донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2011 р. справа №1/225
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Зубченко І.В., Черноти Л.Ф.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 по дов., ОСОБА_4 по дов.;
від відповідача: ОСОБА_1 по дов.,ОСОБА_3 по дов.
у судовому засіданні з 20.04.2011р.
по 25.05.2011р.
оголошувалась перерва
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка»м. Луганськ
на рішення господарського суду Луганської області від 28.02.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №1/225 (суддя Зюбанова Н.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш»м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка»м. Луганськ
про стягнення 128 116,24грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Трансмаш»м. Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» м. Луганськ, про визнання 16 відливок ступиць ТЕП75.31.17.101, поставлених відповідачем, такими, що не відповідають по якості умовам договору №И61П215 від 03.11.2008р., повернення 107 712,00грн., сплачених за товар невідповідної якості, стягнення 840,00грн. збитків –витрат по оплаті експертизи якості продукції та 19 564,24грн. збитків.
Рішенням від 28.02.2011р. господарський суд Луганської області позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 107 712,00грн. вартості неякісної продукції, 19 564,24грн. збитків, судові витрати пропорційно задоволеній частині позову, а також 3100,80грн. витрат за проведення судової експертизи. У задоволенні решти позову відмовив.
Свій висновок щодо часткового задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував, посилаючись на приписи ст. 678 ЦК України, відповідно до яких у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявились неодноразово чи з’явились знову після їх усунення), покупець має право за своїм вибором відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.
За висновком місцевого господарського суду, істотне порушення вимог щодо якості товару підтверджено актом №3 приймання продукції по якості, відповідно до якого виявлені недоліки у якості продукції, оскільки не виконані вимоги ГОСТ 977-85 п.5 щодо визначення ударної в’язкості, що є браковочною ознакою відливок. Крім того, зазначені недоліки у поставленій продукції підтверджені висновком експерта №5788/14 від 01.02.2011р., яким встановлено, що поставлені відповідачем відливки ступиці (маточини) ТЕП 75.31.17.101 у кількості 16 шт. не відповідають вимогам по якості договору №И61П215 від 03.11.2008р, а також Інструкції 60.003-90И, та виправлення такого виду дефектів не передбачено. Також у якості додаткового доказу судом першої інстанції був прийнятий до уваги акт експертизи Луганської торгівельно-промислової палати №196 від 18.03.2010р., яким також підтверджений факт поставки 16 відливок з браком.
Крім того, судом першої інстанції були визнані обґрунтованими в розумінні ст.ст. 224, 225 ГК України вимоги позивача щодо стягнення 19 564,24грн. збитків, у зв’язку з чим позов в цій частині було задоволено в повному обсязі.
Між тим, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо недоведеності позивачем причинного зв’язку між діями відповідача та необхідністю проведення експертизи Луганської регіональної ТПП, з огляду на що у вимогах про стягнення 840,00грн. збитків позивачу було відмовлено.
Щодо позовних вимог про визнання 16 відливок такими, що не відповідають вимогам по якості, господарським судом було відмовлено позивачу у цій частині позову, оскільки в порушення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України такі вимоги не відповідають встановленим законом та договором способам захисту порушеного права чи інтересу.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Заявник в обґрунтування вимог про скасування судового рішення посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин приписи ст. 678 ЦК України, оскільки позивач встановив недоліки не під час прийомки продукції, а після її механічної обробки, крім того, позивач не надав доказів щодо неможливості усунення таких недоліків. До того ж, у вказаному договорі сторони визначили, що у разі постачання продукції неналежної якості, продукція, яка є кінцево забракованою, підлягає заміні на належну.
Заявник апеляційної скарги наголошує, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було надано оцінки тому, що у відливках маточин ТЕП 75.31.17.101 поверхневі дефекти є виправними, тому що деталі мають припуск 0,5мм. на механічну обробку і допускаються у виробництво згідно з вимогами п. 1.18 Інструкції 60.003-90И після виправлення згідно п. 1.21.6 вказаної Інструкції.
Суд першої інстанції, за твердженням скаржника, не дав оцінки тому, що ГОСТ 977-88 жорстко не регламентує відображення у свідоцтві про якість саме результатів випробувань на ударну в’язкість. Не надано судом і оцінки листу від 18.01.2010р. №104, яким відповідач запропонував позивачу внести виправлення у свідоцтва про якість –проставити результати випробувань на ударну в’язкість, та листу від 26.01.2010р. №203, яким відповідач повідомив позивача про результати випробувань на ударну в’язкість, оскільки позивач свідоцтва не надав.
