ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.2011 року Справа № 5005/2116/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: судді Чимбар Л.О.(доповідач),
суддів:Чохи Л.В., Антонік С.Г.,
секретар судового засідання Соловйова О.І.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 06.01.11;
від відповідача: ОСОБА_2 представник , довіреність №б/н від 23.03.11;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ДВІПА”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2011 року у справі №5005/2116/2011
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Сади Тавриди”, с. Теністе Бахчисарайського району, Автономна Республіка Крим
до: товариства з обмеженою відповідальністю “ДВІПА”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 89 420грн.11коп.,
В С Т А Н О В И В :
14.02.2011року товариство з обмеженою відповідальністю "Сади Тавриди" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ДВІПА" (далі-відповідач) про стягнення з останнього на свою користь основного боргу у сумі 75 000, 00 грн., пені за період прострочення оплати отриманого товару з 01.04.2010р. по 07.02.2011р. у загальній сумі 11 127, 73 грн., 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 01.04.2010р. по 07.02.2011р. у загальній сумі 2 086, 45 грн., інфляційних збитків, розрахованих з застосуванням індексів інфляції за жовтень 2010 року –грудень 2010 року (згідно розрахунку до позову), у сумі 1 205, 93 грн., а всього: 89 420, 11 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2011р. у справі №5005/2116/2011 (суддя – Коваль Л.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ДВІПА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Тавриди" основний борг у сумі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у сумі 7 997 (сім тисяч дев’ятсот дев’яносто сім) грн. 77 коп., три відсотки річних у сумі 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 45 коп., суму від інфляції у розмірі 1 205 (одна тисяча двісті п’ять) грн. 93 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 862 (вісімсот шістдесят дві) грн. 90 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 227 (двісті двадцять сім) грн. 74 коп.В решті позовних вимог –відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що:
- судом не було встановлено факт звірки розрахунків боргу позивача та відповідача;
- судом незважаючи на наявність обґрунтованого клопотання прийнято рішення без участі представника скаржника, чим позбавлено процесуальної можливості навести свої заперечення та надати суду необхідні докази;
- порушено принцип змагальності сторін, закріплений ст.4-3 ГПК України;
- судом невірно застосовано ст.ст.526,530,546,548 ЦК України.
Позивач у відзиві на апеляцій скаргу та у судовому засіданні проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.
Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису директора відповідача ОСОБА_3 на договорі, видатковій накладній та в акті звірки, оскільки відповідачем необхідність проведення такої експертизи належним чином не обґрунтована. Факт укладення договору, отримання товару відповідачем ні в суді першої інстанції, нів апеляційному суді відповідачем не оскаржується.
Апеляційний суд вважає можливим розгляд справи по суті відповідно доказів, наявних в матеріалах справи, без проведення почеркознавчої експертизи.
В судовому засіданні 23.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “ДВІПА”, м. Дніпропетровськ не підлягає з наступних підстав.
Із встановлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин справи вбачається, що 06.04.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю "Сади Тавриди", як продавець, та товариство з обмеженою відповідальністю "ДВІПА" як покупець, уклали договір купівлі-продажу № 9/2009 від 06.04.2009р. (далі –Договір), за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму.
Термін дії Договору – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за Договором (п. 8.6. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору під товаром маються на увазі саджанці яблуні типу "кніп-баум", вирощені з застосуванням безвірусних технологій, а саме:
- яблуні Голден Делішес, кількість гілок 5+, загальна кількість 17 790 штук, вартість 462 540, 00 грн.;
- яблуні Айдаред, кількість гілок 3-4, загальна кількість 30 штук, вартість 540, 00 грн.;
- яблуні Гала, 1 клас, кількість гілок 5+, загальна кількість 170 штук, вартість 4 420, 00 грн.;
- яблуні Гала, 2 клас, кількість гілок 3-4, загальна кількість 3 070 штук, вартість 55 260, 00 грн.;
- яблуні Йонаголд 1, кількість гілок 5+, загальна кількість 100 штук, вартість 2 600, 00 грн.
Загальна вартість товару та загальна сума Договору становить 525 360, 00 грн. (п. 1.2., п. 1.4. Договору).
Відповідно до п.2.1.1. Договору продавець зобов’язався передати у власність покупця товар, передбачений умовами Договору, за накладною у строк до 13.04.2009р.
Покупець зобов’язався прийняти товар та сплатити за нього його вартість (п. 2.2.1. Договору).
За видатковою накладною № РН-0000037 від 06.04.2009р. позивач передав відповідачу обумовлений Договором товар у кількості та на загальну вартість, передбачену Договором.
Товар передано на загальну суму 525 360, 00 грн.
Видаткова накладна підписана повноважними представниками позивача та відповідача, їх підписи скріплені печатками позивача та відповідача.
Повноваження особи, що отримала товар, підтверджуються виданою відповідачем довіреністю серії ЯНО № 647984 від 09.04.2009р.
Відповідно до п. 1.5. Договору покупець сплачує продавцю в строк до 01.10.2009р. суму у розмірі 312 000, 00 грн. Остаточний розрахунок за Договором покупець здійснює в строк до 01.04.2010р.
18.06.2009р. відповідач з посиланням на Договір перерахував позивачу 437 000, 00 грн., 16.09.2010р. –10 360, 00 грн., 06.10.2010р. –3 000, 00 грн., що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача за відповідні дати.
Загальна сума оплачених відповідачем коштів за товар становить 450 360,00 грн., борг складає 75 000 грн.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Господарським судом правомірно задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 75 000 грн. та пені за період прострочення оплати з 01.04.2010р. по 01.10.2010р. у сумі 7 997, 77 грн.
Господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 3 % річних за період прострочення оплати з 01.04.2010р. по 07.02.2011р. у сумі 2 086, 45 грн. та суми від інфляції, розрахованої від суми боргу із застосуванням індексів інфляції за жовтень 2010 року –грудень 2010 року, у розмірі 1 205, 93 грн.
Господарський суд з урахуванням обставин даної справи правильно не взяв до уваги доводи відповідача щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника. При цьому господарський суд правомірно виходив з того, що у даному випадку учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Доводи апеляційній скарги про реорганізацію та ліквідацію позивача перевірені апеляційним судом, згідно наданих позивачем витягу з ЄДРПОУ, нотаріально завірених копій статуту та свідоцтва про державну реєстрацію вбачається, що реорганізація чи ліквідація позивача відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими.
Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ДВІПА”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2011р. у справі №5005/2116/2011 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя Л.В. Чоха
Суддя С.Г. Антонік
Постанова виготовлена в повному обсязі 27.05.2011 року.