донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2011 р. справа №40/330
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:Мірянов М.М. –за протоколом №4 від 07.04.2011р.
від відповідача:ОСОБА_1 –за наказом №1-К від 01.02.2003р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства «Фортуна», м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від15.03.2011 року
у справі№40/330 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ
до відповідача
Приватного підприємства «Фортуна», м. Донецьк
простягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №L2356-04/08 від 07.04.2008р. в розмірі 40 219,60грн.
ВСТАНОВИВ:
У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Фортуна», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №L2356-04/08 від 07.04.2008р. в розмірі 40 219,60грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.11р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ задоволені частково в розмірі 33 381,51грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Відповідач, Приватне підприємство «Фортуна», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 15.03.11 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог в сумі 33 381,51грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що у позивача не настало право вимоги при відсутності доказів направлення рахунків.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Відповідач, Приватне підприємство «Фортуна», м. Донецьк в судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду, відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ (Лізингодавець) та Приватним підприємством «Фортуна»(лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №L2356-04/08 ( далі по тексту –договір), відповідно до умов п. 1.1. якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язувався набути в свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску , ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації ( додаток №2), а лізингоодержувач зобов’язується прийняти його та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Пунктом 1.2. договору визначено, що строк лізингу складається з періодів, зазначених в графіку платежів (додаток№1), та не може бути менше одного року.
Згідно умов п. 4.1, 4.2 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію Лізингодавця,а розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.
Пунктом 4.6 договору передбачено, що до складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов’язані з ним. Лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання Предмета лізингу за договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки, від фактичної суми фінансування. Нарахування зазначений в цьому пункті договору відсотків здійснюється за період з дня виконання Лізингодавцем дій по фінансуванню придбання Предмета лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеного згідно п. 5.4 Загальних умов.
Відповідно до п. 4.9 договору, для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні обрано валюту –Долари США. При цьому всі визначені цим договором платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу, Лiзингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку (Додаток 1 до цього договору).
Положеннями п. 5.3. Загальних умов фінансового лізингу визначено, що поточні лізингові платежі сплачують Лiзингоодержувачем щомісячно авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4. цього договору на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в договорі електрону адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. При цьому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
В свою чергу, п. 5.4. Загальних умов встановлює, що Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу Лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку.
Договір набирає чинність з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов»язків за цим договором ( п. 8.1 договору).
Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.
Так, на виконання умов договору фінансового лізингу позивачем майно, що є предметом лізингу, яке придбане за договором купівлі-продажу (поставки), було передано в користування відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 22.04.2008р., який підписаний обома сторонами без розбіжностей.
Відповідачем зобов»язання з оплати лізингових платежів за період з жовтня по грудень 2010р. виконані неналежним чином, тому позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 40 219,60грн.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).
Згідно ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору фінансового лізингу відповідачу був переданий предмет лізингу відповідно до наданих відповідачем замовлень.
В матеріалах справи дійсно відсутні докази направлення на адресу відповідача рахунків за жовтень-грудень 2010р. Разом з тим, умовами п. 5.3 Загальних умов фінансового лізингу ( додаток №4 до договору) передбачений саме обов»язок лізингоодержувача отримувати у лізингодавця рахунок до 5 числа поточного місяця самостійно. Крім того, лізингодавець направляє рахунки на електронну адресу відповідача або засобами факсимільного зв»язку, що виключає можливість надання відповідних доказів.
Отже, ненаправлення рахунків на адресу відповідача не звільняє останнього від обов»язку щодо оплати лізингових платежів в розмірі встановленому в графіку відповідно до п. 5.3 Загальних умов.
Відповідачем надані докази оплати суми в розмірі 6 838,09грн. до подачі позовної заяви, тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні вимог про стягнення даної суми.
В зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, передбачений договором своїх грошових зобов»язань щодо оплати лізингових платежів, то судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з Приватного підприємства «Фортуна», м. Донецьк заборгованість в розмірі 33 381,51грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2011 року у справі №40/330, ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фортуна», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2011 року у справі №40/330 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2011 року у справі №40/330 –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:1 –у справу;2 –позивачу;3 –відповідачу;4 –ДАГС;5–ГС Дон. обл.