Крім того, заявник апеляційної скарги стверджує, що судом першої інстанції був неправомірно прийнятий в якості належного доказу акт експертизи №196 від 18.03.2010р., складений Луганською регіональною промисловою палатою, оскільки в порушення умов договору та Інструкції П-7 експертиза проводилась без повідомлення відповідача, вимірювання проводилось не експертом, а представником позивача. Висновок судового експерта №5788/14 від 01.02.2011р. заявник апеляційної скарги також не приймає в якості доказу, оскільки він не містить досліджень і відповіді на питання, чи є продукція кінцевим браком. Також, при проведенні дослідження вимірювання проводились представником позивача, записувались експертом з його слів, а сам висновок не відповідає Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Крім того, за твердженням скаржника, судом першої інстанції було невмотивовано відхилено клопотання відповідача про виклик для участі у судовому процесі експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Лушникової Т.М.
У зв’язку з викладеним, скаржник зауважує, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про поставку продукції неналежної якості, недоліки якої є такими, що не можна усунути, і тому з відповідача необхідно стягнути 107 712,00грн.
Крім того, скаржник вважає необґрунтованим задоволення позовних вимог про стягнення 19 564,24грн. збитків, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував ст.ст. 224, 225 ГК України, а також прийняв до уваги розрахунок позивача, який нічим не підтверджений.
До того ж, скаржник звертає увагу апеляційного господарського суду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки останнім в порушення ст. 49 ГПК України витрати за проведення судової експертизи не були розподілені пропорційно задоволеній частині позову, а стягнуті з відповідача в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
25.05.2011р. від представника позивача надійшли пояснення по справі №1/225, в яких ПАТ «НВЦ «Трансмаш»зазначає, що згідно чинного законодавства та судової практики саме продавець зобов’язаний здійснювати контроль якості продукції, посвідчувати якість відповідними супровідними документами та у разі продажу неякісного товару нести відповідальність, встановлену законодавством, в тому числі і ст. 678 ЦК України, а також ст.ст. 224, 225 ГК України.
Судова колегія не приймає до уваги клопотання позивача про залучення до матеріалів справи копій листів щодо відмови від договору №И61П215 з посиланням на те, що відповідач почав заперечувати факт відмови від договору тільки при апеляційному розгляді, оскільки згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд уповноважений приймати та розглядати тільки ті вимоги, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору №61П215 від 03.11.2008р., укладеного з протоколом розбіжностей до нього, ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я.Пархоменко»(продавець) виготовляло та постачало Закритому акціонерному товариству «Науково-виробничий центр «Трансмаш»(покупець) продукцію - відливки ступиць ТЕП 75.31.17.101.
Зі свого боку позивач умови вказаного договору виконав та перерахував відповідачу передплату в розмірі 939 566,40грн. згідно платіжних доручень №1154 від 02.11.2008р. на суму 36000,00грн., №1155 від 03.11.2008р. на суму 44000,00грн., №2507 від 10.11.2008р. на суму 300000,00грн., №1193 від 12.11.2008р. на суму 100000,00грн., №1215 від 16.11.2008р. на суму 318988,80грн., №1257 від 20.11.2008р. на суму 16152,00грн., №2700 від 28.11.2008р. на суму 30 240,00грн., №1277 від 07.12.2008р. на суму 35107,20грн., №1334 від 29.12.2008р. на суму 59078,40грн.
За товарно-транспортною накладною № 651475 від 30.12.09р. відповідач поставив позивачу продукцію - відливки ступиці (маточини) ТЭП 75.31.17.101 у кількості 16 шт. на суму 107 712,00грн., про отримання якої позивачем у накладній міститься відмітка з посиланням на довіреність № АЛА 903853/1123 від 29.12.09р.
Проте, відповідно до акту № 3 приймання по якості від 12.03.2010р. у 16 відливках ступиць ТЕП 75.31.17.101 (№№ 42,44,48,56,61,62,49,60,54,63,55,58,59,57,43,45) виявлені недоліки, а саме не виконані вимоги ГОСТ 977-85 п.5 (не визначена ударна в’язкість), що є браковочною ознакою відливок, 100% браком.
Брак відповідач не визнав, про що до акту №3 представником відповідача було складено окрему думку, в зв'язку з чим позивач звернувся до Луганської регіональної торгово-промислової палати, яка актом експертизи № 196 від 18.03.2010р. підтвердила невідповідність якості поставленої продукції.
