донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2011 р. справа №11/260/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:ОСОБА_2–за довіреністю б/н від 20.12.2010р.
від відповідача:ОСОБА_1–за довіреністю №706 від 28.12.2010р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від11.03.2011 року
у справі№11/260/10(суддя Гончаренко С.А.)
за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», м. Київ
до відповідача
Державної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжя
простягнення суми в розмірі 676 311,18грн., інфляційних в розмірі 36 520,80грн., 3% річних в сумі 16 009,12грн.
ВСТАНОВИВ:
У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжя про стягнення суми в розмірі 676 311,18грн., інфляційних в розмірі 29 081,38грн., 3% річних в сумі 15 842,36грн. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог ).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.11р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», м. Київ задоволені у повному обсязі.
Відповідач, Державна організація «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 11.03.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», м. Київ надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
Представник відповідача, Державної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжя в судовому засіданні наполягає на задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” та Державною організацією “Комбінат “Зірка” був укладений договір про надання послуг зі зберігання, обліку, відвантаженню та відпуску нафтопродуктів зі строком дії до 31.12.2008р.
У зв’язку із закінченням строку дії договору від 14.02.2008р., 31.12.2008р. сторони уклали Договір № 1/6 від 01.01.2009р., а в подальшому 30.04.2009р. - договір про надання послуг №42/6, відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає позивачу послуги, пов’язані з прийманням (зливом), зберіганням, відпуском (наливом) нафтопродуктів позивача за кількістю та якістю на всіх етапах перевалки, а позивач, в свою чергу, зобов’язувався своєчасно приймати та оплачувати надані послуги.
Договір №42/6 від 30.04.2009р. набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2009р., а в частині розрахунків за надані послуги - до повного їх виконання ( п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.05.2009р.).
Всі укладені між сторонами договори підписані обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплені печатками обох підприємств.
На виконання пункту 1.3 договору про надання послуг від 14.02.2008р. позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв на зберігання дизельне паливо марки Л-0,20-62 у кількості 310447 кг, що підтверджується актом № 30 приймання-передачі на зберігання від 03.10.2008р., який підписаний обома сторонами без розбіжностей та скріплений печатками обох підприємств.
Крім того, передача позивачем нафтопродуктів відповідачу на зберігання відповідно до п. 2.4 договору від 14.02.2008р. підтверджується актом приймання нафтопродуктів за кількістю № 47 від 03.10.2008р. (форма № 5-НП) та залізничною накладною №45625273.
На виконання вищезазначених договорів, відповідачем надавалися послуги зі зберігання нафтопродуктів, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами.
Так, станом на 01.10.2009р. складено акт інвентаризації, відповідно до якого за даними бухгалтерського обліку позивача в резервуарах ДО “Комбінат “Зірка”зберігається дизельне паливо марки Л-0,20-62 у кількості 103989 кг, проте на зберіганні у резервуарах відповідача фактично дизельне паливо марки Л-0,20-62 відсутнє. Даний акт підписаний представниками ДО «Комбінат «Зірка»без заперечень та ТОВ «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», м. Київ.
В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань зі зберігання майна позивачем на адресу відповідача направлена вимога на суму 676 311,18грн., яка залишена відповідачем без задоволення, в зв»язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми в розмірі 676 311,18грн., інфляційних в розмірі 29 081,38грн., 3% річних в сумі 15 842,36грн.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
Згідно приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності ( ст. 936 Цивільного кодексу України).
Статтею 942 Цивільного кодексу України встановлений обов»язок зберігача вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Відповідно до ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість ( ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, пунктом 4.2.6 договору № 42/6 від 30.04.2009р. передбачено, що відповідач зобов’язувався нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу або псування нафтопродуктів, переданих на зберігання. Згідно п. 7.3 договору № 42/6 від 30.04.2009р. відповідач несе відповідальність за зберігання переданих позивачем нафтопродуктів в розмірі прямої дійсної шкоди, що означає втрату, погіршення або зниження цінності майна.
Факт відсутності нафтопродуктів у кількості 103 989кг підтверджується актом інвентаризації, який підписаний відповідачем без зауважень, а також листом ДО “Комбінат “Зірка”від №459 16.10.2009р., з якого вбачається, що розкрадання нафтопродуктів, які належали ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” здійснено матеріально-відповідальними особами відповідача, що свідчить по невжиття відповідачем необхідних заходів для належного збереження нафтопродуктів.
Враховуючи, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов»язань щодо зберігання нафтопродуктів, а також доказів того, що він вжив всі необхідні заходи з належного виконання зобов»язань, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача суму в розмірі 676 311,18грн.
Крім того, позивачем нараховані інфляційні в розмірі 29 081,38грн. за період з грудня 2009р. по вересень 2010р. та 3% річних в розмірі 15 842,36грн. за період з 20.12.2009р. по 30.09.2010р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних, судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства, а судом першої інстанції правомірно стягнуто інфляційні в розмірі 29 081,38грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України.
В той же час, враховуючи, що сума в розмірі 676 311,18грн. є сумою збитків, які складаються із вартості втрачених нафтопродуктів, нарахування на яку 3% річних не передбачено приписами чинного законодавства України та позивач не надав доказів користування відповідачем саме чужими грошовими коштами в розмірі 676 311,18грн., тому судом першої інстанції неправомірно стягнуто з Державної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжя 3% річних в розмірі 15 842,36грн., а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, відмовивши позивачу у стягненні 3% річних в розмірі 15 842,36грн.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції помилково застосовані норми матеріального права щодо вимог про стягнення 3% річних, в зв»язку з чим рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2011р. у справі №11/260/10 підлягає скасуванню в частині стягнення 3% річних в розмірі 15 842,36грн., а позовні вимоги –частковому задоволенню. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області залишається без змін.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги частково покладаються на позивача.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2011 року у справі №11/260/10 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2011р. по справі №11/260/10–скасувати частково.
Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», м. Київ до Державної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжя про стягнення суми в розмірі 676 311,18грн., інфляційних в розмірі 29 081,38грн., 3% річних в сумі 15 842,36грн.
Стягнути з Державної організації “Комбінат “Зірка” (69607, м. Запоріжжя, вул.Республіканська, буд. 127, ЄДРПОУ 14373271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт”(04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 9, код ЄДРПОУ 33060700) суму в розмірі 676 311,18 грн., інфляційні в розмірі 29 081,38грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 7053,93грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 230,82грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт», м. Київ до Державної організації «Комбінат «Зірка», м. Запоріжжя про стягнення 3% річних в сумі 15 842,36грн.
В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2011р. по справі №11/260/10 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” ”(04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 9, код ЄДРПОУ 33060700) на користь Державної організації “Комбінат “Зірка” (69607, м. Запоріжжя, вул.Республіканська, буд. 127, ЄДРПОУ 14373271) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 79,21грн.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:
1 –у справу;
2 –позивачу;
3 –відповідачу;
4 –ДАГС;
5–ГС Запоріз. обл.