ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.10.2006 | Справа №2-25/12621-2006 |
За позовом - ДПІ в Бахчисарайському районі ( м.Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 3)
До відповідачів – 1.) ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» ( м. Бахчисарай, вул.. Македонського,1)
2.) ТОВ «Одеський лікеро-горілчаний завод» ( м. Одеса, вул..Канатна,82,к.9-а)
Про визнання угоди недійсною.
Суддя Маргарітов М.В.
При секретарі Діланян І.К.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача – не з’явився
Від 1-го відповідача – Дудкін В.С, предст. дов. у справі.
Від 2-го відповідача – не з’явився
Сутність спору: Позивач звернувся в суд з позовом до ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» про визнання недійсним договору, укладеному між ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» м. Бахчисарай та ТОВ «Одеський лікеро-горілчаний завод» м. Одеса.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «Одеський лікеро-горілчаний завод» не мав права поставляти на адресу ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» товари, оскільки у відношенні ТОВ винесено рішення про визнання його банкрутом, арбітражний керуючий договір не укладав, поставка товара транспортом не здійснювалась, в результаті чого ЗАТ необґрунтовано віднесло на валові витрати 351859,8грн. і 351858грн. у податковий кредит по ПДВ.
11.08.2006р. позивач уточнив позовні вимоги (л.с.71-73), додатково вказав у якості відповідача ТОВ «Одеський лікеро-горілчаний завод».
Перший відповідач - ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» проти позову заперечує (л.спр.77), мотивуючи свої заперечення тим, що арбітражний керуючий Бєлов А.Д. не одержував від керівництва ТОВ печатку та документи підприємства, в зв’язку з чим не мав можливості знати і підписувати оспорюваний договір; інформація митної служби не може бути пов’язана з виконанням угоди.
11.09.2006р. в порядку ст. 150 КАС України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.09.2006р., потім до 03.10.2006р., після закінчення якої судове засідання було продовжене, представник позивач- Османов Е.Р., предст., дов у справі, представник першого відповідача- Дудкін В.С., представник, дов у справі, представник другого відповідача- не з’явився.
Оскільки позивач заявив позовні вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між двома підприємствами, а позов заявлений тільки до ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» , суд ухвалою від 25.07.2006р. залучив у якості другого відповідача ТОВ «Одеський лікеро-горілчаний завод».
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій Державної податкової інспекції відноситься звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій про визнання угод недійсними.
Оскільки Державна податкова інспекція при зверненні до суду здійснює свої повноваження як суб’єкт владних повноважень, спор підпадає під дію Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне розглядати справу за правилами КАС України.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та Перехідних Положень КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
Встановив
20.11.2005р. між ТОВ «Одеський лікеро-горілчаний завод» та ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» укладений договір поставки на адресу ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» сульфітірованого сусла виноградного, сухих виноматеріалів.
У виконання договору ТОВ «Одеський лікеро-горілчаний завод» були виписані податкові накладні (л.спр. 6,9,11,14,16,19,22), витратні накладні (л.спр.8,10,13,15,21,47), оформлені товарно-транспортні накладні на перевозку вантажу.
Податковий кредит по ПДВ був включений ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» у податкову декларацію по ПДВ за грудень 2005р. (л.спр.90)
Позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Із змісту вищевказаних статей Господарського кодексу України витікає, що господарське зобов’язання, яке здійснено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, може бути визнано недійсним при наявності слідуючих ознак: 1. невідповідність вимогам відповідних законів; 2. наявність наміру у обох або однієї з сторін на здійснення угоди, завідомо, тобто заздалегідь суперечній інтересам держави; 3. наявність шкоди заподяної державі в результаті виконання укладеної сторонами угоди.
Таким чином, орган державної податкової служби при зверненні з позовом до суду повинен доказати наявність невідповідності угоди відповідному закону, наміру при здійсненні угоди і шкоди державі.
Позивач у позові вказує, що ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» необґрунтовано відніс у валові витрати 351859,80грн. і до складу валового кредиту по ПДВ 351858грн., чим порушив Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Закону України «Про податок на додану вартість».