В подальшому, позивачем було направлено відповідачу претензію від 25.06.2010р. № 013/259 про здійснення заміни 16 бракованих відливок або повернення коштів, сплачених за продукцію, в сумі 107 712,00грн., а також про відшкодування збитків в сумі 20404,24грн. (840,00грн. витрат по оплаті експертизи Луганської регіональної ТПП та 19 564,24грн. збитків у зв’язку з обробкою неякісних ступиць), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Пунктом 5.1. договору № И61П215 сторони передбачили, що якість продукції повинна відповідати технічним вимогам креслень та Інструкції № 60.003.-90И
Відповідно до п.п. 5.5. договору, кінцево забракована продукція підлягає заміні на гідну.
Згідно з п. 6.1 договору, якість кожної партії продукції підтверджується свідоцтвом про якість, що надається продавцем.
Таким чином, відповідач гарантував належну якість спірної продукції та здійснив безумовне посвідчення її якості відповідним документом, що супроводжує партію металопродукції - свідоцтвом про якість №32. Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідач передав позивачу продукцію неналежної якості, чим порушив вимоги п .5.1. договору № И61П215 від 03.11.2008р. та приписи ст.ст. 673, 675 ЦК України.
Частиною 2. ст. 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, або вимагати заміни товару.
З огляду на те, що під час розгляду справи у місцевого господарського суду виникла потреба у роз’ясненні питань, що потребують спеціальних знань, ухвалою від 05.10.2010р. господарський суд Луганської області призначив у справі №1/225 судову технічну експертизу відливок ступиці (маточини) ТЕП 75.31.17.101 у кількості 16 штук, поставлених відповідачем позивачу за товарно-транспортною накладною №651475 від 30.12.09р., проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експерта судом першої інстанції були поставлені наступні запитання: чи відповідають відливки ступиці (маточини) ТЭП 75.31.17.101 у кількості 16 штук, поставлені ТОВ «Луганський машинобудівельний завод імені О.Я. Пархоменка»позивачу –ПАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш»за товарно-транспортною накладною № 651475 від 30.12.09р., вимогам по якості, які передбачені договором № И61П215 від 03.11.08р., Інструкції 60.003-90И та кресленнями деталі ступиці (маточини) ТЭП 75.31.17.101; чи є відливки ступиці (маточини) ТЭП 75.31.17.101 у кількості 16 штук, поставлені ТОВ «Луганський машинобудівельний завод імені О.Я. Пархоменка»позивачу –ПАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш»за товарно-транспортною накладною № 651475 від 30.12.09р., кінцевим браком.
Згідно висновку експерта №5788/14 по справі №1/225 від 01.02.2011р., поставлені відповідачем відливки ступиці (маточини) ТЭП 75.31.17.101 у кількості 16 шт. не відповідають вимогам по якості договору № И61П215 від 03.11.08р., Інструкції 60.003-90И та кресленням деталі та відливки ступиці (маточини) ТЭП 75.31.17.101. Щодо питання, чи є відливки ступиці (маточини) ТЭП 75.31.17.101 у кількості 16 шт., поставлені відповідачем позивачу за товарно-транспортною накладною № 651475 від 30.12.09р., кінцевим браком, то дане питання визнане судовим експертом таким, що не входить до його компетенції. Разом з цим, додатково експертом повідомлено, що на кресленнях відливки і деталі ступиці (маточини) ТЭП 75.31.17.101 і в Інструкції 60.003-90И виправлення такого виду дефектів не передбачено. При дослідженні встановлено, що на маточині 49-0232-08 і 56-0235-08 на поверхні “И” є дефекти (раковини), наявність яких не допускається п. 5 кресленика ТЭП 75.31.17.101 Ступица (п. 5 на поверхні И, М, Н, П, Р, С, У виправлення ливарних дефектів заваркою після кінцевої мехобробки не допускається).
Твердження скаржника стосовно того, що висновок експерта №5788/14 від 01.02.2011р. не є належним доказом з тих підстав, що вимірювання здійснювалось представником позивача за допомогою різних сторонніх предметів, а результати вимірювання судовий експерт записував лише зі слів представника позивача, судова колегія до уваги не приймає як необґрунтовані, виходячи з наступного.
Так, у висновку судового експерта зазначені прилади, за допомогою яких проводились вимірювання, а також дані свідоцтв про повірку вказаних приладів.
