КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-16227/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий –суддя Грибан І.О.
судді Парінов А.Б., Губська О.А.
розглянув в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії –
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся в суд з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просив визнати дії Департаменту ДВС стосовно не надання актів про реалізацію 06 вересня 2010 року майна на прилюдних торгах незаконними; зобов’язати відповідача надати на підставі протоколів проведення прилюдних торгів від 06 вересня 2010 року №1-005/10, №2-005/10, №3-005/10, №04-005/10 акти про реалізацію майна з прилюдних торгів переможцю прилюдних торгів ПАТ «БМ Банк».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року визнано протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови у видачі актів про реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах, які відбулися 06 вересня 2010 року та зобов’язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України видати Публічному акціонерному товариству “БМ Банк” акти про реалізацію предмета іпотеки на підставі протоколів проведення прилюдних торгів від 06 вересня 2010 року №1-005/10, №2-005/10, №3-005/10 та №4-005/10.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою ВП №14767752 від 15 вересня 2009 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №576 виданого 30 квітня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення на користь ВАТ “БМ Банк” (який перейменований в ПАТ “БМ Банк”) з боржника фізичної особи 3 143 986,18 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ - 24 208 693,59 грн., та 60 000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельна ділянка площею 1,6 га (кадастровий номер 3223155400:06:006:0014), земельна ділянка площею 1,6 га (кадастровий номер 3223155400:06:006:0013), земельна ділянка площею 1,2 га (кадастровий номер 3223155400:06:006:0091), земельна ділянка площею 1,4 га (кадастровий номер 3223155400:06:006:0089), що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин.
В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем описано й арештовано та передано на реалізацію ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»майно боржника – зазначений вище предмет іпотеки.
Вартість предмета іпотеки на перших торгах склала 13 862 624, 00 грн. Прилюдні торги, призначені на 31 травня 2010 року, не відбулися у зв’язку із відсутністю зареєстрованих покупців. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС 13 липня 2010 року складено акт переоцінки майна, відповідно до якого вартість майна після переоцінки встановлена на рівні 10 396 968,00 грн.
06 вересня 2010 року відбулися повторні прилюдні торги, на яких переможцем став позивач, про що свідчать протоколи проведення прилюдних торгів від 06 вересня 2010 року №1-005/10, №2-005/10, №3-005/10 та №4-005/10. При цьому вказані протоколи містять відомості про те, що ПАТ «БМ Банк» є іпотекодержателем придбаного майна.
Позивач подав Департаменту ДВС заяву від 08 жовтня 2010 року №08/10-09, в якій просив видати акти про реалізацію предметів іпотеки як переможцю прилюдних торгів.
Відповідач в листі від 02 листопада 2010 року №17701-0-33-10-25 відмовив у видачі акту про реалізацію майна з тих підстав , що сума у розмірі 10 396 968,00 грн. на депозитний рахунок відділу не надходила, а тому, не можливо зазначити в акті про реалізацію предмета іпотеки обов’язкових реквізитів, таких як сума коштів, внесена за придбану нерухомість.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Департаментом ДВС не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій по відмові у видачі ПАТ “БМ Банк” актів про реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі –Закон № 606-XIV).
Статтею 1 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 8 ст. 52 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку»(далі –Закон № 898-IV).
Вказана правова позиція також визначена в листі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України «Щодо визначення порядку реалізації заставленого нерухомого майна у процедурі виконавчого провадження»від 05.07.2006р. № 25/7-33-4584.
Порядок проведення прилюдних торгів іпотечного майна та здійснення розрахунків регулюється статтею 45 Закону № 898-IV, відповідно до приписів якої, прилюдні торги проводяться прозоро. Спеціалізована організація забезпечує кожного учасника прилюдних торгів правилами проведення прилюдних торгів до їх початку.
Відповідно до частини 2 цієї статті будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання.
Відповідно до частини 5 цієї статті за результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником спеціалізованої організації та покупцем предмета іпотеки. У протоколі зазначаються: опис придбаного покупцем предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки;ціна продажу предмета іпотеки; інформація про покупця предмета іпотеки;день, до якого покупець повинен повністю сплатити ціну продажу предмета іпотеки; банківський рахунок спеціалізованої організації для переказу покупцем ціни продажу предмета іпотеки. У разі необхідності до протоколу може бути внесена й інша інформація.
Порядок проведення розрахунків за майно, придбане на прилюдних торгах визначається статтю 46 Закону № 898-IV, відповідно до якого переможець прилюдних торгів протягом десяти робочих днів з дня підписання протоколу перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм, колегія суддів приходить до висновку, що в тому випадку коли покупцем є Іпотекодержатель, останній має сплатити протягом 10 днів лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки ціна продажу іпотечного майна є нижчою за розмір невиконаного основного зобов’язання (10 396 968,00 грн.(ціна продажу) - 24 268 693,59 грн. (розмір зобов’язань) = - 13 951 525,59грн.), то розмір коштів які має внести в даному випадку покупець дорівнює 00,00 грн.
А від так , відповідач , вимагаючи від Покупця переказу коштів на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень у розмірі 10396968,00 грн. (ціна продажу), вийшов за межі своїх повноважень та діяв в порушення зазначених вище вимог закону.
Відповідно до вимог статті 47 Закону № 898-IV протягом п'яти робочих днів з дня отримання державним виконавцем повідомлення від спеціалізованої організації та документів, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки відповідно до цього Закону , він складає акт про реалізацію предмета іпотеки, який підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу та не пізніше наступного дня надсилається до спеціалізованої організації, яка проводила прилюдні торги. На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
Згідно частини 4 вказаної статті державний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог цього Закону. У разі відмови видати акт про реалізацію предмета іпотеки державний виконавець повинен протягом п'яти робочих днів з дня закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повідомити про це спеціалізовану організацію, іпотекодержателя, іпотекодавця та покупця. Повідомлення, що містить підстави для відмови у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, підписується державним виконавцем і начальником відповідного органу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою цього органу. Відмова державного виконавця видати акт про реалізацію предмета іпотеки може бути оскаржена відповідно до законодавства.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем відмова у видачі акту також здійснена в порушення вимог закону, оскільки на заяву від 08.10.2010р. повідомлення про відмову датовано 02.11.2010р. Відмовляючи у видачі акту відповідач керувався п.5.14.1 Інструкції про проведення виконавчих дій , який визначає лише вимоги до оформлення державною виконавчою службою акта про придбання нерухомості в разі реалізації предмета іпотеки на загальних підставах без врахування особливостей передбачених ч.ст.45 Закону України «Про іпотеку»,як спеціальної норми, та не містить переліку підстав, за наявності яких у видачі акту покупцеві може бути відмовлено.
Відповідно до статті 71 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на той факт, що відповідач не надав доказів правомірності свого рішення, що є обов’язковим відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
суддя А.Б.Парінов
суддя О.А.Губська