Однак, позивач не представив обґрунтування і докази того, які саме норми вказаних Законів порушені відповідачем (ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод») .
Відносно наявності доказів про наявність наміру у відповідачів, суд вважає необхідним вказати на наступне.
При здійсненні господарської діяльності юридична особа бере на себе цивільні права і обов'язки через свої органи. Органи юридичної особи – це призначені або вибрані посадовці. Наявність прямого наміру і мети на ухилення від сплати податків може бути встановлена виключно у посадовців або фізичних осіб, уповноважених на здійснення операції. Фізична особа визнається винною виключно судом.
На думку суду, для настання відповідних наслідків слід надати рішення суду, яке вступило в силу, що містить звинувачувальний вирок по ст. 212 або ст. 209 Кримінального кодексу України, винесений у зв'язку з виконання відповідних угод. Оскільки подібні докази позивачем не представлені, у суду відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів у порядку ст.ст. 207,208 Господарського кодексу України.
Позивач не представив суду доказів, в чому конкретно суперечила інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, провину першого відповідача у формі наміру. Також позивач не надав вирок суду, який би набрав законної сили, про винність посадовців ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» і ТОВ «Одеський лікеро-горілчаний завод», уповноважених і таких, що зробили оспорювані операції.
Обов'язковими ознаками відповідальності по ст.ст. 207,208 Господарського кодексу України є: здійснення операції, суперечної інтересам держави; явна наявність мети і наміру на її здійснення. Без якого-небудь з вказаних в статті ознак застосування ст.ст. 207,208 ГК України неможливо.
Згідно п.11 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення суперечок, пов'язаних з визнанням операцій недійсними» № 02-5/111 від 12.03.1999р. (із змінами) необхідними умовами для визнання операції недійсною відповідно до ст.49 Цивільного кодексу України (з 01.01.2004р. ст.ст. 207,208 ГК України) є її виконання з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства і наявність наміру хоч би у однієї із сторін стосовно настання відповідних наслідків.
До операцій, які підпадають під ознаки статті 49 ЦК України ( ст.ст. 207,208 ГК України), відносяться, зокрема операції, направлені на незаконне відчуження або незаконне володіння, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, яка знаходиться під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. ст. 14, 15 Конституції України, р.2 Закону України «Про власність»), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, виключених із звернення або звернення яких обмежене, на заховання підприємствами, установами, організаціями або громадянами, які придбали статус суб'єкта підприємницької діяльності від оподаткування доходів або використання майна, яке знаходиться в їх власності (володінні), - шкоди інтересам держави, правам, свободі і гідності громадян.
Позивач не представив доказів наявності наміру у сторін відхилитися від сплати податків, не довів, в чому конкретно виразилася свідомо осоружна інтересам держави мета операцій за оспорюваними договорами і хто з її учасників мав прямий намір на досягнення цієї мети.
Крім того, позивач не надав доказів, підтверджуючих наявність заподіяної державі шкоди укладеною угодою, у чому виразилась шкода, у який сумі, за яким податком (збором). Відсутні докази наявності несплаченого податкового боргу у однієї або у двох сторін по угоді, який виник в результаті здійснення оспорюваної угоди.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтєю 72 цього Кодексу.
Таким чином суд вважає, що позивач не довів обставин і фактів, на підставі яких можна зробити висновок про невідповідність оспорюваної угоди інтересам держави і суспільства.
Доводи позивача відносно відсутності на території України автомашин, які перевозили товар за договором, що підтверджується даними митниці (л.спр.48) та про порушення другим відповідачем положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині заборони укладати угоди після винесення ухвали суду про визнання підприємства банкрутом, суд до уваги не приймає, оскільки не доказаний зв'язок між вказаними подіями і наявністю наміру на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і наявністю шкоди заподіяної державі укладеною угодою.
Тобто відсутні сукупність усіх ознак і причинно-послідовний зв’язок між ними, які свідчать про укладення угоди, що завідомо суперечить інтересам держави.
В зв’язку з викладеним позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі 04.10.2006р.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У позові відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.