КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №  2-а-2066/10                                                     Головуючий у І інстанції –Середа Л.В.

                                      Суддя-доповідач –Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К  Р А Ї Н И

19 травня 2011 р.                                                                                                                      м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

       Головуючого-судді:                  Кучми А.Ю.

                  суддів:                          Бєлової Л.В., Гром Л.М.       

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду клопотання ОСОБА_2 про відкликання позовної заяви, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

23.09.2010 ОСОБА_2 звернулась до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до УПФУ в Золотоніському районі Черкаської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо відмови у підвищенні пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2010 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

03.12.2010 позивач подала клопотання про відкликання позовної заяви в якому просила скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду –скасуванню з наступних підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вищевказаного позову, однак виходячи з приписів ст.ст. 155, 203, 205 КАС України колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання про відкликання позовної заяви, скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 становила: з 01.01.2010 –695,00 грн., з 01.04.2010 –706,00 грн., з 01.07.2010 –709,00 грн.   

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, однак у відповідності до ст. ст. 155, 203, 205 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 155, 159, 160, 167, 195, 196, 197, 198, 203, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області –задовольнити частково.

Клопотання ОСОБА_2 про відкликання позовної заяви –задовольнити.

Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2010 –скасувати та постановити нову, якою позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.

 Головуючий-суддя:                                                            А.Ю. Кучма

 Судді:                                                                      Л.В. Бєлова

                                            Л.М. Гром