В матеріалах справи відсутні зауваження відповідача стосовно компетентності експерта, який проводив призначену судом експертизу, та відводи експерту з мотивів його некомпетентності, передбачені ст. 41 ГПК України, у зв’язку з чим господарський суд вмотивовано прийняв висновок експерта №5788/14 від 01.02.2011р. за результатами дослідження спірної продукції в якості належного засобу доказування в розумінні ст. 32 та ч.1 ст. 36 ГПК України.
Також, посилання скаржника на те, що сам висновок експерта не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Не можуть бути прийняті до уваги і твердження заявника в апеляційній скарзі щодо залишення судом першої інстанції без розгляду клопотання відповідача про виклик для участі у справі судового експерта Лушникової Т.М. та надання нею відповідних пояснень. Так, з матеріалів справи вбачається, що експерт у висновку відповів в межах своєї компетенції на всі питання, поставлені судом на вирішення експерта. Відповідач до призначення експертизи скористався своїм правом та у відповідному клопотання надав перелік питань, які він вважав за необхідне поставити перед експертом, проте, в порушення ст. 33 ГПК України, не довів необхідність повторно ставити перед експертом відповідні запитання.
Крім того, діючим законодавством та технічними документами, що застосовуються до правовідносин сторін –Інструкцією 60.003-90И та кресленнями ТЕП 75.31.17.101 Ступиця, не передбачений термін кінцевий брак та правові наслідки його існування. Враховуючи приписи ст. 678 ЦК України, для права вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми передбачено лише необхідність виявлення недоліків, які не можна усунути, що має місце в даній справі з огляду на висновок експертизи Луганської регіональної торгово-промислової палати та судової технічної експертизи поставленої відповідачем продукції.
Посилання скаржника на те, що акт експертизи Луганської регіональної торгово-промислової палати не може бути прийнятий до уваги у якості належного та допустимого доказу є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємств експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів. Крім того, обов’язкове запрошення відповідача на експертизу торгово-промислової палати не передбачене ні Інструкцією П-7, ні договором №И61П215 від 03.11.2008р.
До того ж, твердження відповідача про те, що невідображення ним у свідоцтві про якість даних по результатам випробувань на ударну в’язкість не є недоліком, і що ГОСТ 977-88 жорстко не регламентує відображення у свідоцтві про якість саме результатів випробувань на ударну в’язкість, спростовуються самим ГОСТом 977-88. Посилання відповідача на лист №203 від 26.01.2010р., яким він повідомив позивача про результати випробувань на ударну в’язкість, не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки поставлений товар з моменту отримання знаходився на території позивача.
Таким чином, виходячи з матеріалів справи, недоліки поставленої відповідачем продукції не можна усунути, що у відповідності до вимог ч.2 ст. 678 ЦК України є істотним порушенням вимог щодо якості, у зв’язку з чим настають правові наслідки, передбачені зазначеною статтею – виникнення права позивача на повернення сплаченої грошової суми за продукцію неналежної якості.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що судом першої інстанції не було надано оцінку характеру виявлених недоліків продукції, а саме –не було визначено, чи є виявлені дефекти кінцевим браком. Дані твердження не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що виявлені недоліки поставленої продукції не відповідають вимогам по якості, встановленим договором, кресленниками та Інструкції 60.003-90И, та виправлення таких видів дефектів не допускається.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Крім того, статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За матеріалами справи, 25.06.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 013/259, в якій просив на підставі п. 5.5 договору та ст. 678 ЦК України здійснити заміну 16 бракованих відливок або повернення коштів, сплачених за продукцію, в сумі 107 712,00грн., а також відшкодувати збитки в сумі 20404,24грн., що складаються з 840,00грн. витрат по оплаті експертизи Луганської регіональної ТПП та 19 564,24грн. збитків у зв’язку з обробкою неякісних ступить, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 107 712,00грн., сплаченої за товар невідповідної якості є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 564,24грн. збитків та 840,00грн. витрат по оплаті експертизи якості продукції, проведеної Луганською регіональною ТПП, необґрунтованими з огляду на таке.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України визначає склад та розмір відшкодування збитків, зокрема, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Зі змісту зазначених статей вбачається, що обов'язок доведення розміру будь-яких збитків покладається на потерпілу сторону, тому відшкодування збитків включає в себе не тільки поняття «збитки», але й покладення обов'язку на потерпілу сторону щодо їх доведення. У зв'язку з цим застосування даного виду відповідальності за своєю суттю розглядається як здійснення ряду певних цілеспрямованих дій, які в комплексі створюють діяльність по відшкодуванню збитків. З огляду на це до ознак збитків відносять також те, що доведення збитків здійснюється в установленій законом формі. В обґрунтування позовних вимог про відшкодування як реальної шкоди, так і втраченої вигоди, особа, права якої порушено, повинна надати докази на підтвердження розміру завданої шкоди, наявності причинного зв'язку між спричиненими збитками та діями особи, яка порушила зобов'язання, а у випадках, коли законом або договором передбачена презумпція невинуватості боржника, - також вину цієї особи. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Місцевим господарським судом встановлено, що факт реальності збитків на суму 19 564,24грн. підтверджений матеріалами справи, у т.ч. довідками по розрахунках ваги відходів, про заробітну плату працівників, нарядами на роботу, видатковими касовими ордерами про виплачену заробітну плату, відповідними відомостями тощо. На підставі зазначеного, господарський суд дійшов висновку, що збитки, які були понесені позивачем, мали місце внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо якості поставленої продукції, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що за змістом ст. ст. 224, 225 ГК України, частини 2 ст. 623 ЦК України, відповідно до якої розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, судом першої інстанцій при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було.
