісту акту перевірки.
У відповідності до п.4.15 цього Порядку в акті перевірки зазначається, зокрема обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.
В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань (п.4.16 Порядку).
Як вбачається із змісту акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.09.2009 року він не містить зазначених відомостей, тому судова колегія вважає, що даний акт не є належним та допустимим доказом порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено про те, що надані до матеріалів справи в підтвердження завдання державі шкоди протокол №18-09 (рейд) вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел відповідача від 04.07.2009 р., результати вимірювань та довідка відповідача про фактичні години роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р. не свідчать про факт здійснення підприємством наднормативних викидів у спірний період та не можуть бути належною підставою для розрахунку шкоди.
До отримання дозволу на новою формою (28.12.2010 р.), відповідач здійснював свою діяльність на підставі дозволу, виданого раніше, тому його вина у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, відсутня.
З огляду на викладене, та надані до матеріалів справи документи, судова колегія вважає, що позовні вимоги є недоведеними.
Беручи до уваги наведене господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Запорізького природоохоронного міжрайонного прокурора м. Запоріжжя, заявлену в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2011 року у справі №7/253/10 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2011 року у справі №7/253/10 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.
Постанова підписана та направлена сторонам 27.05.11.
Головуючий М.В.Калантай
Суддя Н.М.Дучал
Суддя Р.Г.Новікова
Надруковано 8 прим.:
1 прим. – у справу;
2 прим. –прокурору:
2 прим. - сторонам;
1 прим. –ГСЗО;
2 прим. –ДАГС