донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2011 р. справа №13/5009/383/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:ОСОБА_1 –за довіреністю №67 від 02.09.2010р.
від відповідача:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСелянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від11.03.2011 року
у справі№ 13/5009/383/11 (суддя Серкіз В.Г.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «КиЕв», смт.Куйбишеве Запорізької області
до відповідача
Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке Запорізької області
простягнення суми у розмірі 49 000,00грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 208,08грн.
ВСТАНОВИВ:
У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «КиЕв», смт.Куйбишеве Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке Запорізької області про стягнення суми у розмірі 49000,00грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 208,08грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.11р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «КиЕв», смт.Куйбишеве Запорізької області задоволені частково. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «КиЕв», смт.Куйбишеве Запорізької області суму у розмірі 49 000,00грн., в іншій частині позовних вимог щодо відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 208,08грн. відмовлено.
Відповідач, Селянське (фермерське) господарство «Людвігсталь», с.Урицьке Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд змінити рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2011р., а саме, частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «КиЕв», смт.Куйбишеве Запорізької області до Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке Запорізької області, стягнув з відповідача суму у розмірі 29000,00грн. Зокрема, скаржник посилається на неправомірне неприйняття судом першої інстанції квитанції від 21.12.2009р., якою здійснено оплата в якості повернення суми в розмірі 20 000грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «КиЕв», смт.Куйбишеве Запорізької області, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2011р. –залишити без змін.
Відповідач, Селянське (фермерське) господарство «Людвігсталь», с.Урицьке Запорізької області до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 27.04.2011р., але через канцелярію суду надіслав заяву, в якій просить відкласти розгляд справи в зв»язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Судова колегія розглянула клопотання та відмовила у задоволенні, оскільки відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причини неявки та судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли господарські зобов»язання, згідно яких відповідач поставляє насіння соняшнику, а позивач сплачує за поставлений товар.
28.03.2008р. відповідачем виставлено позивачу рахунок №5 на суму 200 000,00грн., який позивачем оплачений, що підтверджується платіжним дорученням №17 від 28.03.2008р.
Відповідач свої зобов»язання щодо поставки товару не виконав та частково повернув грошові кошти у розмірі 151 000,00грн., про що свідчать відповідні банківські виписки.
В зв»язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов»язань з поставки соняшника позивачем направлено на адресу відповідача лист-вимогу №108 від 14.12.2010р., яка була отримана відповідачем 21.12.2010р., про що свідчить поштове повідмлення про отримання листа від 21.12.2010р. (арк.с.30-31) та не задоволена останнім.
Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 Цивільного кодексу України).
Зі змісту ст. 207 Цивільного кодексу України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. Зобов’язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.
Відповідно до приписів ч. 2,3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару відповідно до вимог ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, виконання належним чином і в строк, встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України своїх зобов”язань щодо повернення ним суми передплати, або поставки товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке Запорізької області суму в розмірі 49 000,00грн.
Крім того, позивачем нараховані відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 208,08грн. за період з 29.12.2010р. по 17.01.2011р. відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України.
Відповідачем дійсно порушені строки повернення грошових коштів позивачу, разом з тим, нормами ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. У данному випадку склалися господарські правовідносини щодо поставки товару, а не за договором позики. При цьому, ні договором, ні законом, ні іншим актом цивільного законодавства даний розмір процентів не встановлений. Тому, правові підстави для стягнення відсотків відсутні, в зв»язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні даних позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржником на квитанцію від 21.12.2009р. на суму 20 000грн. не приймається судовою колегією, оскільки оплата даної суми здійснена Буднік А.І., який є засновником С(Ф)Г «Людвігсталь», але не має повноважень, наданих йому відповідно до вимог чинного законодавства України щодо здійснення ним дій від імені товариства. Крім того, в даній квитанції зазначено призначення платежу: «виторг за товар».
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2011 року у справі №13/5009/383/11, ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2011 року у справі №13/5009/383/11 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2011 року у справі №13/5009/383/11 –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:
1 –у справу;
2 –позивачу;
3 –відповідачу;
4 –ДАГС;
5–ГС Запоріз. обл.