Водночас, висновок суду першої інстанції про стягнення збитків зроблений без встановлення і наведення обставин, які б свідчили про неналежне виконання умов договору в результаті якого, позивачем були понесені збитки, додатковий характер яких полягає саме у неможливості подальшої реалізації продукції через виявлення браку, у цінову вартість якої мало бути закладені витрати на механічну обробку відливок, без обґрунтування наявності причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання та збитками, а також без належного обґрунтовання розміру стягуваних збитків.
За вказаних обставин, рішення господарського суду в цій частині не відповідає нормам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягає частковому скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.
Разом з тим, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 840,00грн. збитків –витрат на послуги експертизи якості отриманої продукції, оскільки позивачем не доведено необхідності проведення Луганською регіональною торгівельно-промисловою палатою такої експертизи за умовами укладеного сторонами договору або нормами чинного законодавства. Тому, у даному випадку, відсутня суттєва обставина в розумінні ст. 225 ГК України - причинний зв‘язок між діями відповідача та необхідністю проведення експертизи.
Щодо позовних вимог про визнання 16 шт. відливок ступиці ТЭП75.31.17.101 такими, що не відповідають вимогам по якості, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо відмови у цій частині позову з огляду на наступне.
Так, ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб. Положення вказаної статті також передбачають, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 ГК України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, предмет позову по даній справі в частині визнання 16 шт. відливок ступиці ТЭП75.31.17.101 такими, що не відповідають вимогам по якості, не відповідає встановленим законом та договором № И61П215 від 03.11.08р. способам захисту порушеного права чи інтересу, що є підставою для відмови у позові у цій частині.
Судова колегія приймає до уваги зауваження заявника в апеляційній скарзі стосовно того, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 49 ГПК України витрати за проведення судової експертизи не були розподілені пропорційно задоволеній частині позову, а стягнуті з відповідача в повному обсязі в сумі 3100,80грн.
Так, згідно ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги судом апеляційної інстанції задоволені частково (в розмірі 84% від заявленої суми позову), витрати на проведення судової експертизи підлягають стягнення з відповідача пропорційно задоволеній частині позову (в розмірі 84% від 3100,80грн., сплачених за проведення судової експертизи), тобто в сумі 2604,67грн.
За таких обставин, висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача розміру витрат за проведення судової експертизи в повному обсязі є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 28.02.2011р. у справі №1/225 не повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків в сумі 19 564,24грн., а також змінити в частині стягнення з відповідача в повному обсязі 3100,80грн. за проведення експертизи, в іншій частині рішення слід залишити без змін. Судові витрати підлягають перерозподілу пропорційно задоволеній частині позову.
Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на обидві сторони пропорційно задоволеній частині скарги.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка»м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 28.02.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №1/225 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 28.02.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №1/225 частково скасувати.
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш»м. Луганськ задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод ім. О.Я.Пархоменка»м. Луганськ на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш»м. Луганськ 107 712,00грн. вартості неякісної продукції, 1077,12грн. витрат зі сплати державного мита, 198,41грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2604,67грн. витрат на проведення судової експертизи.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш»м. Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод ім. О.Я.Пархоменка»м. Луганськ 102,02грн. витрат зі сплати держмита за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: І.В. Зубченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано примірників –5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС